19 жовтня Естонія організовує п’ятий саміт і третій бізнес-форум Ініціативи трьох морів (неформальна назва – Тримор’я). Це стане головною зовнішньополітичною подією Таллінна у 2020 році.

Ініціатива трьох морів, що була започаткована п’ять років тому президентами Хорватії та Польщі Коліндою Грабар-Китарович та Анджеєм Дудою, об’єднує 12 держав-членів ЄС, розташованих між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями.

Її основною метою проголошено розбудову інфраструктури регіону вздовж осі Північ-Південь шляхом реалізації проєктів у транспортній, енергетичній і цифровій сферах для подолання розриву з країнами Західної Європи, які набагато краще пов’язані між собою залізничними та автомобільними шляхами, електричними мережами та газопроводами порівняно зі східною частиною Євросоюзу.

Як найпівнічніша країна Тримор’я готувалася до саміту, про що говоритимуть лідери держав і якою там бачать співпрацю з Україною – про все це у статті.

Шлях до Таллінна

Активна підготовка до саміту проводилася від початку року.

Виступаючи на Мюнхенській безпековій конференції 16 лютого, президент Естонії Керсті Кальюлайд заявила про необхідність надання Ініціативі трьох морів більш практичного змісту через залучення інвестицій на підтримку Інвестиційного фонду Тримор’я.

Серед унікальних особливостей естонських пріоритетів звичайно буде диджиталізація і підвищення цифрової грамотності громадян.

Попри те, що в Україні небагато інформації про Тримор’я, сама ініціатива не сповільнює роботу, хоча пандемія внесла певні корективи в досяжність результатів.

Естонія здійснила кроки щодо інституціалізації Ініціативи трьох морів - для загальної координації діяльності створено технічний урядовий секретаріат, роботу якого планують передати наступній головуючій країні.

Тож чим може здивувати саміт в Таллінні? Все відбуватиметься в онлайн.

Звичайний формат (зустріч керівників держав + бізнес-форум) дещо трансформувався. Таким чином, саміт складатиметься із зустрічі на найвищому рівні президентів держав-учасниць Тримор’я, окремої панелі на рівні міністрів, де будуть обговорювати питання наповнення Інвестиційного фонду, та панельної дискусії-презентації платформи Smart Connectivity.

Всі теми саміту будуть зосереджені навколо наповнення інвестиційного фонду та подальшої реалізації спільних проєктів з акцентом на диджиталізацію в енергетичному і транспортному секторах.

Третя панель саміту, яка з’явилася замість колишнього формату бізнес-форуму, буде присвячена т. зв. "Розумній під’єднаності" (Smart Connectivity).

Ця тема запропонована Естонією, зважаючи на досягнення країни у цифровій сфері, та стане її унікальним внеском у майбутній розвиток Ініціативи трьох морів.

Метою Smart Connectivity визначено створення платформи інноваційних послуг для підтримки економічного розвитку, заснованого на інноваціях. Це має призвести до створення нових технологій, зокрема управління економікою в режимі реального часу, розумних мереж (smart grid), розумної логістики (smart logistics) та розумної енергетики (smart energy).

Окремим питанням, яке залишиться актуальним, буде оновлення переліку пріоритетних проєктів.

Цілком ймовірно, за результатами саміту список з 48 проєктів, який було схвалено в Бухаресті в 2018 році, буде розширено, враховуючи спільні інтереси учасників. Попередньо такий цей список може збільшитися до 70 різних проєктів у рамках Тримор’я.

Статус для України

Тема Тримор’я давно відома в експертних колах України.

Є вже своя історія стосунків, сподівань і очікувань. Показово, що на початку об’єднання її формат передбачав не лише членство для країн ЄС, що створювало шанс для України.

Тепер Києву доводиться говорити лише про набуття статусу країни-спостерігача.

Важливо, що в цьому Україну активно підтримує співзасновник Тримор'я Польща – ця теза була включена в спільну декларацію президентів Анджея Дуди та Володимира Зеленського, підписану цього тижня.

Але як Україні інтегруватися до цієї організації? Існує декілька можливих сценаріїв.

Політична присутність.

Участь України на рівні президента можлива на саміті за запрошення головуючої країни. Для цього варто посилювати діалог, добрі стосунки на двосторонньому рівні і вибудовувати свою унікальність та важливість приєднання з можливими країнами, які будуть головувати.

