Цього тижня довіра між Зе-командою із Заходом досягла чергового мінімуму і має всі шанси впасти ще глибше.  Лише рік від початку роботи нової влади знадобився для появи жорстких спільних заяв Євросоюзу та США про те, що їхня підтримка не є безумовною.

У Брюсселі вперше за останній час заговорили про безвіз – "ядерну зброю" Євросоюзу, яка 4-5 років тому була останнім словом у спробах Заходу натиснути на Порошенка, коли той опирався створенню антикорупційної системи в Україні. На кону стоїть також низка програм фінансової допомоги Україні, від траншу МВФ, який стає все більш примарним, до практично безвідсоткових позик з європейських фондів.

Формальним приводом для такого розвитку подій цього стала спроба Верховної ради "змухлювати" із процедурою затвердження керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Та в реальності рішення ВР стало черговою (та, цілком можливо, не останньою) ланкою у серії подій, які Захід оцінює як спробу системної атаки на антикорупційну систему.

Втім, точка неповернення ще не пройдена.

У четвер ввечері загроза цього істотно зменшилася, бо у Зеленського, схоже, зрозуміли (принаймні, на рівні заяв), що ситуація справді серйозна.

Подальші кроки Заходу залежатимуть від того, чи перетворяться заяви Банкової на дії. А у тому, що за атаками на антикорупційну систему стоїть саме Офіс президента, західні дипломати не мають сумніву та у неформальних розмовах називають конкретну людину, що торпедує реформи.

У цій статті ми відповімо на запитання про те, що спричинило настільки жорстку реакцію Заходу, як можна запобігти падінню у прірву та чому і "недіючий" через пандемію безвіз все ще лишається важливим аргументом у діалозі з Києвом 

А також - наскільки реальною є загроза того, що погрози Заходу будуть втілені (спойлер: це може статися, але останнього рішення Ради для цього все ж не достатньо).

Недочуті попередження

До нинішньої кризи у відносинах із Заходом Київ ішов давно, немов тестуючи, якими є "червоні лінії" міжнародних партнерів, але головні події відбулися за останні три тижні.

На старті нового сезону КС оголосив неконституційною норму закону, за якою у 2016 році був призначений директор НАБУ. На Банковій вирішили піти ще далі та зробили заяву із натяком про те, що більше не вважають Артема Ситника директором Бюро.

Одночасно звільнилося крісло очільника САП – Холодницький подав у відставку за кілька місяців до завершення терміну роботи на посаді. З’явилася потреба якнайшвидше призначити його наступника. І саме це стало основною публічною складовою конфлікту України із Заходом.

На початку вересня спільної заяви Євросоюзу та G7 про те, що Україні варто зважувати наслідки своїх рішень та заяви кількох західних кредиторів України про майбутні проблеми з доступом до коштів виявилося достатньо,  щоби зупинити загрозу. За проблемний проєкт рішення, який так знервував міжнародних партнерів, проголосував 221 нардеп при необхідних 226 (при чому у "Слузі народу" кнопку "за" натисли лише 176  з 247 депутатів).

Але цього тижня рішення "зайшло на друге коло".

Оскільки частина депутатів "Слуги народу" не були готові йти всупереч Заходу навіть на прохання Банкової, голоси довелося шукати у проросійській ОПЗЖ, у групі "За майбутнє", яку пов’язують із Коломойським, та у "Довірі", складеній з мажоритарників.

Попередження Заходу пролунали знову, і навіть ще жорсткіше – але без успіху. Оновлений проєкт набрав 239 голосів.

Це сталося навіть попри те, що у Брюсселі підвищили ставки – вперше почали лунати натяки про загрозу безвізу.

Що не так?

Спершу варто розібратися, про яке рішення йдеться? Чому воно так обурило західних партнерів України?

Йдеться про один із кроків до призначення наступника Холодницького. Очільник має дуже великі повноваження, щоби "розвалити" або заблокувати будь-яку кримінальну справу, яку веде НАБУ, і тому до його обрання прикута особлива увага.  За законодавством, керівника САП визначає спеціальна комісія, у складі якої Верховна рада призначає більшість (7 з 11) членів цієї комісії, і саме це парламент зробив у четвер. Однак на Заході вирішили, що до сімки призначили підконтрольних владі "експертів", і тому сприйняли рішення ВР як крок до розвалу усієї антикорупційної системи. 

