Якою стане "українська політика" нового президента США Джо Байдена?

Дати відповідь на це запитання може допомогти Ukraine Security Partnership Act – законопроєкт, внесений до Сенату новою американською адміністрацією, який має формувати основу відносин Вашингтона та Києва.

Що зміниться у відносинах США та України? Чи можна стверджувати, що відносини повернуться до "дотрампівської доби"? А відповідно, що з напрацювань адміністрації Дональда Трампа буде залишене, а що зникне?

А на додачу – як такі амбіції співвідносяться з відсутністю прямих контактів Джо Байдена та Володимира Зеленського?

Український курс Байдена

Звичайно, фокус уваги нової адміністрації було сконцентровано в першу чергу на внутрішніх справах. Власне, всі цього від Джо Байдена й очікували.

Турбулентність нещодавнього проміжку часу, що включила в себе епідемію, расові протести, глибоку політичну кризу, подвійний імпічмент Дональда Трампа, заворушення 6 січня, гальмування економіки, – усе це робить пріоритети нинішньої команди у Білому домі очевидними.

Натомість усе, що стосується зовнішньої політики, робиться дуже повільно та обережно.

Поки що перевага тут – у надсиланні заспокійливих сигналів, що мають на меті переконати світ у тому, що у міжнародній політиці США повертаються до більш традиційних підходів, передбачуваності. Це можна побачити на всіх ключових напрямках: від визначення оптимального підходу до Москви до намацування можливостей у взаємодії з Тегераном та дуже повільного старту діалогу з Пекіном.

Поки виконавча гілка влади (яка ще, до речі, остаточно не сформувалася через тривалий процес затвердження багатьох посадовців у Конгресі) фокусує свою увагу на нагальних викликах всередині країни, законодавча гілка потроху робить свою справу.

"Америка повернулася!": Джо Байден окреслив напрямки своєї зовнішньої політики

Це стосується, зокрема, і зовнішньої політики, в тому числі й "українського напрямку".

Тут теж не варто шукати "зради". З 2014 року Конгрес постав як основний драйвер політики щодо України – саме він ухвалює ключові законодавчі акти, виділяє кошти, запроваджує санкції, стежить за виконанням своїх рішень. І хоча це стало особливо помітно у часи попереднього президентства, проте цей тренд розпочався ще за президентства Барака Обами.

От і зараз у Сенаті США внесено на розгляд законопроєкт про партнерство з Україною у сфері безпеки.

Що особливо важливо – ця ініціатива має двопартійну підтримку. І хоча, на перший погляд, збереження такої широкої підтримки України може здатися звичайною справою для американської політики, проте це не так.

Що отримає Україна?

Події останніх років стали серйозним випробуванням цієї основи, оскільки мала місце суцільна політизація усіх сфер, в тому числі і зовнішньої політики.

Розбурханий американський політикум потонув у чварах, у з’ясуванні стосунків. Фактор Трампа сприяв безпрецедентній жорсткості цих процесів.

Ініціатива могла вийти з-під контролю політичного центру, поміркованих елементів у лавах обох партій і перейти до нових, більш радикальних елементів, які вголос заявляли про себе за підтримки попереднього президента.

Байден (за підтримки фракції демократів в обох палатах) зараз зупинив цей процес, причому не тільки від загрози справа, а й від можливих спроб переоцінки сутності політики від радикально лівих елементів у власній партії.

Саме тому принципово важливим є той факт, що новий законопроєкт на підтримку України спирається на представників обох партій.

Ukraine Security Partnership Act не пропонує якихось радикально нових ідей або підходів. Швидше він закріплює уже встановлений курс, демонструє його незмінність, висвітлює перспективу, що також дуже важливо саме по собі.

Як і для інших партнерів, союзників США у світі, для України важливо було переконатись у тому, що підтримка залишається – поточна та на перспективу.

Сам характер, зміст законопроєкту переконливо показує, що допомога у сфері безпеки буде надаватись і надалі, що Україна може розраховувати на стратегічну підтримку. У цьому документі йдеться про період 2022-2026 років.

Це саме доводить його стратегічний характер, на відміну від актів, що приймаються лише на найближчий період.

Законопроєкт фіксує процедуру звітності за виконання політики від державного секретаря США, який має доповідати Конгресу протягом наступних п’яти років.

Він також закликає Пентагон та Державний департамент надати своє бачення системного плану направлення Україні безпекової допомоги. Закріплюється сума у $4 млн на рік для тренування українських військових.

Загалом документ пропонує надання Україні до $300 млн на рік саме на оборонні витрати, включно з придбанням летальних видів озброєння.

Тобто, як бачимо, у цьому питанні є консенсус між Білим домом та Конгресом.

Важливо також, що це лише гроші за цим законопроєктом, повна сума річної допомоги може виходити за ці рамки.

Діяти разом із європейцями

Ще одна важлива норма, включена у Ukraine Security Partnership Act – Держдепу пропонується створити щодо України робочу групу з союзниками США у Європі.

Що це означатиме?

По-перше, до такої робочої групи можуть увійти не лише європейські союзники, а також, зокрема, Канада, Японія, Австралія тощо.

По-друге, позитивність цього полягає у демонстрації солідарності, "єдиного фронту" підтримки Україні на тлі російської агресії.

По-третє, все ж таки бажано було б, щоб узгодження з європейцями не обмежували свободу дій Вашингтона, як це було, зокрема, у часи президента Барака Обами, коли провідні союзники США, власне, мали свого роду вето щодо дій Америки.

Ця ідея не має призводити до делегування "українського напрямку" європейцям.

Нарешті, новий законопроєкт пропонує Білому дому призначити спеціального посланника з питань України.

У сферу його діяльності має входити координація з Нормандською групою, підтримання діалогу щодо ситуації у Чорноморському регіоні. Як відомо, з вересня 2019 року, коли у відставку подав Курт Волкер, ця посада залишається вакантною.

Навколо теми необхідності такої посади, її ефективності точились дискусії. Як бачимо, Конгрес тут пристав на думку тих, хто вважає, що така посада потрібна, що вона дозволить США більш активно бути залученими у безпекову допомогу Україні.

Подивимось, якого висновку з цього приводу дійде Білий дім. Власне, важливо не лише відновити посаду, а й знайти для неї людину, яка могла бути тут "на своєму місці".

* * * * *

Ukraine Security Partnership Act демонструє, що нова адміністрація США хоче зберегти стратегічну основу відносин з Україною.

Проте як це співвідноситься з тим, що у Джо Байдена поки що не знайшлося часу поговорити з Володимиром Зеленським?

Можливо, у Білому домі хочуть спочатку побачити відповідні кроки з боку української влади, які б довели, що вона готова йти у правильному напрямку, вирішувати проблеми, які накопичились протягом певного часу.

Важливо, що йдеться не про окремі кроки української влади, а саме про готовність у повному обсязі виконати своє "домашнє завдання".

Врешті-решт, у Вашингтоні чудово розуміють, що доля України знаходиться не в руках Америки.

США можуть лише допомогти, але імпульс має йти від самої України.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,

доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова