Американські сенсації: чим здивували вибори президента США

Поки Америка продовжує підрахунок голосів, можна зробити кілька попередніх висновків, бо вже зараз є підстави для деяких спостережень.

Чому лідерство Джо Байдена виявилося не таким переконливим, як прогнозувалося?

Чиїх голосів не вистачило демократам, щоб запустити "блакитну хвилю" – низку перемог у штатах, що "хиталися" чи навіть традиційно вважалися республіканськими?

І нарешті, чи зможе Дональд Трамп перенести вирішення долі результатів виборів у Верховний суд?

Пандемія проти економіки

Перші екзитполи показали, що саме хвилювало американців, які прийшли на вибори.

CNN повідомляє, що на першому місці була економіка – 34% виборців. На другому, певною мірою несподівано, хоча це і сталося у рік масових протестів, проблема міжрасових відносин – 21%.

Нарешті, мабуть, найбільша несподіванка полягає в тому, що COVID-19 опинився лише на третьому місці з результатом 18%.

Численні опитування протягом місяців створювали враження, що саме тема епідемії коронавірусу домінуватиме на цих виборах. Політичні технологи радили Байдену фокусувати основну увагу саме на цьому питанні, що він і робив. Але, як ми бачимо, COVID не зіграв центральної ролі.

У відповідь на запитання, як ви оцінюєте хід боротьби з епідемією, 51% людей сказали, що погано, а 49%, що добре. Це майже навпіл, що також доволі несподівано.

Нарешті, у запитанні про головний пріоритет поточного моменту лише 52% опитуваних сказали, що це COVID-19, тоді як 48% вказали на необхідність відновлення економіки.

Серед персональних якостей, які американці хотіли би бачити в президенті, переважна більшість опитаних вказала "сильного лідера".

Лише потім відзначили емпатію та здатність об’єднати людей – ті якості, що пропонував виборцям Джо Байден.

Це може бути поясненням того, що, попри прогнози, ми не побачили великого відриву на користь Байдена.

Серед важливих особливостей у першу чергу згадаємо шалену активність, безпрецедентну явку.

Ще до дня виборів проголосувало більше 100 мільйонів американців. На виборах 2016 року ця цифра становила лише 20 мільйонів.

Ще одним фактором активності стала висока частка тих, хто голосував вперше. Їх серед усіх виборців було близько 13%.

Цікаво, що експерти вважали таку активність ознакою того, що перевагу матиме саме Байден. Але потужна хвиля ентузіазму була і на підтримку Трампа.

Референдум щодо Трампа

Фігура Дональда Трампа, вочевидь, є центральною у цих виборах. Власне, відбувся своєрідний референдум щодо чинного президента.

Якщо серед виборців Трампа саме підтримка президента була основною мотивацією, то серед тих, хто голосував за Байдена, 31% вказали як основну причину негативне ставлення до Трампа.

Тобто підтвердились прогнози щодо того, що для чималої кількості виборців основним мотивом було підтримати кого завгодно, аби не Трампа.

Як і в 2016 році, знову відзначаємо велику похибку в соціологічних опитуваннях. Отже, це є тенденцією.

В чому тут справа? Можливо, є методологічні вади, хоча експерти обіцяли зробити висновки з 2016 року. Але також зрозуміло, що велика частина потенційних виборців підсвідомо чи навіть свідомо давала соціологам нещиру відповідь.

Вже зрозуміло, що кандидати відібрали трохи електорату один в одного.

Байден виступив набагато краще серед виборців старше 65 років, ніж Клінтон чотири року тому. Ці люди були цього разу природно більше стурбовані пандемією.

Але і тут, до речі, перші екзитполи показують інший результат, ніж прогнозували. Можливо, що частина людей у цій віковій групі, що збиралася підтримати Байдена, все ж вирішила не ризикувати і не йти на дільниці.

У 2016 році Трамп дуже переконливо виступив у передмістях великих міст. Уже на проміжних виборах 2018 року демократи перехопили тут ініціативу. Власне, це надало їм можливість отримати більшість у Палаті представників Конгресу.

