Перемога Джо Байдена, серед іншого, давала сподівання на пониження градусу напруги у протистоянні Сполучених Штатів із Іраном. 

У своїй передвиборчій програмі Байден говорив про плани змінити стратегію жорсткого тиску адміністрації Трампа на дипломатичні перемовини.

Проте чи вдасться новому президенту США реалізувати свої плани?

Адже Тегеран зі свого боку не лише не демонструє бажання повернутися до такого діалогу, але й свідомо йде на підвищення ставок.

Приймати складне рішення Джо Байдену доведеться вже зараз – у черговому ультиматумі Тегерана час спливає 21 лютого.

Хто першим піде на поступки?

Початок 2021 року ознаменувався активізацією дій Ірану в напрямку виходу з ядерної угоди.

Тегеран офіційно оголошує про зняття в односторонньому порядку обмежень щодо збагачення урану. Згодом з'являється інформація, що на ядерному об'єкті у Фордо розпочався процес збагачення урану на рівні 20% – на противагу тому, що відповідно до ядерної угоди 2015 року така межа становить 3,67%.

На практиці це означає вихід Ірану з ядерної угоди, хоча в офіційній комунікації він неодноразово наголошував, що інші зобов'язання за цією угодою будуть дотримані.

Пізніше з'являється інформація від керівника Організації атомної енергетики Ірану (ОАЕІ) Алі Акбара Салехі, що у Національний день ядерних технологій 9 квітня Іран покаже 50 нових "ядерних досягнень".

Чи можливо у такій ситуації сторонам досягти компромісу?

Шансів на нього відверто небагато, принаймні поки сторони надають перевагу лише одностороннім заявам.

Так, Джо Байден у своєму інтерв'ю 7 лютого заявив, що не скасує санкції проти Ірану доти, доки ісламська республіка не виконує своїх зобов'язань щодо ядерної угоди. 

Відтак, щоби сісти за стіл переговорів, іранцям доведеться припинити збагачення урану.

Своєю чергою верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї кількома днями раніше заявив, що ісламська республіка готова повернутися до угоди 2015 року лише за умови скасування санкцій США.

"Байден може розпочати, прибравши усі санкції, запроваджені з часу приходу до влади Трампа, та спробувати повернутися до дотримання ядерної угоди 2015 року без зміни її умов, про які було важко домовитися. У відповідь Іран скасує всі заходи, запроваджені для відплати після виходу Трампа з ядерної угоди", – заявив міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф.

Хроніка загострення

Іранська ядерна угода була підписана у 2015 році між Іраном та групою держав: Групою 5+1 (постійними членами Ради Безпеки ООН – США, Великою Британією, Росією, Францією і Китаєм – плюс Німеччиною) та Європейським Союзом.

Відповідно до домовленостей, Іран зобов'язався зменшити свої ядерні розробки з метою зняття всіх економічних санкцій, пов'язаних з ядерною програмою. Рівень збагачення урану в іранських програмах не має перевищувати 3,67% – цього достатньо для мирного використання в енергетиці, але замало для ядерної бомби.

"Америка повернулася!": Джо Байден окреслив напрямки своєї зовнішньої політики

Зі свого боку Група 5+ зобов'язувалася скасувати всі санкції протягом 4-12 місяців після остаточного погодження (а це означає розблокування десятків мільярдів доларів від доходів від нафти та заморожених активів), а також розробити механізм відновлення старих санкцій, якщо Іран не дотримуватиметься угоди, спираючись на звіти й перевірки Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

У 2016 році ЄС та США зняли санкції з Ірану. Цей крок сприяв розвитку іранської економіки та отриманню значних фінансових ресурсів, проте це дало змогу спрямувати ці ресурси на фінансування Корпусу вартових ісламської революції та проіранських збройних формувань у регіоні.

При цьому Іран не лише не відмовився від своїх ядерних амбіцій, а й продовжував їх нарощувати. Тому вже на початку лютого наступного року адміністрація Трампа запроваджує нові санкції, а у травні 2018-го Дональд Трамп оголошує про вихід США з ядерної угоди. 

Натомість Німеччина, Франція, Велика Британія, Росія та Китай заявили, що не мають наміру виходити з угоди. ЄС навіть вводить в дію так званий оновлений Блокувальний статус, спрямований на захист європейських компаній від американських санкцій. 

Втім, навіть такі кроки не влаштували Іран, який звернувся до європейських країн із закликом компенсувати економічні витрати від американських санкцій, погрожуючи вийти з ядерної угоди.

А у вересні 2019 року Тегеран в односторонньому порядку скасовує будь-які обмеження на проведення ядерних досліджень. 

У відповідь Сполучені Штати вводять нові санкції проти Ірану, а також проти країн, компаній і осіб, які пов'язані із постачанням зброї до Ірану або з нього. 

Ці обмежувальні заходи спричинили одну з найважчих економічних криз у новітній іранській історії. Президент Ірану Хасан Рухані заявив, що загальні втрати від поновлених санкцій США складають $150 млрд. 

Десять днів на роздуми

Чи вдасться адміністрації Джо Байдена зупинити розгортання нової іранської кризи?

Відповідні консультації вже розпочалися. Декілька днів тому державний секретар США Ентоні Блінкен обговорив політику щодо Ірану зі своїми колегами з Великої Британії, Німеччини та Франції. 

Вже є інформація, що посередником у поверненні Вашингтона та Тегерана за стіл переговорів може стати високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель (проте це було оголошено ще до його провальної місії до Москви).

Цілком зрозуміло, що новій адміністрації потрібен час для визначення своєї стратегії щодо Ірану. І тут важливим є діалог США та ЄС, які мають різні погляди на вирішення проблеми іранської ядерної угоди.

Для Вашингтона ядерна угода залишається надзвичайно складним питанням. Незважаючи на явний провал кампанії "максимального тиску" у досягненні заявлених цілей, низка конгресменів наполягають на тому, що заявлений Байденом намір відновити стосунки з Тегераном є безумством. 

Союзники США на Близькому Сході, зокрема Ізраїль, закликають адміністрацію дотримуватися лінії попередника і не йти на поступки Ірану в ядерному питанні.

Серед експертів є думка, що адміністрація Байдена не відкидає можливості перетворення Спільного комплексного плану дій (JCPOA) на більший і ширший безпековий інструмент, оскільки Тегеран все частіше повторює, що повернення до угоди в початковому форматі вже не є можливим.

Натомість європейці активно виступають саме за повернення до ядерної угоди. Вони навіть готові у разі успішності такої стратегії розробити механізми відновлення економічної спроможності Ірану для часткового компенсування збитків, завданих санкціями.

При цьому ЄС та США мають дійти згоди вже найближчими днями.

Іран встановив дедлайн 21 лютого, коли міжнародних спостерігачів не допускатимуть до ядерних об'єктів Ірану, якщо США не знімуть санкції. 

Проте невідомо, до чого доведе цей ультиматум: до поступок Заходу чи до нових санкцій. 

Автор: Світлана Ковальчук,

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES