Отруєння Алексєя Навального в Україні сприйняли по-різному.

Хтось співчував російському політику, хтось згадував його вислів про "Крим – не бутерброд" і намагався дистанціюватися від цих подій. Але і перші, і другі навряд чи мали багато сумнівів у тому, що до замаху на одного з лідерів російської опозиції причетна російська влада. А імовірно – і особисто Путін.

Те саме від початку усвідомлювали і європейські політики. Та попри це, останніми тижнями з Берліна, Парижа та інших європейських столиць лунали доволі стримані заяви про "діалог із Путіним".

Однак за останні дві доби відбувся, без перебільшення, тектонічний зсув.

У Німеччині заговорили навіть про вплив справи Навального на "святая святих" – досі недобудований газопровід "Північний потік-2". І треба визнати, що Росія зробила чимало, у тому числі за останню добу, щоби реакція європейських політиків була саме такою.

То яких змін варто реально чекати у відносинах Росії та Заходу?

(Не) врятувати рядового Путіна

Лише тиждень тому – коли Навальний у штучній комі вже отримував лікування у берлінській клініці "Шаріте" і у лікарів не лишалося сумнівів, що його дійсно отруїли, – Ангела Меркель на пресконференції запевняла журналістів, що отруєння опозиційного лідера – це одне, а економічні проєкти з РФ – то інше.

Лише тиждень тому французький міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан публічно дивувався, чого ж Росія не хоче розслідувати напад на політика. "Я не можу зрозуміти, чому Росія не грає гру прозоро. Це ж у її інтересах, і ми говоримо їм про це, – пояснював топ-дипломат в ефірі французької радіостанції RTL. – Якби вони підтримали ідею такої прозорості, це підвищило би довіру до них".

Ле Дріан лише у тому інтерв’ю двічі порадив російським колегам, що їм варто робити, щоби уникнути наслідків для власної держави. "Я би дуже радив їм провести прозоре розслідування, і коли знайдуть винних – покарати, щоби продемонструвати, що урок засвоєний. Адже це не перший випадок, коли представників російської опозиції труять", – пояснював міністр.

Обережність європейських лідерів та їхню спробу вхопитися за соломинку нескладно пояснити.

Отруєння Навального збіглося у часі з білоруською кризою, яка вимагала від Заходу активного спілкування із Путіним. За останні тижні президент РФ двічі говорив телефоном із президентом Європейської ради Шарлем Мішелем, двічі – з президентом Франції, говорив з канцлеркою Німеччини, з прем’єром Італії тощо.

Владімір Путін, який має потужний вплив на білоруського диктатора, знову став корисним та бажаним співрозмовником для західних лідерів. Хай який скепсис це викликає в Україні, але Захід вважав Путіна людиною, здатною розрулити кризу в Білорусі. Перетворення російського президента на нерукоподаваного та токсичного (в усіх сенсах) політика у ці плани абсолютно не вкладалося, і прагнення допомогти йому, схоже, було щирим.

Але всьому є межа.

Жорсткіше було неможливо

Перші сигнали про отруєння Навального речовиною, що може належати до "групи 'Новічка'", надійшли ще 24 серпня. Тоді мало хто звернув увагу на хімічну термінологію, вжиту у повідомленні клініки "Шаріте", але Москва, поза сумнівом, мала зрозуміти, що медики знайшли отруту і рано чи пізно дійдуть висновку.

А 2 вересня уряд Німеччини вирішив, що далі мовчати неприпустимо. Рубікон у відносинах Росії та Заходу був перейдений за один вечір.

Уряд офіційно оголосив, що йдеться саме про "Новічок"; російського посла викликали до МЗС; міністри закордонних справ та оборони провели екстрений спільний брифінг; Меркель особисто виступила із заявою, у якій висловила впевненість: Навального хотіли змусити замовкнути.

Українських читачів ці заяви, звісно, можуть не вразити. Слів про винуватість особисто Путіна не пролунало; Захід знову згадує про потребу "розслідувати" тощо.

Та можемо заспокоїти. Цього разу йдеться не про нерішучість, а про дотримання процедур.

До слова, західні спостерігачі та інсайдери вважають дії Берліна безпрецедентно жорсткими. І особливо це помітно на контрасті з початковою обережною реакцією тамтешньої влади, зазначає німецьке видання Deutsche Welle. 

"Обурення у Німеччині було багато (від початку. – ЄП), але ні Меркель, ні міністр Маас спершу не демонстрували прагнення притягнути Росію до відповідальності. Це змінилося.

Навряд чи уряд міг чіткіше заявити, що вважає отруєння останньою краплею після великої кількості дій російської влади – від захоплення українського Кримського півострова до переслідування російської опозиції та проведення численних дезінформаційних кампаній перед виборами у Німеччині та інших державах ЄС.

Тепер уряд Німеччини та Євросоюз в цілому будуть змушені вжити чітких кроків проти Росії", – пише німецьке видання, що фінансується федеральним урядом.

А головне – те, що так само жорсткою виявилася реакція усіх західних партнерів. Включаючи Францію, президент якої Еммануель Макрон рік тому публічно взяв курс на "діалог" та "пошук компромісів із Росією", але нині зіштовхнувся з реальністю.

Тому заява з уряду Макрона є так само жорсткою. Париж теж чекає на відповіді Москви та – не сумнівайтеся – так само буде готовий офіційно покласти на Москву відповідальність за цей злочин.

Найвищі посадовці Євросоюзу два дні поспіль роблять заяви з цього приводу, і вони стають дедалі жорсткішими. У четвер ввечері ЄС офіційно припустив запровадження санкцій проти РФ. А найвідвертішою, як це часто буває, виявилася Литва – вона напряму оголосила, що вважає російську владу безальтернативно винною у замаху на Навального.

Та й США не лишилися осторонь.

Хай якими є підозри про тепле ставлення Трампа до Путіна, але Держдеп першим заявив, що варто чекати на нові санкції через використання "Новічка". А у НАТО призначили  екстрену зустріч, присвячену цьому нападу.

Росія йде до прірви

Що ж змусило європейців облишити сподівання на мир та перейти до безкомпромісної позиції?

До певної міри їх вразила нахабність Кремля. Адже "Новічок" вже "засвітився" в отруєнні родини Скрипалів у Великій Британії. Захід відтоді зібрав достатньо доказів того, що цю хімічну зброю мають у розпорядженні лише російські спецслужби.

Хтось, певно, сподівався, що той скандал, який призвів до безпрецедентного вислання російських дипломатів, мав стати для Кремля уроком – і зараз зрозумів, що ці сподівання були марними. Але це – точно не єдина причина.

Росія останніми тижнями діяла так, немов сама прагне покарання.

Чи це було свідоме бажання Путіна або його оточення загострити кризу у відносинах із Заходом, чи навпаки, вони були настільки впевнені у своїй безкарності, що вважали, що все зійде з рук – сказати важко.

Але Москва зробила все від неї залежне, щоби криза була неминучою. Кожен крок особисто Путіна та його сателітів наближав до цього.

Так, Кремль, попри численні заклики західних партнерів, ще минулого тижня напряму відмовився розслідувати напад на Навального. Про це рішення оголосив речник Путіна Дмитрій Пєсков – і його заява стала темою номер один у західних медіа.

Не менший ефект на західні еліти справили слова близького до Кремля одіозного російського бізнесмена Євгенія Пригожина (вважають, що він відповідає за фінансування Ольгіно, так званої "фабрики тролів", а також причетний до роботи ЧВК "Вагнера"). Після отруєння Навального Пригожин поширив пресреліз, в якому оголосив, що не залишить Навального у спокої та змусить опозиціонера "відповідати з усією суворістю" за його минулі дії, якщо той виживе. Для західних політиків такі заяви звучали аж надто за межею.

А ще західні ЗМІ не оминули увагою фактичне визнання з боку ФСБ того факту, що під час поїздки Навального до Томська (де його отруїли) за ним стежили спецслужби.

