Розчарування у Лукашенку та пріоритети для МЗС: що думають українці про зовнішню політику

Що має стати пріоритетом роботи української дипломатії? Як багато українців підтримують шлях країни до НАТО та ЄС?

І яким світовим лідерам найбільше довіряють та не довіряють українці?

Це – питання з опитування, яке на замовлення Центру "Нова Європа" проводилося у листопаді дослідницькою агенцією Info Sapiens. Максимальна теоретична похибка не перевищує 2,2%.

Пріоритети

Українці вважають, що вітчизняна дипломатія має зробити ключовим для себе питання здобуття ринків для українських виробників – пріоритетним цей напрямок назвали 45,3% опитаних.

Одночасно роботу МЗС у цьому напрямку більшість українців вважає незадовільною – таку оцінку дало по 60% респондентів.

Окрім економічної дипломатії, українці вважають, що МЗС має пріоритезувати інтеграцію до ЄС (42,5%) і розвиток стратегічних партнерств України, зокрема зі США, Великою Британією, Німеччиною, Францією, Канадою, Польщею (42,9%).

Інтеграцію з НАТО назвали пріоритетом лише 24,5% опитаних.

Понад 80% українців вважають, що потрібно поглиблювати співпрацю з такими країнами: Німеччиною, Польщею, США, Францією, Канадою, Великою Британією, Італією.

У "другій лізі" – Литва, Туреччина, Білорусь, Швеція, Грузія, Угорщина, Китай, Японія. Важливим поглиблення співпраці з цими державами вважають більше ніж 70% українців.

Лише кількох відсотків не вистачило Молдові та Румунії, аби опинитися в другій групі.

За поглиблення відносин із Азербайджаном та Індією – майже 60%.

Останнє місце в питанні про важливість поглиблення відносин посіла Росія.

Проте при цьому російський напрямок виявився найбільш поляризованим: 45,6% українців – за поглиблення відносин із РФ, тоді як 43,4% вважають таке поглиблення неважливим.

Утім, навіть 45,6%, які прагнуть глибших відносин із росіянами, – це досить високий показник на тлі розв’язаної Москвою агресії проти України (анексії Криму, підтримки сепаратизму, протидії перетворенням у державі).

До слова, 27,5% українців також визначили напрямок "налагодження відносин із Росією" як пріоритетний (це майже стільки ж, як у "інтеграції до НАТО").

Окрема тема для критики – позиція України у білоруській кризі.

29,6% українців, вважають, що Україна має стояти пліч-о-пліч із продемократичними силами сусідньої країни і засудити фальсифікацію виборів. А відповідно, питання цінностей має стати ключовим у відносинах із Мінськом.

Одночасно 25,7% респондентів вважають, що у відносинах із сусідкою Україні потрібно оглядатися в основному на власні матеріальні інтереси. Але найбільше (37,7%) вважають, що Києву потрібно шукати баланс між ціннісним та меркантильним підходами.

Цікавим виявився регіональний зріз у відповідях.

Так, респонденти західних областей найбільше вболівають за ціннісний підхід, опитувані зі Сходу – за баланс (48%). За прагматичний підхід найбільше голосів віддали представники Центру (30,1%).

Європейська інтеграція

Українці вважають, що країна має продовжувати проєвропейські реформи, навіть якщо ЄС не надаватиме державі перспективу членства.

Загалом 69% респондентів вказали на важливість єврореформ, тому що вони потрібні передусім Україні, а також тому, що в країни немає іншого вибору.

Непотрібні "європейські реформи" для 14,96% українців. Ще 9,28%, попри все, сподіваються розвернути Україну в напрямку інтеграції до Євразійського Союзу з Росією.

Варто зазначити, що Центр "Нова Європа" ставив подібне питання українцям і у попередні роки, проте з часом думки респондентів не змінилися.

А якими українці бачать відносини України і ЄС у тривалій перспективі?

Тут думки розділилися приблизно порівну між трьома сценаріями: "відносини будуть такими, як і зараз" (33,34%), "Україна буде повноправним членом ЄС" (27,7%) і "Україна буде близьким і економічно інтегрованим партнером (наприклад, як Норвегія)" (24,83%).

При цьому українці вважають, що країна має передовсім знищити корупцію, щоб стати членом ЄС (55,19%). До думки про те, що спершу Україна має суттєво покращити економічну ситуацію, схиляються 31,8% респондентів. 9% українців вважають важливим аргументом на шляху євроінтеграції відновлення територіальної цілісності.

Довіра до лідерів

Ангела Меркель – лідерка суспільних симпатій в Україні: майже 60% вказали, що скоріше або повністю довіряють канцлерці Німеччини.

 До першої трійки також увійшли Анджей Дуда (Польща) та Еммануель Макрон (Франція).

Александр Лукашенко, який ще недавно був лідером симпатій українців, тепер розмістився на четвертій позиції.

Одночасно не довіряє Лукашенку більше українців (48,28%), аніж довіряє (37,80%).

За показником недовіри Лукашенко – поруч із американським лідером Дональдом Трампом (50,37%).

Найбільше не довіряють респонденти Владіміру Путіну – 72,45%.

Жодних поступок РФ

Більшість українців (58,4%) не вірить, що Росія припинить свою агресивну політику щодо України, якщо та відмовиться від прагнення приєднатися до ЄС і НАТО.

Лише кожен п’ятий респондент (21,82%) допускає цю можливість.

Кого обрати – Китай чи США?

Світовий тренд останніх років – посилення протистояння Китаю та США.

Україна опосередковано також опинилася у фокусі уваги через американсько-китайський конфлікт (через питання продажу концерну "Мотор Січ" китайським компаніям, що призвело до критики в Штатах).

Жорстка політика на китайському напрямку – це те, що, вочевидь, залишиться незмінним і в часи нового президента США Джозефа Байдена, тому перед Україною, імовірно, ще не раз постане непростий вибір – поглиблення співпраці з КНР чи збереження довіри у відносинах зі США.

У разі загострення протистояння США і Китаю українці віддали б перевагу підтримці Вашингтона – 40,65% проти 10,79%.

Проте найчисленнішою є група тих, кому було важко відповісти на це запитання, – 48,55%

Публікація підготовлена в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Думки та позиції, викладені у цій публікації, є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду "Відродження" та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).