У вівторок президент Зеленський поїде до Брюсселя для участі у головній події року в наших відносинах із Євросоюзом: саміті Україна-ЄС. 

За його підсумками Київ неодмінно заявить про дуже успішну для себе зустріч, і навіть зможе проілюструвати свої слова доказами.

Підсумкова заява саміту, проєкт якої давно узгоджений, буде справді непересічною як для таких документів. Також Брюссель підтвердить початок руху до "промислового безвізу", дасть сигнал (хоч і не фінальну згоду) про можливість оновлення Угоди про асоціацію тощо.

Чи не єдиною публічною ложкою дьогтю має стати те, що Євросоюз – попри свої попередні обіцянки – знову візьме паузу у підписанні угоди про "відкрите небо" (яка найбільше відома тим, що полегшує відкриття нових маршрутів лоукостів з ЄС до України). Однак реальної проблеми це не створюватиме – за часів карантину про нові напрямки лоукост-авіасполучення не доводиться і мріяти.

Та є і негативні новини.

Просто вони (поки що) лишаться за межами публічних документів. 

Головна з них – те, що лідери ЄС почали стрімко втрачати довіру до Зеленського ще до особистої зустрічі з ним. Адже за останні тижні, коли підготовка саміту вже була завершена, Київ почав "кидати" своїх європейських партнерів, порушуючи домовленості з ними.

Втім, не зрозуміло, чи зважаться європейські лідери щиро сказати президенту України, що вони про це думають. Та чи усвідомить він серйозність ситуації, якщо в Брюсселі з ним говоритимуть звичною для ЄС "дипломатичною мовою".

Дипломатія знайомства

Саміти Україна-ЄС відбувалися щороку, і в липні 2019-го Володимир Зеленський вже встиг взяти участь у одному з них, але це був радше "саміт ввічливості". Новообраний президент України тоді ще не мав свого уряду та не мав змоги показати свою політику в дії; натомість керівники ЄС тоді завершували роботу – вже за кілька місяців мав запрацювати новий склад Європарламенту та Єврокомісії.

Тому зустріч, що відбудеться 6 жовтня, стане для ЄС першою нагодою підбити проміжні підсумки Зе-євроінтеграції.

Не менш важливо, що це буде перша нагода для повноцінної особистої зустрічі Володимира Зеленського з президентами Євроради, Єврокомісії та Європарламенту – Шарлем Мішелем, Урсулою фон дер Ляєн та Давідом Сассолі. За рік їхньої роботи на посаді вони жодного разу не перетиналися вживу з українським президентом (такі плани були, але їх скасував коронавірус).

Те, що вони досі не були знайомі, грає Зеленському на руку.

Адже за усталеними у європейській дипломатії традиціями, починати знайомство з тиску та претензій до партнера не прийнято.

Це правило до певної міри є обґрунтованим.

"Зараз ми маємо налагодити особистий контакт. Якщо почати з негативу, цього не вийде", – пояснив ЄвроПравді європейський дипломат, що долучений по підготовки зустрічей на вищому рівні. Кілька співрозмовників видання також відзначили, що представники нової влади "дуже болюче реагують на критику" та "закриваються", коли чують претензії на свою адресу.

Через це Брюссель опинився перед непростим вибором.

Адже якщо діяти, як диктують традиції, і намагатися будь-що не образити українського лідера, то він може вирішити, що відносини з ЄС розвиваються як годиться. А це – абсолютно не так.

Євросоюз – це "банкомат"?

Тиждень тому сталася неймовірна для Євросоюзу подія: високий представник з питань зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель відмовився від слів та викреслив одне речення із вже опублікованої статті, у якій він підбив підсумки свого візиту до України.

За інформацією ЄвроПравди, ці слова прибрали після наполегливих (чи, точніше, навіть обурених) прохань Банкової. Видалене речення звучало так:

"Як я вже сказав президенту (Володимиру Зеленському), ЄС не є благодійною організацією або банкоматом".

Формальні підстави для обурення у Зеленського були: за даними джерел ЄвроПравди, на переговорах із Боррелем ця фраза від європейського гостя не звучала.

Річ у тім, що високий представник ЄС, звісно ж, не сам писав свою статтю: цей текст готували представники його команди, використовуючи тези, підготовлені до візиту – однак не всі вони прозвучали під час переговорів. Однак згода Брюсселя зробити крок назад і викреслити цю фразу не означає, що у Брюсселя зникли запитання до української сторони.

По-перше, у системі влади Євросоюзу грають роль не так керівники, як їхні команди. І те, що зовнішньополітична служба ЄС підготувала, вичитала та узгодила між купою власних підрозділів текст, який був опублікований за підписом Борреля із доволі жорсткими закидами на адресу України, означає, що в Брюсселі дійсно бачать проблему.

А по-друге, навіть без цієї фрази у статті Борреля лишилися жорсткі тези щодо української влади. Зокрема, там йдеться, що "останнім часом темпи реформ сповільнилися". "Зміна уряду на початку березня та звільнення реформаторів стали тривожними сигналами щодо готовності (української влади) протистояти корупційним інтересам", а "олігархи досі зберігають значний вплив", – заявив Боррель.

Схоже, що публікація такої статті стала для ЄС виходом із ситуації, як не критикувати Зеленського в очі, але дати Києву сигнал, що не все добре.

Втім, відтоді стало ще гірше.

Адже в останній тиждень перед самітом Київ показав намір перетнути ще кілька важливих для ЄС червоних ліній.

Зламана держслужба

За президентства Порошенка найбільшою претензією до нього з боку європейських партнерів було системне порушення як ним особисто, так і його командою обіцянок та гарантій, даних на переговорах із партнерами. Тому нині у Євросоюзі прагнуть перевірити, чи діятиме інакше команда Володимира Зеленського.

Одним з індикаторів готовності Києва виконувати домовленості стала історія із законом про Держслужбу.

Наразі Україна цей тест провалює.

І, схоже, не розуміє, наскільки серйозними можуть бути наслідки.

"Європейська правда" вже писала про цю проблему. Йдеться про схему так званих "ковідних конкурсів", яку Україна запровадила після початку пандемії і лишає чинною досі. Ця схема дозволяє керівникам держорганів та їхніх підрозділів довільно, в обхід усіх конкурсних процедур, призначати своїх людей на посади у держслужбі, для яких досі була обов’язковою конкурсна процедура.

Влітку парламент спробував зупинити цю практику, ухваливши законопроєкт № 3491, що зупиняє "ковідні конкурси", але його несподівано ветував президент.

Вагу цього питання для ЄС складно переоцінити. По-перше, цей механізм перетворився на джерело корупції та кумівства, переконані у Євросоюзі. А по-друге, він руйнує реформу держслужби, у проведення якої за попередньої влади Євросоюз вклав 90 млн євро європейських платників податків.

Але у Києві, схоже, вирішили "кинути" європейських партнерів з цього питання. 

У першій половині вересня представники парламентської більшості пообіцяли ЄС, що вирішать проблему і ухвалять нову редакцію закону. 

Очікувалося, що його винесуть на голосування в останні дні вересня – але цього так і не сталося. Натомість Рада пішла на "ковідні канікули". 

"Ми не вимагаємо нічого. Ми просто чекаємо, що Україна виконає зобов’язання, які сама взяла на себе, коли взяла у нас багатомільйонну допомогу. Те, що ці зобов’язання брали попередні уряд та парламент, картину не змінює, адже сталість влади для нас є основою двосторонніх відносин. Якщо кожна нова влада буде відмовлятися від зобов’язань – то як в принципі можна домовлятися з Україною?" – пояснив у розмові з ЄвроПравдою один з європейських посадовців. 

Від торгівлі до корупції

Ще одна тема, яка додає Брюсселю недовіри до нової влади – це торгівля та виконання Україною Угоди про асоціацію. Боррель у своїй статті був достатньо відвертим, критикуючи Київ за зниження темпів роботи на цьому напрямку. 

Але насправді ситуація ще гірша.

Зараз Україна – і парламент, і уряд – цілеспрямовано йдуть до порушення Угоди. Йдеться про так званий "закон про локалізацію", тобто оновлені правила державних закупівель, які Рада ухвалила в першому читанні. 