Згадали вони і про давні традиції отруювати опонентів російської влади.

А низка впливових видань, як, наприклад, New York Times, зауважили примітний факт, який демонструє ставлення Кремля до Навального: за багато років Путін жодного разу не згадав прізвища свого головного опонента. "Чому? Тому що той абсолютно поза контролем. А це неприйнятно (для Кремля)", – робить висновок NYT.

Авіалайнер на ім'я Навальний

Звісно ж, багато хто пов’язав отруєння з подіями у Білорусі.

Про це пише, зокрема, The Washington Post.

"Рейтинги Путіна просіли, він стикнувся зі стійкими протестами у Хабаровську, попереду – місцеві вибори, на яких команда Навального намагається здолати кандидатів від правлячої партії. І водночас повстання у сусідній Білорусі створює приклад для росіян, які також втомилися від автократії Путіна", – пояснюється у статті WP, підписаної редакційною радою видання.

Та й навіть видання, відомі абсолютною відстороненістю – наприклад, BBC – відкрито звинувачують Кремль у причетності до нападу: "'Новічок' неможливо добути з природних інгредієнтів. Це – зброя військового рівня. І це дає підстави для підозр на адресу російської держави".

Словом, у журналістів, які на Заході значною мірою формують суспільну думку, було достатньо підстав підозрювати, що без особистої вказівки Путіна не обійшлося.

І навіть якщо у когось лишалися в цьому сумніви – дії РФ вже після заяв Німеччини мали їх розвіяти.

Реакція Кремля на звинувачення з Німеччини викликала відчуття déjà vu.

Те саме ми бачили у липні 2014 року, після збиття росіянами малайзійського "боїнга".

За кілька годин з РФ, від контрольованих державою медіа, експертів та посадовців, пролунало з десяток версій, деякі з них вражали своєю цинічністю, а інші – лише додатково вказували на причетність російської держави.

Причому російська машина з поширення пропаганди – можливо, справді не розуміючи, що вона робить, – докладала зусиль для поширення цих сигналів на Заході, лише додатково переконуючи європейські столиці у тому, що саме державна машина була причетна до отруєння опозиційного лідера.

Як вам, наприклад, інтерв’ю одного з творців "Новічка" Леоніда Рінка, перекладене держагенцією "Спутнік" усіма мовами, якими та транслює свої повідомлення. Той провів аналогію між отруєнням Алексєя Навального, родини Скрипалів та Александра Литвиненка (отруєний полонієм російськими агентами у Лондоні в 2006 році). Для західного читача це звучить немов визнання Росією провини, адже вину російської держави у двох останніх названих випадках вважають достеменно доведеною.

Але "Спутнік" – як не дивно це звучить – використовує це як виправдання Росії!

"А дайте нам зразки (отрути, що вразила Навального)! Але ніхто їх не дасть, як ви розумієте. І це точно так само, як із Литвиненком та Скрипалями. Ніхто не доведе цього", – цитує його держагенція.

Одночасно росіяни активно поширювали думку про те, що "Новічок", якби це був він, "не міг не вбити Навального". Лікар державної лікарні в Омську, куди опозиційного лідера госпіталізували відразу після отруєння, зробив заяву, що йдеться про звичайні "проблеми з травленням через дієти" тощо.

Але, певно, найяскравішою стала заява речника Путіна, у якій той натякнув, що Навального отруїли вже у Німеччині.

Не зрозуміло, кого росіяни планували переконати цими твердженнями у той час, коли німці мали на руках результати аналізів. Але, якщо пригадати 2014 рік та катастрофу "боїнга", тоді більшість заяв з РФ були так само непереконливими.

Тож лишається сподіватися, що наслідки цих дій для Росії так само будуть невідворотними.

Як покарають Путіна?

А тепер повернемося до реалізму.

На відміну від 2014 року, коли катастрофа та вбивство майже 300 пасажирів лайнера стало тригером для запровадження економічних санкцій проти РФ, цього разу не варто розраховувати на схожі наслідки.

