Цьогорічний березень позначився ядерним скандалом глобального рівня.

Велика Британія, відома своєю репутацією найтихішої ядерної держави, схоже, вирішила змінити підхід. У рік, коли набув чинності Договір про заборону ядерної зброї (ДЗЯЗ) і вже призначений місяць проведення Оглядової конференції Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Лондон раптом виступив з ініціативою збільшення свого ядерного арсеналу.

В Комплексному огляді (Integrated Review) з безпеки, оборони і зовнішньої політики офіційно заявлено про намір збільшити кількість ядерних боєголовок до 260.

Попри те, що навіть з таким 40% приростом Британія все ще залишається в кінці списку ядерних держав за кількістю боєголовок, тенденція виглядає шокуюче.

За тридцять років, що минули від закінчення холодної війни, Лондон незмінно йшов шляхом скорочення ядерного арсеналу.

І якщо на початку 1990-х Велика Британія мала 500 ядерних боєзарядів, то до 2010 року ухвалила рішення скоротити його до 225, а в 2020-х – до 180 одиниць.

Тим несподіванішою стала заява про злам такої тенденції.

Цей крок в документі пояснюється "зміною стратегічної ситуації", що багато в чому обумовлено політикою РФ. Поряд з "балансуванням на межі війни" в документі перераховані "політичне втручання, вбивства і отруєння, пропаганда і дезінформація", які давно стали знаряддями Москви.

Посол РФ у Великій Британії Андрєй Келін вже заявив протест у зв'язку з такими звинуваченнями, заявивши, що Лондон своїм рішенням про нарощування ядерного потенціалу порушує ДНЯЗ. Йдеться про ст. 6, згідно з якою ядерні держави "в дусі доброї волі зобов'язуються вести переговори про припинення гонки озброєнь і... ядерне роззброєння".

В даному контексті заява Лондона про те, що він зобов'язується продовжувати йти шляхом ядерного роззброєння і сприяти імплементації ДЗЯЗ, звучить майже глузливо.

Втім, навіть з урахуванням планованого збільшення ядерних потужностей, їхньої модернізації і посилення непрозорості інформації про розгорнуті боєголовки, Британія все ще залишається найменшою ядерною державою з офіційних, скорочуючи майбутній розрив із Францією лише на 40 боєголовок.

Схоже, Париж такий крок анітрохи не турбує, оскільки з огляду на нинішній рівень оборонного партнерства між державами зростання британської ядерної могутності лише звільнить Францію від зайвої відповідальності за європейські справи.

Французький експерт Брюно Тертре завзято заявляє, що "тепер Британія нагадує нас... нерозкаяну і безсоромну ядерну державу, яка не соромиться оголошувати про збільшення свого ядерного арсеналу лише за кілька тижнів після набрання чинності ДЗЯЗ".

Загалом же Франція вітає ситуацію, коли союзники беруть на себе більшу відповідальність.

До речі, Огляд нагадує, що Велика Британія – одна з двох ядерних держав (поряд з США), які несуть відповідальність за безпеку НАТО, що з урахуванням зростання стратегічних викликів, пов'язаних із розвитком нових систем озброєнь, вимагає великих ядерних потужностей.

Ба більше, Лондон заявляє не тільки про нарощування ядерних сил, а й про розвиток усього спектра технічних засобів: кібер-, високоточного озброєння, ударної авіації п’ятого покоління...

Що це – наслідок Brexit, заявка на лідерство в Європі або ж просто прагнення не відставати від решти ядерної п'ятірки? Або ж звичайна realpolitic – неминуча у світі після 2014 року, коли наш східний сусід продемонстрував світові одвічний закон джунглів: груба військова сила все ще залишається ключовим елементом політики.

Схоже, такого висновку британські колеги дійшли через більш ніж п'ять років, однак, з огляду на їхні спочатку майже антиядерні ліберальні позиції, це багато про що говорить.

Ймовірно, вже навіть про певну тенденцію в міжнародних відносинах, що її не переламати ані угодами про знищення ядерної зброї, ані іншими ліберальними ініціативами.

Про що каже британське рішення Україні, яка позбулася ядерної зброї ще в 1996 році? Ймовірно, лише про те, що наш досвід не можна порівнювати, і велика держава може собі дозволити приймати стратегічні рішення, не озираючись ні на кого.

Автор: Поліна Сіновець,

керівник Центру нерозповсюдження ядерної зброї