Зараз вони розвинули успіх. Передмістя зростають територіально, а до того ж змінюються якісно: тут все більше людей з різними кольорами шкіри, університетськими дипломами.

Центральним виборчим блоком для Байдена стали американські жінки, тоді як серед чоловіків з невеликим відривом виграв Трамп. Це також виглядає як певна тенденція, а не ситуативний розклад.

Це важливо ще й через те, що жінок-виборців трохи більше, і вони зазвичай активніше голосують.

Але деінде Байден недобрав традиційних голосів.

Найбільшу увагу в цьому контексті привертає до себе виборчий сегмент так званих Latinos або Hispanics, тобто вихідців з країн Центральної та Південної Америки. Традиційно вони голосують за демократів, якщо казати спрощено, то у відношенні 2:1.

Трамп прославився риторикою, що принижувала цю групу населення, і обрав жорстку позицію щодо проблеми нелегальних мігрантів.

Здавалось би, це мало дати ще більшу перевагу демократам. Але реальність виявилась складнішою.

Значна частина латинос, з різних причин, пристала на бік Трампа, хоча і зараз абсолютна більшість із них проголосувала за кандидата від демократів.

Трамп і "трампізм"

Ще один урок виборів: "блакитної хвилі" не сталося.

Найчутливішим став удар для кампанії Байдена у Флориді.

Тут, особливо серед вихідців з Куби та Венесуели, поширювалась думка, що Байден і демократи є соціалістами, а саме від соціалізму ці люди і втекли до США.

Клінтон програла Флориду у 2016-му, та результат Байдена виявився ще гіршим.

Схожа ситуація і у Техасі, де дехто очікував, що штат може проголосувати за демократів.

Натомість в Аризоні латинос доволі монолітно й активно підтримали Байдена, що може стати однією з ключових причин, чому цей традиційно "червоний" штат може цього разу проголосувати за демократів (наразі там ще не завершився підрахунок голосів, але Байден лідирує).

Трохи недобрав голосів Байден і серед афроамериканців.

Це може здивувати когось, оскільки він підтримав расові протести цього року. Але серед чорношкірих американців є чимало тих, хто зневірився в обох провідних політичних партіях.

На фінішному відрізку кампанії Трамп дуже активно працював з цією групою виборців. І втрати Байдена тут, звісно, є відносними, оскільки він все одно отримав 87% голосів серед цього сегменту, і навіть трохи більше – 91% серед афроамериканок. 

Якщо Аризона стане "блакитною", то з цим може посперечатися за титул найбільшого успіху демократів лише Джорджія. Це традиційний "червоний" штат, але наразі там лідерство також перехопив Байден.

Вибори до Сенату та Палати представників для демократів пройшли не так вдало, як вони сподівалися.

Очевидно, що навіть за умов ймовірного програшу Трампа нікуди не подінеться трампізм – потужний політичний рух, згенерований президентом.

Погляди, які раніше не так часто виходили на поверхню, зараз, завдяки Трампу, "нормалізовані", тобто поширені й не вважаються такими вже неприйнятними, табуйованими для значної частини американців.

* * * * *

Зрозуміло, що Трамп буде триматися за владу до останнього. Про це він почав говорити та готуватися задовго до виборів.

Сьогодні він робить провокаційні заяви, вимагає припинити підрахунок голосів.

Проте це надто антиамериканська ідея – адже підстав для припинення підрахунку немає.

Розмови про фальсифікацію нічого не варті без конкретних доведених прикладів. Навіть провідні республіканці це розуміють.

Поки що усі судові позови від кампанії Трампа відмітаються як необґрунтовані. Швидше за все, будуть перерахунки в окремих штатах.

Трамп та його оточення відверто покладають надію на Верховний суд, але до нього справа може і не дійти.

Для Америки зараз небезпечний, напружений період.

Чи відбудеться передача влади, якщо перемога Байдена стане реальністю, у традиційний спосіб? Найбільш нетрадиційний та непередбачуваний президент в американській історії може продовжувати чинити цьому опір.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,

доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова