Дев'ять мільярдів франків, розкидані по сотнях рахунків у Швейцарії: черговий скандал з відмиванням брудних грошей, цього разу – з Венесуели...

Як виявилося, в черговому скандалі навколо відмивання брудних грошей фігурує майже кожен восьмий швейцарський банк.

І це ще не найгучніший скандал навколо банківської системи Швейцарії!

Нагадаємо, що 2017 року Швейцарія опинилася в центрі грандіозного скандалу, названого "Російська пральна машина". Тоді на рахунках в 45 банках виявили 600 млн франків підозрілого походження.

Чому Швейцарія так і не змогла вирішити проблему брудних грошей? І чи здатна країна позбутися іміджу "всесвітньої пральні"?

Сумнівні клієнти

Колись Венесуела була процвітаючою нафтовидобувною країною, однак нині стала однією з найбідніших держав Латинської Америки. Згідно з національним дослідженням рівня життя, 96% населення цієї країни живуть у бідності.

Але поки прості люди борються за виживання, бенефіціари режиму, створеного колишнім президентом Уго Чавесом, продовжують ні в чому собі не відмовляти.

І без послуг швейцарського фінансового сектора їм не обійтися.

В середині січня газета Tribune de Genève опублікувала результати декількох розслідувань, розпочатих правоохоронними та слідчими органами кантону Цюрих, в яких фігурує венесуельський режим.

Слідчі виявили підозрілі потоки на суму близько 9 мільярдів франків. Згідно з даними цього женевського щоденного видання, гроші були розподілені між сотнями рахунків, відкритих приблизно в 30 швейцарських банках. Усі ці колосальні суми пішли на придбання, наприклад, екстравагантної колекції розкішних годинників, вілл, яхт і навіть скакових коней.

Правові підстави для блокування, однак, були в Швейцарії тільки щодо кількох мільйонів доларів.

Корупційні платежі високопоставленим венесуельським чиновникам іноді здійснювалися безпосередньо зі швейцарських рахунків. Серед цих посадовців – колишній міністр фінансів країни Алехандро Андраде, засуджений у США до десяти років тюремного ув'язнення за отримання хабарів на суму майже мільярд доларів.

Але чому ж швейцарські банки раді таким сумнівним клієнтам?

"Швейцарія залишається раєм для відмивачів коштів. Приймати на свої рахунки гроші від держав на кшталт Венесуели – професійна дурість. Тим самим ми робимо себе спільниками корумпованих режимів", – зазначає швейцарський експерт в області заходів протидії корупції Марк Піт.

За його словами, хоча Швейцарія належить до провідних світових фінансових майданчиків, проте її система контролю і нагляду є недостатньою і не відповідає ролі цієї країни у світі фінансів. "При цьому коштів для організації проведення адекватного моніторингу у нас більш ніж достатньо", – уточнює Піт.

Зокрема, фінансовий регулятор у Швейцарії надає банкам інформацію про ризики, з якими вони можуть зіткнутися. "Але остаточне рішення про те, брати у клієнта гроші чи ні, залишається за банком. Це все одно, як би ми просили казино виявляти ігроманів", – резюмує експерт.

"Російська пральня"

"В епіцентрі скандалів з брудними грошима швейцарські банки опиняються регулярно", – говорить професор економіки Університету Фрібура Сержіо Россі.

Ситуацію не змінило навіть запровадження у 2018 році автоматичного обміну банківською і податковою інформацією між Швейцарією та іноземними фіскальними органами.

Проблема, на його думку, не в самому законі, а в його застосуванні. "Банки мають інформувати владу про сумнівні проводки, але вони часто не роблять цього через побоювання втратити заможних клієнтів", – пояснює економіст.

ЄС завдає удару по "брудних грошах": де виграє Україна

Нагадаємо, що 2017 року Швейцарія опинилася в центрі грандіозного скандалу, названого "Російська пральна машина". Йшлося про більш ніж 20 мільярдів доларів російських грошей, частина з яких (як мінімум 600 млн) мала більш ніж сумнівне походження: можливо, ці гроші були отримані за рахунок корупції, ухилення від сплати податків і організованої злочинності.

Гроші починаючи з 2014 року осідали в Молдові та Латвії, потім частину цих активів за "дорученням" нині вже не існуючих підставних компаній через молдовський банк Moldindconbank і латвійський банк Trasta Komercbanka було переведено в європейську банківську систему.

Інформацію про цю схему анонімне джерело злило журналістам міжнародної репортерської мережі OCCRP (Organized Crime and Corruption Reporting Project/Проєкт із висвітлення діяльності організованої злочинності та випадків прояву корупції) і російської опозиційної "Нової газети".

Проводки проходили через 45 швейцарських банків і були дуже вміло пов'язані з частково вигаданими, а частково реальними угодами щодо постачання товарів до Росії від імені малих і середніх швейцарських компаній.

Йшлося про постачання наручних годинників, промислового обладнання або комплектуючих для автомобільної промисловості.

Стратегія зебри

Одна з проблем – залежність швейцарського фінмоніторингу від даних інших країн. У тому числі – від країн, де корупція є частиною державної системи.

За словами швейцарського антикорупційного експерта Давида Цоллінгера, поки такі країни не проведуть необхідні слідчі дії, Швейцарія не отримає доказів, достатніх для блокування сумнівних рахунків.

"Будь-хто, хто добре знає швейцарську фінансову систему, цілком може обдурити її без особливих зусиль, – каже Цоллінгер. – Для відстеження відносно невеликих сумнівних фінансових проводок нам довелося б створити суперспостережливу систему, яка б моніторила усю фінансову індустрію Швейцарії в режимі реального часу. Але це технічно дуже складно, крім того, така система не отримає схвалення політиків. Тут доводиться робити вибір між жорсткою боротьбою з відмиванням коштів та ліберальною фінансовою системою".

Починаючи з 2016 року банки Швейцарії щороку повідомляють Швейцарському управлінню із боротьби з відмиванням коштів про приблизно 12-17 мільярдів франків підозрілих активів.

Сума на перший погляд вражаюча, однак сміховинна на тлі 3 трильйонів франків, розміщених у швейцарських банках.

"Уряд і парламент використовують тактику відрубування собаці хвоста по частинах. Вони роблять лише мінімум, необхідний для того, щоб уникнути міжнародної критики", – резюмує Мартін Хілті, голова швейцарського відділення Transparency International.

На його думку, "банківська таємниця фактично так само залишається в основі бізнес-моделі швейцарських банків". Він вважає, що нове покоління співробітників банків більш чутливо налаштоване щодо дотримання основ фінансової етики, а з іншого боку, на них тисне страх втратити бонуси за підсумками року чи навіть саму роботу.

Швейцарські неурядові організації вже протягом декількох останніх років голосно критикують так звану "стратегію зебри", яку практикує швейцарський фінансовий сектор.

З багатих промислово розвинених країн банки беруть собі в управління тільки чисті гроші, але при цьому вони все ще залишаються прихистком для сумнівних коштів із країн, що розвиваються.

У швейцарській неурядовій організації Public Eye вважають, що створена в країні система протидії цьому злу – недостатньо "страшна", аби стати для банків дійсно стримуючим фактором.

На думку експертів, служба фінмоніторингу має діяти більш жорстко і використовувати усі доступні їй засоби, в тому числі вводити заборону на професію для окремих винних у порушеннях банкірів або навіть відкликати банківську ліцензію у цілих банків.

Автор: Карі Ромі, журналістка Swissinfo

Swissinfo – Міжнародна інформаційна служба Швейцарської національної теле- і радіокомпанії

Матеріали публікуються з дозволу правовласника