Цей закон, якщо буде ухвалений в цілому, суперечить не лише асоціації. Через це до його критики долучилися також США. Він порушує зобов’язання України як члена СОТ. І він вже стоїть на перепоні отриманню Україною макрофінансової допомоги від ЄС. 

І, нарешті, досі немає жодних переконливих даних про те, що ця ініціатива взагалі потрібна виробникам – навпаки, дані "Прозорро" свідчать про це, що вона не дасть їм значної переваги. А от те, що вона здатна завдати шкоди, офіційному Києву відомо. Це офіційно визнав прем’єр-міністр Шмигаль та віцепрем’єрка Стефанішина. 

Однак навіть в уряді продовжують просувати зміну правил держзакупівель.

Про це, наприклад, йдеться у заяві міністра економіки Ігоря Петрашка, опублікованій на урядовому порталі 1 жовтня. У ній міністр каже, що Україна має ухвалити ці зміни – чи то у вигляді закону (попри те, що той викликав публічне обурення ключових партнерів України), чи то як урядову постанову. 

Джерела ЄвроПравди в уряді кажуть що передали проєкт цієї постанови на аналіз до представництва ЄС. Втім, відповідь Євросоюзу виявилася категоричною: постанова так само суперечитиме Угоді про асоціацію.

"Постанова містить ті самі невідповідності. Просто вбийте цю ідею", – пояснив європейський дипломат, що знає про діалог з даного питання.

Втім, Україна, як свідчить коментар Петрашка, не відмовляється від ідеї порушення Угоди, яке до того ж створює додаткову корупційну схему для "доїння" тих українських виробників, хто хоче брати участь у державних тендерах.

До слова, про корупцію.

Ця тема, яка була болючою у відносинах Україна-ЄС за часів Порошенка, віднедавна знову вийшла на чільне місце. І Зеленському в Брюсселі доведеться докласти чимало зусиль, щоби переконати партнерів, що він не покриває незаконний розподіл грошових потоків. Бо це враження в Брюсселі стає дедалі поширенішим. 

І якщо Київ мовчатиме – європейці сприймуть це як неготовність спростовувати підозри.

"Ми бачимо не просто відсутність прогресу, а реванш (у питанні протидії корупції). Зеленський особисто не є корумпованим, він не Янукович. Проблема в людях навколо нього. Але якщо з цим нічого не робити – то закінчити він може, як Янукович", – вважає Ендрю Вілсон, експерт Європейської ради з міжнародних відносин (ЄРМВ) та Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House. "За останні два місяці ми побачили атаки на всі антикорупційні інституції. Тому я так само маю підстави для песимізму", – каже Густав Грессель, берлінський експерт ЄРМВ.

Позитив також буде 

Втім, варто окремо наголосити: попри дійсно серйозні зауваження, що лунають напередодні саміту, візит Зеленського до Брюсселя точно не буде провальним.

Далеко не кожен саміт Україна-ЄС можна назвати "історичним", але щодо нинішнього епітет точно є правдивим.

"Європейська правда" мала змогу ознайомитися із проєктом спільної заяви лідерів. Це – непересічний документ, який міститиме важливі сигнали і щодо "промислового безвізу" (процес нарешті зрушив з місця), і щодо оновлення Угоди про асоціацію (втім, тут є велика залежність від того, чи відмовиться Україна від ідеї порушення Угоди), і навіть стосовно Донбасу, де зазвичай ЄС скупий на нові формулювання.

А от щодо так званого "відкритого неба", тобто угоди про спільний авіаційний простір, добрих новин поки буде обмаль.

Попри те, що раніше Брюссель обіцяв підписати цей документ вже улітку – зараз юристи ЄС стверджують, що матимуть право це зробити лише після завершення перехідного періоду Brexit, тобто на початку 2021 року. Втім, покладемо руку на серце, кілька місяців відтермінування навряд чи щось змінять. 

Особливо за ситуації, коли пандемія вийшла на новий пік, а кордони лишаються закритими. 

Набагато важливішим є те, щоби безвізовий режим відновив повноцінну дію після того, як пандемія піде на спад. І – привідкриємо таємницю – є підстави сподіватися на позитивний сигнал з цього приводу під час візиту Зеленського до Брюсселя. 

"Європейська правда" слідкуватиме за розвитком подій в рамках саміту.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"