У Раді мають контраргументи щодо звинувачень партнерів. "Ми проти зовнішнього управління, коли іноземці нам насаджують свою думку. Ми маємо свою думку", - обурився у виступі у ВР нардеп Тарас Батенко ("За майбутнє").

Та річ у тім, що ЄС і США мають законні підстави висувати претензії до Києва. Адже кандидати, схвалені у четвер парламентом, не відповідають вимогам українського законодавства.

Закон про прокуратуру (Стаття 8-1) визначає вимогу до учасників комісії – вони повинні мати "значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції". Натомість, у більшості її членів, затверджених за квотою Ради, такого досвіду взагалі немає. Це навіть не приховують – у документах ВР відсутні згадки про їхнє антикорупційне минуле.

Ще складніше буде обрати з числа цієї сімки голову комісії, адже закон вимагає призначити його з квоти ВР і висуває ще жорсткішу вимогу: це має бути "загальновизнаний та авторитетний експерт, який має багатий досвід, зацікавленість або відомий своїми діями на підтримку боротьби з корупцією". Такого серед призначенців просто немає.

Словом, західні партнери мають всі підстави для одностайності: порушення є. Та визнавши це, вони так само одностайно... дали владі ще один шанс.

Механізм контролю

Після голосування у парламенті посольства ЄС та США в Україні оприлюднили спільну заяву про те, що подальша підтримка України з їхнього боку вже не є гарантованою, а передумовою для її збереження буде прозорий конкурс, попри проблеми із рішенням.

Цю заяву можна сприйняти по-різному – як у відомому вислові про "напівпорожню" чи "наполовину повну" склянку.

Заява стала наочним свідченням проблем у відносинах та у довірі Заходу до чинної влади – але одночасно вона довела, що Захід буде готовий закрити очі на порушення процедури відбору керівника САП, якщо результати цього відбору виявляться прийнятними.

Інструмент "перевірки на прийнятність" у Заходу вже є.

Річ у тім, що до САП-комісії входять також 4 особи від Ради прокурорів. Їх визначили на початку літа.

До неї увійшли: екскерівник GRECO (структури Ради Європи, що спеціалізується на антикорупції) Драго Кос, екссуддя ЄСПЛ, міжнародна експертка з питань антикорупції Нона Цоцорія, американський експрокурор Томас Файрстоун та український експерт Роман Куйбіда, член Громадської ради доброчесності, що перевіряє суддів на наявність ознак корупції.

До цієї четвірки у міжнародних партнерів немає жодних зауважень.

І саме на їх думку Захід буде орієнтуватися у оцінці того, чи можна вважати прийнятним вибір, який зроблять "Зе-аватари" і "ОПЗЖ-аватари" у складі комісії, яка визначатиме нового керівника САП.

І у разі якщо ті запропонують кандидата, проти якого голосуватимуть міжнародні експерти - Захід матиме всі підстави для дійсно жорсткого тиску. І те, як Захід діяв за часів Порошенка (наприклад, коли Байден жорстко пов’язав звільнення генпрокурора Шокіна та надання наступного траншу кредиту) є найкращою ілюстрацією того, що це - цілком реально.

Зе-відповідальність

Безпрецедентна спільна заява ЄС та США стала сигналом про те, що ситуація справді серйозна. І цей сигнал у Зеленського почули.

У четвер ввечері на сайті президента з’явилася відповідь ОПУ. І хоча почалася вона з неправди (Банкова стала на захист скандального рішення ВР, запевнивши, що Рада дотрималася необхідних процедур), у ній прозвучало також те, чого чекали західні партнери: що "офіс президента взяв до відома критику" та "вважає беззаперечним, що незалежність є ключовою передумовою ефективності антикорупційної інфраструктури".

Скажете, що це пусті слова, які ні до чого не зобов’язують? Будете праві. Але на даному етапі для міжнародних партнерів цього достатньо. А згодом – якщо Київ продовжить атаку на НАБУ та САП – у Вашингтоні та в Брюсселі використають, зокрема, цю заяву як привід звинуватити особисто Зеленського у порушенні своїх запевнень.

Для Заходу немає потреби шукати докази того, що за атакою на антикорупційні органи стоїть саме Банкова.

По-перше, Зеленський сам створив таку вертикаль, за якої на ньому замикаються ключові рішення навіть формально незалежних гілок влади – а отже і відповідальність за них.

По-друге, у посольствах знають, що саме ОПУ домовлялася про голоси на користь проблемної постанови Ради.

