2 лютого мало стати днем проходження Грузією точки неповернення у політичній кризі.

Цього дня розпочиналася весняна сесія грузинського парламенту – і першим питанням, яке стояло на його порядку денному, було дострокове припинення повноважень усіх опозиційних депутатів.

Тим самим грузинський парламент став би однопартійним – чого не було з радянських часів, а відсутність опозиції мала би стати проблемою для діалогу Тбілісі з міжнародними партнерами.

Цього не сталося – провладні депутати не стали голосувати за реалізацію своїх же погроз. Під час голосування по кожній із заяв колег-опозиціонерів депутати дружно натискали кнопку "утриматися".

Втім, це не стало перемогою опозиції на чолі з експрезидентом Міхеїлом Саакашвілі. Швидше навпаки.

Піти не можна залишитися

Блокування опозицією роботи парламенту стало відповіддю на масові порушення під час парламентських виборів, що пройшли наприкінці жовтня минулого року.

На цих виборах правлячій партії "Грузинська мрія" вдалося втретє отримати одноосібну більшість. Однак перший тур виборів супроводжувався численними порушеннями. Про це заявляла і опозиція, і міжнародні спостерігачі (останні, втім не вважали, що вони мали вплив на фінальний результат). 

Команда Саакашвілі тріщить по послах: що відбувається з політичною кризою в Грузії

Натомість опозиція – окрім партії експрезидента Саакашвілі "Єдиний національний рух" (ЄНР), до парламенту пройшло сім опозиційних сил, – вирішили вимагати перевиборів, погрожуючи відмовою від мандатів.  

Як наслідок, другий тур парламентських виборів (на якому обирали мажоритарних депутатів в округах, де ніхто не набрав 50% у першому турі) пройшов без опозиції. Так само опозиція не брала участі у відкритті парламенту та його перших засіданнях.

Втім, противникам правлячої партії "Грузинська мрія" не вдалося реалізувати свій ультиматум – домогтися того, що без опозиції парламент не матиме достатньої кількості мандатів для кворуму і буде вимушений піти на дострокові вибори.

У "Грузинській мрії" цю норму трактували інакше, пояснивши, що підстав для розпуску парламенту в будь-якому разі не буде, а відмова опозиції від мандатів призведе лише до того, що їх отримають депутати від партій, що залишаться – тобто від влади.

На додачу опозиційний ультиматум не підтримали ані ЄС, ані США. А масові протести проти фальсифікацій на виборах виявилися не такими масштабними, щоби вплинути на владу.

Втім, загроза створення однопартійного парламенту – із відповідними іміджевими наслідками – змушувала владу понервувати.

Тому її представники продовжували консультації з опозицією, що проходили за посередництва послів ЄС та США.

А одночасно – шукали всі шляхи до того, щоб у парламенті залишилася хоча б частина опозиції.

І це їм вдалося.

"Слабка ланка"

У затяжних торгах між владою та вісьмома опозиційними силами "слабкою ланкою" виглядали малі партії, що вперше пройшли до парламенту завдяки тому, що на цих виборах бар'єр було знижено до 1%.

А відповідно, ці партії мають невисокі шанси на повторення свого успіху, особливо якщо наступні вибори пройдуть із звичайним 4-відсотковим бар'єром.

Щоб зробити ці політсили більш слухняними, "Грузинська мрія" погрожувала позбавити партії, чиї депутати відмовилися від мандатів, державного фінансування та безкоштовних ефірів на державному телебаченні.

А партії Саакашвілі погрожували скасуванням реєстрації через те, що її лідер більше не має грузинського громадянства.

І хоча більшість опозиційних депутатів вистояли перед погрозами (й очевидно – стимулами), "Грузинській мрії" все ж вдалося досягти свого.

Першими піддалися тиску депутати від "Альянсу патріотів" – ультраправої партії, яка хоч і не є типовою проросійською, однак часто озвучує вигідні Кремлю тези.

Хоча лідери цієї партії відмовилися від мандатів, там "забули" обнулити свій передвиборчий список. Як наслідок, чотири партійних мандати дісталися наступним номерам списку "Альянсу", які вже не стали відмовлятися від роботи у парламенті.

При цьому вони заявили про вихід із партії і створення нової політичної сили – "Європейських соціалістів".

Другою не витримала інша партія – "Громадяни". Обидва депутати від цієї політсили заявили про сепаратні переговори з "Грузинською мрією", а згодом і про поступки з боку влади.

В обмін на входження до парламенту депутатів від "Громадян" правляча партія обіцяє не пізніше 1 березня розпочати роботу над модернізацією виборчого законодавства, що, як обіцяють у партії, унеможливить такі порушення, які були минулого року. 

Робота над цими змінами має завершитися не пізніше 1 травня. Інакше, переконують "Громадяни", вони завжди можуть скласти мандати.

"Вибори 31 жовтня були сфальсифіковані (міжнародні спостережні місії дійсно заявили про збільшення порушень, однак не вважають їх такими, що вплинули на загальний результат. – Ред.). Але ми тут тому, що ми хочемо, щоб вони були останніми підтасованими виборами в історії Грузії. І меморандум, укладений нами з "Грузинською мрією", є гарантією цього. Я хочу попросити наших колег з опозиції, щоб вони перестали нас ганьбити і засуджувати всі наші вчинки. Якщо їм щось не подобається в угоді, то нехай зроблять більше і вирвуть у "Грузинської мрії" ще більше корисних для країни пунктів", – заявив депутат від "Громадян" Алеко Елісашвілі.

Ще одна поступка з боку влади, яка дозволила опозиції "зберегти обличчя", пов'язана із так званою "справою картографів".

Наприкінці минулого року було висунуто звинувачення двом картографам, які ще за часів президентства Саакашвілі займалися демаркацією кордону з Азербайджаном.  Як свідчить звинувачення, картографи свідомо використовували невигідні для Грузії карти радянського періоду, внаслідок чого за межами країни опинилася частина Давид-Гареджийського монастиря. Пізніше Тбілісі неодноразово пропонував Баку обмін територіями, щоб отримати повністю цей монастир, але поки безрезультатно.

В опозиції називали це звинувачення політичною розправою та додали картографів до переліку осіб, звільнення яких було умовою для повернення у парламент.  

Напередодні суд змінив картографам запобіжний захід на домашній арешт, що ті самі "Громадяни" змогли трактувати як ще одну поступку з боку влади. 

Удар по Саакашвілі

Так чи інакше, у відкритті весняної сесії взяли участь 96 депутатів зі 150: 90 – від влади і шість – від двох опозиційних партій.

Це означає, що свою програму-мінімум грузинська влада виконала – звинувачення у монополізації влади не матимуть під собою підстав.

Тим більше, лідер парламентської більшості Іраклій Кобахідзе стверджує, що тепер, коли частина опозиції продовжить роботу в парламенті, до них готові приєднатися ще близько 20 депутатів.

Втім, великою є ймовірність появи у парламенті ще однієї партії – "Гірчі". З чотирьох депутатів від цієї політсили троє висловлювали готовність до компромісу з владою.

Це може стати надпотужним ударом по соратниках Саакашвілі.

Статус ініціатора блокування не дозволяє їм повернутися до парламенту, не втративши обличчя. На додачу, останні місяці суттєво зіпсували відносини "Єдиного національного руху" із Заходом. Критика на адресу послів ЄС та США, які нібито на переговорах підігрували владі, явно не посилила міжнародні позиції партії.

Водночас жорстке протистояння із владою не призвело до збільшення рейтингів.

Опитування CRRC Georgia, проведене наприкінці грудня, свідчить, що лише 5% грузинів (рекордно низький показник) назвали партію Саакашвілі найбільш близькою до них політичною силою (для порівняння, "Грузинську мрію" такою назвали 31% опитаних).

Спокійна робота парламенту – без ЄНР – може остаточно добити рейтинги Саакашвілі.

Якщо, звісно, партія влади вкотре не наробить помилок, що дадуть старт новим масштабним протестам.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"