Словацькому прем'єру Ігорю Матовичу довелось офіційно вибачатися за свій недоречний жарт про те, що він віддасть Росії "Закарпатську Україну" в обмін на вакцину "Спутник V". 

Цей жарт викликав обурення в Україні. Зокрема, голова МЗС Дмитро Кулеба публічно порадив Матовичу міняти вакцину "на кілька регіонів Словаччини".

Разом із тим, ця історія вийшла навіть ще більш скандальною, аніж здається на перший погляд.

Адже рішення про закупівлю російської вакцини голова уряду Словаччини ухвалив таємно, не поставивши до відома ані партнерів по коаліції, ані президента країни.

А на додачу словацький кейс показує, як російська вакцина стає зброєю, що дозволяє європейським політикам-популістам торпедувати політичну стабільність своїх країн. Діючи тим самим на користь РФ – навіть якщо самі вони цього не усвідомлюють.

Тож словацьку історію варто розглянути детальніше.

Прем’єр-підпільник

Наприкінці лютого Ігор Матович вперше спробував завести "Спутник" до Словаччини.

Втім, цю його ініціативу тоді підтримав лише один партнер по коаліції – партія "Ми – родина", чий лідер Борис Коллар відомий неодноразовими проросійськими заявами.

Натомість інші учасники коаліції виступили проти такої ініціативи. І якщо партія SaS не заперечувала проти закупок російської вакцини, але тільки за умови отримання нею європейської сертифікації, то партія "За людей" у принципі сприймала "Спутник" як передусім ідеологічну зброю РФ і була категорично проти її закупівлі за будь-яких умов.

Перша поразка, втім, не зупинила Матовича. 

Але подальші перемовини про закупку "Спутника" він став вести таємно. 

А вже 1 березня Матович оголосив про закупівлю 2 мільйонів доз російської вакцини.

За відсутності європейської ліцензії в уряді скористалися нормою, за якою в екстрених ситуаціях для доступу ліків на територію країни достатньо наказу голови МОЗ.

Такі дії голови уряду дали старт політичній кризі. І SaS, і "За людей" заявили, що не виключають свого виходу з коаліції.

Рішення Матовича гостро розкритикувала і президентка Словаччини Зузана Чапутова.  

У відповідь Матович записав відеозвернення до своїх критиків, де заявив, що усвідомлює, що придбав російську вакцину проти їхньої волі, проте цей крок був необхідний, оскільки "дозволить врятувати тисячі життів". "Будь ласка, відкладіть політичні оцінки. І найголовніше, будь ласка, не використовуйте "Спутник" як привід для розпаду нашого уряду", – заявив прем’єр.

Варто визнати, Ігоря Матовича жодним чином не можна віднести до "друзів Путіна". І тим більше він не є антиукраїнським політиком. Зокрема, у 2014 році майбутній прем’єр, на той час член парламенту,  брав участь у пікетах під російським посольством, виступаючи на підтримку України.

Проте через рішення щодо російської вакцини він раптово опинився у вузькому колі європейських симпатиків РФ, таких як угорський прем’єр Віктор Орбан (досі Угорщина була єдиною країною ЄС, яка закупала російську вакцину), або президент Чехії Мілош Земан (який теж лобіює закупки "Спутника", однак поки без успіху).

У Словаччині до цього "клубу" можна віднести експрем'єра та лідера партії Smer Роберта Фіцо, обіцянки розслідування зловживань якого й привели Матовича до влади. До речі, Фіцо виявився одним із небагатьох словацьких політиків, які публічно підтримали купівлю "Спутника".

Чим пояснюється така зміна поведінки Матовича? Для відповіді на це питання треба пояснити, що зараз відбувається у словацькій політиці.

Шантаж достроковими виборами

Ігоря Матовича з перших днів роботи вважали "проблемним" прем’єром. 

Хоча його партія "Звичайні люди та незалежні особистості" (OĽANO) присутня у парламенті ще з 2012 року, вона перед кожною виборчою кампанією докорінно змінювала свій склад – Матович не любив точки зору, відмінної від власної.

Було очевидно, що такому прем’єру буде складно координувати роботу коаліції, що складалася з чотирьох ідеологічно досить різних партій.

На додачу новий уряд почав роботу у складний період розгортання пандемії COVID, що вимагало від нього дуже зважених кроків. Натомість Матович історично надавав перевагу простим рішенням та гучним піар-акціям. Наприклад, Словаччина відразу запровадила один із найжорсткіших карантинів ще тоді, коли показники епідемії були низькими. А коли зросли – провела загальнонаціональне тестування, яке попри піар-ефект не мало серйозного впливу на перебіг пандемії.

Усе це посилювало тертя між учасниками правлячої коаліції, а також суттєво впливало на їхні рейтинги.

Так, за даними соціологічних досліджень агенцій "FOCUS" та "AKO", присвячених річниці чинного уряду, рейтинг партії прем’єра впав з показника 25% на виборах до 10-13%. Натомість суттєво зросла (з 6,2% до 13-15%) підтримка партії SaS, очолюваної міністром економіки Ріхардом Суліком – основним опонентом Матовича всередині уряду.

Ще до скандалу з купівлею "Спутника" SaS та "За людей" вимагали реконструкції уряду. А точніше, заміни Матовича на посаді прем’єра, пропонуючи замість нього міністра фінансів Едуарда Хегера, призначеного по квоті Матовича.

Показово, що попри рейтинги, що зростають, Сулік не вимагає дострокових виборів. В його політичному досвіді є непроста сторінка, яка змушує бути обережним: у 2012 році саме його конфлікт з прем’єркою Іветою Радічовою призвів до вотуму недовіру ряду, дострокових виборів та реваншу партії Smer Роберта Фіцо.

Цей конфлікт став плямою на репутації Суліка, тож очевидно, що він уникав його повторення.

До того ж історія може повторитися. Дострокові вибори можуть привести до реваншу партій Smer та  "Голос" (остання створена вихідцями з партії Фіцо і наразі є лідером електоральних симпатій із підтримкою до 25%).

Але найдивовижнішим у цій ситуації є те, що прем’єр Матович, який через падіння рейтингів своєї партії мав бути найменш зацікавленим у дострокових виборах, раптом вирішив шантажувати ними колег по коаліції.

Показовим стала публікація опитування думки членів партії прем’єра про необхідність дострокових виборів – більшість із них підтримали розпуск парламенту. А зважаючи на лідерську структуру цієї партії, мало сумнівів, що опитування відбиває "підказку" з боку самого прем’єра.

"Низький рейтинг його партії не має вводити в оману. Матович відомий вмінням швидко нарощувати підтримку, як це було перед виборами 2020 року", – пояснює старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марушак.

Проте для такого електорального стрибка потрібні яскраві перемоги. І от тут на допомогу Матовичу прийшов російський "Спутник".

Вакцина для рейтингу

Контракт із росіянами дозволяє Матовичу змінити інформаційний порядок денний.

Для багатьох словаків рішення прем'єра виглядає не як сумнівний крок, а як турбота про життя простих людей. А критика колег по коаліції та президентки Чапутової тут швидше грає на руку Матовичу – він може позиціювати себе як переможець, який подолав опір заради порятунку життів тисяч словаків.

Перехід у ймовірний передвиборчий режим вже вплинув і на риторику Матовича: він став поводитися не як голова уряду, а як опозиційний політик. Це, вочевидь, до певної міри пояснює скандальну заяву про Закарпатську Україну. Хоча ті, хто стежить за заявами цього політика-популіста, знають, що він нерідко жартує "за межею фолу", тож украй некоректна заява про Україну для нього є доволі природною.

Наразі не зрозуміло, чим завершиться словацька політична криза. Чи позбавлять Матовича посади? Чи піде він до кінця у своєму шантажі, довівши справу до дострокових виборів?

Втім, одне можна сказати напевно.

Російський "Спутник" вже став ефективним інструментом.

Інструментом, який дозволяє політикам-популістам нарощувати собі рейтинг, критикуючи більш відповідальних колег.

В цьому й полягає мета РФ – створювати додаткову напругу всередині ЄС, знищуючи європейську єдність.

Саме це демонструє словацький прецедент: як би не завершилася ця криза, Словаччина вийде з неї ослабленою. А РФ – залишиться у виграші.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"