Тюремний вирок для лідера опозиційної партії, тим більше партії, що має не найменшу фракцію у парламенті, – це завжди сенсація. 

Нині це сталося у Словаччині. Проте цього разу йдеться явно не про політичні репресії.

До 4 років та 4 місяців ув’язнення засуджений Маріан Котлеба – напевно, один із найскандальніших політиків Східної Європи.

Політик, для якого характеристика "неонацист" зовсім не є ярликом від опонентів.

Котлеба відкрито сповідував неонацистську ідеологію, створюючи проблеми для власної держави – особливо коли він переміг на місцевих виборах та став жупаном (очільником регіону) Банськобистрицького краю.

Не випадково 2017 року, щоб позбутися такої ганьби, всі словацькі партії – і провладні, і опозиційні – на чергових місцевих виборах домовилися про єдиного кандидата на цю посаду. Всі погодилися на безпрецедентне об’єднання, аби лише Котлеба не виграв повторно.

Втім, і після поразки скандальний політик не пішов у небуття і лишався політиком загальнодержавного масштабу. У 2016 році його партія "Котлеба – Народна партія Наша Словаччина" створила сенсацію, здобувши підтримку 8% словаків на парламентських виборах. А на виборах цього року – фактично повторила цей результат (7,96%).

Та нині його політична кар’єра може бути поставлена на паузу.

Вирок спеціалізованого кримінального суду ще має підтвердити Верховний суд, куди політик звернувся із апеляцією. Та якщо його вина підтвердиться – Котлеба піде у в’язницю, і цей крок матиме чималий вплив на словацьку політику та на всю країну.

Занадто токсичний для Росії

Підставою для кримінальної справи стала діяльність Котлеби на посаді жупана. У 2017 році він публічно, у присутності багатьох глядачів, вручив чеки із матеріальною допомогою трьом малозабезпеченим родинам.

Йдеться про чеки на суму 1488 євро – і це підкреслювалося окремо. 

Комбінація цифр 14 та 88 традиційно використовується неонацистами і вважається шифром, який приховує слоган про вищість "білої раси" та прославлення Гітлера. 

Ще тоді, за результати цієї акції, проти Котлеби відкрили кримінальну справу, але шанс на те, що вона призведе до обвинувального вироку, спершу вважали не дуже високим. 

Словацьке законодавство містить кримінальне покарання за пропаганду неонацистської ідеології. Однак за роки політичної діяльності Котлеби проти нього далеко не один раз порушували справи з цього приводу – але жодного разу не виходило довести розслідування до судового вироку.

Те, як він виходив сухим з води, відверто дивувало і залишало купу запитань. 

Наприклад, у 2009 році на великому зібранні Котлеба вигукував гасла, які у Словаччині пов'язують із нацистами, проте суд вирішив, що оскільки при цьому політик не робив традиційний нацистський жест вітання – то й складу злочину у його словах також немає.

У 2018-2019 роках прокуратура намагалася заборонити діяльність партії Котлеби, щоби запобігти її участі у виборах, проте з їхніми аргументам не погодився Верховний суд.

Тим вагомішим є нинішнє судове рішення, яке підтвердило: йдеться про ідеологію неонацизму.

"Котлеба веде витончену гру, балансуючи на межі закону. Його перша партія "Словацька співдружність – національна партія", створена у 2006 році, напряму проповідувала встановлення недемократичного режиму, за що й була заборонена. Тому надалі він діяв набагато тонше", – розповідає старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марушак.

Втім, не можна виключити, що однією з причин "непідсудності" Котлеби була його інтеграція у політичну систему Словаччини – точніше, у колишню систему, що існувала за правління партії Smer та її лідера Роберта Фіцо.

У часи правління Фіцо "котлебівці" виконували роль опудала, на який могла посилатися партія влади, відповідаючи своїм критикам щось на кшталт "якщо не ми, то до влади прийдуть вони".

Проте зміна влади, що відбулася у Словаччині навесні цього року, зруйнувала цю систему. І судові наслідки не забарилися.

Окрема історія – стосунки Котлеби із РФ.

Москва любить підтримувати європейські позасистемні партії, що пропагують антимігрантську та антиЄСівську ідеологію, проте навіть для них Котлеба був занадто токсичним.

Тому публічно російське МЗС згадувало партію Котлеби як приклад зростання популярності у ЄС неонацистських ідей.

Втім, за даними словацьких ЗМІ, неофіційно РФ все одно фінансово підтримувала Котлебу – особливо його ініціативу пропагування загальнонаціонального референдуму про вихід Словаччини з ЄС та НАТО.

І це далеко не єдина ініціатива Котлеби, що грала на руку Кремлю. Достатньо згадати, що під час Революції гідності він робив заяви на користь Януковича, а згодом називав український Майдан "актом тероризму".

Маріан Котлеба (зліва) серед прихильників

Нові ризики

Які наслідки матиме тюремне ув’язнення політика-неонациста?

Юрай Марушак вважає, що до рішення Верховного суду країну чекають багато гучних подій, пов’язаних із цим вироком. Партія Котлеби не збирається легко здаватися.

Але боротися з неонацистами цього разу допомагатиме… пандемія. Через карантин у Словаччині обмежені масові акції, а це ускладнює завдання Котлебі та його політичним союзникам.

Втім, є ще один ризик, про який самі словаки не люблять багато говорити.

На жаль, відсоток прихильників Котлеби непропорційно високий у силових структурах – армії та поліції.

Звичайно, завдяки членству в НАТО (проти якого не дарма боровся Котлеба), у керівництві силовиків все ж переважать прозахідні настрої. Через це Словаччині, приміром, не загрожує перспектива військового заколоту. Проте присутність неонацистів у армії та поліції все одно лишиться викликом, на який Братиславі доведеться шукати відповідь ще багато років.

Є також небезпека того, що тюремний вирок може зробити з Котлеби "ікону" в очах не лише ультраправих, але й виборців, які підтримують контрсистемних кандидатів.

Та й його підтримка частиною суспільства всі ці роки була цілком реальною.

А це означає, що ідеї Котлеби можуть проявитися в інших партіях, які ще донедавна вважалися більш поміркованими. Цей ризик посилює те, що партія чинного прем'єра Ігора Матовича (якого через схожість з українським лідером називають "словацьким Зеленським") нині стрімко втрачає рейтинги, а відповідно – зростають ризики нової політичної кризи й перевиборів. 

Отже, Словаччина зараз робить необхідні кроки до очищення своєї політичної системи. Але їхні наслідки можуть виявитися дуже непростими. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"