Для цього варто формувати чітке розуміння своєї унікальності та включеності в спільні процеси в регіоні та пропонувати свою долученість до спільних інтересів.

Як приклад, це можуть бути пропозиції до посилення комунікації з країнами-сусідами в регіоні для поширення впливу проєктів Тримор’я за межі країн членів ЄС.

Виходити на формат партнерських відносин, на кшталт участі США чи Німеччини.

Попри те, що в України немає ресурсів для інвестування в спільний Інвестиційний фонд, варто акцентувати увагу на геополітичній унікальності України.

Хоч основою Ініціативи є інфраструктура, питання безпеки і сусідства України в регіоні неможливо виключити повністю.

Це розуміють усі країни-учасниці, але ніхто замість нас це питання не порушить. Такий сценарій може бути достатньо дієвим, якщо спробувати його накласти на деякі стратегічні проєкти в рамках Тримор’я.

Під час відеоконференції наприкінці вересня Керсті Кальюлайд окремо згадала Україну в контексті діяльності Інвестиційного фонду Ініціативи трьох морів. За її словами, у разі успіху Фонду у фінансуванні проєктів у державах-учасницях Тримор’я, його можна в подальшому використовувати для потреб України та Західних Балкан.

Проєктна участь. Цей сценарій є найоптимальнішим і реалістичним уже сьогодні.

Позитивні результати участі України в проєктах Тримор’я допоможуть змінити в майбутньому також політичний формат самої Ініціативи.

Співпраця почалась

Загалом Україна отримала можливість приєднатися до реалізації 6 з 48 інфраструктурних проєктів у рамках Тримор’я: 1 – в енергетиці; 2 – у сфері транспорту; 3 – у цифровій сфері.

Проєкт в енергетиці передбачає будівництво газового інтерконнектора Германовичі (Польща) – Більче-Волиця (Україна), який є частиною запланованого газопроводу Baltic Pipe.

Через даний газопровід, який пролягатиме територіями Норвегії, Данії та Польщі, транспортуватиметься норвезький та зріджений американський газ до Польщі, країн Балтії, а також України. Пропускна здатність газопроводу сягатиме 5-8 млрд кубометрів газу.

Після його запуску Україна зможе отримувати близько 1 млрд кубометрів.

В транспортній сфері це флагманський проєкт - автомагістраль Via Carpatia, яка пролягає від литовської Клайпеди до грецьких Салонік через території Литви, Польщі, Словаччини, Угорщини, Болгарії та Греції.

У 2016 році під час зустрічі міністрів інфраструктури Литви, Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії, Чехії, України та Туреччини було прийнято рішення побудувати три додаткові ділянки автошляхів на території України.

Згідно із підписаним у 2017 році меморандумом, автомагістраль має проходити через українські міста Львів, Мостиська, Тернопіль, Чернівці, Луцьк, Ягодин, Рівне, Житомир, Вінниця, Коростень, Умань, Одеса, Київ.

Ще один проєкт - Viking Train. Залізничний маршрут, який функціонує з 2003 року, проходить через міста Клайпеда, Вільнюс, Мінськ, Київ і Чорноморськ. Він є прикладом успішної співпраці за участю країн Східного партнерства.

Окремо варто згадати про проєкт міжнародного водного шляху E40, який мав гарні шанси на втілення і підсилив би Ініціативу трьох морів, хоча через політичну ситуацію в Білорусі його майбутнє виглядає непереконливим.

Проєкти у сфері диджиталізації, до яких долучена Україна, передбачають створення цифрових платформ, спрямованих на більш ефективне та швидке адміністрування транспортних і логістичних послуг в режимі онлайн шляхом обробки великих обсягів інформації, спостереження у режимі реального часу за станом водних ресурсів в регіоні Тримор’я, цифрове моделювання забруднень води та водовідведення.

Попри те, що Україна не буде представлена на саміті 19 жовтня, нам важливо активно стежити за подіями, які будуть там розвиватися, готуватися до участі в Smart Connectivity, врахувати можливу участь у нових проєктах Тримор’я, кількість яких буде збільшена майже вдвічі, та готувати свої ініціативи, які можуть мати розвиток в Ініціативі трьох морів.

Автор: В'ячеслав Голуб,

Український інститут міжнародної політики