І по-третє, за останні часи у ключових державах-партнерах склалося тверде враження, що у найближчому оточенні Зеленського є людина, яка свідомо торпедує реформи користуючись близькістю до президента. Цю думку за останні місяці довелося чути неодноразово.

І навіть якщо сам Зеленський вважає, що це не так – переконати західних партнерів йому буде непросто. Особливо якщо він зрештою вирішить проігнорувати однозначні попередження ЄС та США і вирішить призначити "100% свою людину" на посаду антикорупційного прокурора. У цьому разі рішення Заходу не забаряться.

Як каратимуть Україну?

Ще раз підкреслимо: на нинішньому етапі санкцій проти нашої держави не буде. Але розвиток відносин України із партнерами за низкою напрямків поставлений під питання вже зараз.

Зокрема, доки не завершиться процедура відбору нового керівника САП, немає сенсу розраховувати ані на новий  транш МВФ (за програмою Фонду нам ще доступні $2.9 млрд), ані на набагато дешевші кошти макрофінансової допомоги ЄС (600 млн євро). У обох програмах незалежність антикорупційних органів є серед ключових індикаторів, і вже пролунали однозначні сигнали, що тут поступок не буде. 

Також під питанням будуть програми співпраці зі Світовим Банком, про що ця інституція письмово попереджала Київ, але невідомо, чи будуть заморожені лише нові, чи також чинні програми.

А у разі якщо у конкурсі переможе кандидат, якого іноземні експерти вважатимуть не доброчесним, політично залежним або некваліфікованим, то тимчасова заморозка цілком може перетворитися на повну.

Але оскільки ця червона лінія перейдена, то крім розв’язання питання із САП, від Києва чекатимуть також ясності із НАБУ, про що вже лунають заяви. До вирішення обох цих питань фінансування від ЄС, США, МВФ тощо не надходитиме.

І, що найсумніше для українського уряду, це автоматично підвищує вартість усіх інших зовнішніх запозичень та - якшо проблеми затягнуться - може навіть змусити Нацбанк увімкнути "друкарський станок", із усіма наслідками цього.

А от із безвізом наслідки менш очевидні.

Нинішнє рішення ВР не вплине на безвізовий режим.

Так, заяви про це лунають - на це натякав посол ЄС та прямо говорила одна з представниць Європарламенту. Однак є дві причини, які дають впевненість у тому, що поки що "формальний безвізовий" режим перетину кордону збережеться (а отже, після завершення пандемії він відновить повноцінну дію).

Першу гарантію дає законодавство ЄС. Юридична процедура призупинення безвізу - доволі складна і вимагає дотримання маси формальностей. 

Так, у Єврокомісії дійсно є право ініціювати таке рішення у разі, якщо офіційний Київ порушить умови надання нам безвізу. Але це - тривалий процес, і на практиці він вимагатиме згоди переважної більшості держав-членів із тим, що Україна перетнула забагато червоних ліній та має бути покарана. Наразі такої згоди немає і близько.

Другу причину для впевненості Зеленського у тому, що його не покарають "тут і зараз", дає досвід України за його попередника, Петра Порошенка.

Попри те, що на Банковій дещо маніпулюють, намагаючись перекласти свої помилки на Порошенка, доводиться визнати: за попередньої влади атаки на антикорупційну систему були незрівнянно потужнішими. Тоді влада не соромлячись взяла під свій контроль НАЗК; торпедувала запуск електронного декларування; Порошенко особисто робив все, щоби не запрацював Антикорупційний суд, прокуратура "воювала" з НАБУ тощо.

Ці атаки щоразу вдавалося відбивати лише завдяки тиску Заходу. Але попри це ЄС не зважувався діставати найпотушнішу, "безвізову" зброю.

А тому і зараз - у разі якщо Зеленський поступиться перед тиском і не зробить незворотних кроків у руйнуванні антикорупційної інфраструктури, безвізовий важіль не буде задіяний.

Але вся ця логіка буде зруйнована у разі якщо Банкова вирішить йти до кінця.

Якщо САП очолить одіозний кандидат, або якщо продовжиться атака на НАБУ. Стрімкий розвиток подій не дозволяє цього виключати. І у такому разі не можна виключати, що ЄС відступить від старих правил.

Сам факт того, що європейські партнери почали згадувати про свій безвізовий важіль, вже є небезпечним сигналом. 

Підсумовуючи:  наразі ситуація не досягла того рівня, коли "ядерна бомба ЄС" з’явиться на столі переговорів із Зеленським. Але крок до цього офіційний Київ учора зробив.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор"Європейської правди"