Санкції через отруєння будуть і у ЄС, і у США, але вони, швидше за все, залишаться на рівні персональних обмежень та розширення заборон у співпраці з російською "оборонкою".

Значно вагомішим є вплив цих подій на громадську думку в Європі. А він вже є неймовірним.

Показником цього є заяви Вольфганга Ішингера, очільника Мюнхенської безпекової конференції. Цей дипломат (думка якого є справді авторитетною в Німеччині) багато років поспіль підтримував ідею діалогу з Росією, її залучення до спільних активностей тощо. Саме він став ідеологом створення скандального "Мюнхенського плану" щодо миру на Донбасі, який в Україні обґрунтовано багато хто вважав планом української капітуляції. Однак отруєння Навального змінило думку навіть цього дипломата настільки, що він оголосив про кінець стратегічного партнерства Німеччини з РФ.

Зараз однією із центральних тем санкційних дискусій є недобудований газогін "Північний потік-2", спорудження якого нині заморожене через санкції з боку США.

Чи не уперше за останні роки у Німеччині почалася дискусія про те, чи варто його добудовувати. Досі це в принципі не ставилося під питання з боку представників політичного мейнстриму. А нині критичні заяви лунають навіть від представників ХДС, тобто правлячої партії, яку очолює Ангела Меркель. Екоактивісти, які традиційно виступали проти газогону, отримали потужні козирі, а у твіттері набув популярності напівжартівливий хештег #NovichokStream2.

Але відразу зауважимо: не варто мати надмірних сподівань.

Шанси на те, що проєкт остаточно поховають – дуже малі.

Ангела Меркель і надалі стверджує, що труба має бути споруджена, на користь німецьких бізнесів. Тому радше йдеться про гальмування його добудови, про додаткову затримку – але навіть це є важливою перемогою для України. 

Але головний позитивний для України зсув може статися в іншій сфері.

Німеччина готується до зміни влади.

За рік – орієнтовно, у жовтні 2021 року – тут відбудуться парламентські вибори. 66-річна Ангела Меркель, що є незмінною канцлеркою з 2005 року, оголосила, що не братиме у них участь.

Звісно, за рік може багато змінитися, але наразі партія ХДС, яку вона очолює, має найвищі шанси на перемогу. А те, що під її керівництвом Німеччина пройшла коронавірусну кризу краще за переважну більшість держав Європи, лише додає їй електоральних балів. Однак новий очільник (або очільниця) партії влади, що очолить її передвиборчий список, не визначений і досі.

Вибори мали відбутися навесні, їх відклали через пандемію. Але тепер відкладати нема куди. Найближчими місяцями процес має завершитися.

А Алексєй Навальний – можливо, сам того не бажаючи – стане їхнім активним учасником.

"Європейська правда" вже розповідала, що навесні результати виборів вважали практично визначеними. Наступником Меркель мав стати Армін Лашет, і для України це загрожувало катастрофою. Лашет відомий своєю прихильністю до Росії, торік він був співорганізатором німецько-російського форуму "Діалог Петербурга". В емоційному вступному слові на цій події Лашет подякував Росії за примирення з Німеччиною після Другої світової війни, за її роль під час возз'єднання Німеччини та прямо підтримав "Північний потік-2".

Донедавна таке прагнення "обійняти Путіна" допомагало кандидатові. Але нині воно грає проти нього. До того ж Лашет втратив рейтинг за час карантину, коли поводився доволі мляво. Словом, зараз усі карти складаються на користь того, що проросійський політик програє боротьбу за найвищу посаду у партії Меркель.

Звісно, ще варто дочекатися результатів виборів, та й взагалі зрозуміти, хто стане їхнім новим фаворитом. Але серед інших кандидатів є ті, хто налаштований жорстко протидіяти агресивній Росії – і вони на тлі отруєння Навального отримують додаткові бали.

І саме ця зміна може стати для України найбільш важливішою та стратегічною.

Вагомішою за будь-які санкції.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"