Урок угорського втручання: як уряд Орбана створив конфлікт із ще однією державою
В українсько-угорських відносинах, які й без того дуже складні, а від 2017 року перебувають у стані перманентної кризи – часом відбуваються спалахи, на фоні яких попередні проблеми видаються дрібнішими. Це стається, коли Будапешт намагається втрутитися в українську внутрішню політику – чи то заявами, чи то діями – наприклад, агітуючи на виборах за якусь з українських партій.
А цього тижня у точно такій ситуації опинилася інша сусідка Угорщини – Словаччина, на території якої так само живе чимало етнічних угорців.
Антигероєм у Словаччині став відомий нам Петер Сійярто.
Історія цього конфлікту (який, до слова, ще не завершився), ілюструє, що Україна – не наодинці у своїх проблемних відносинах з чинним угорським урядом.
А ще словацький досвід доводить, що претензіям Угорщини до України щодо нібито "притискання" та "обмеження прав" національних меншин бракує ґрунту. Адже словацьке законодавство стосовно меншин, яки у низці питань є ліберальнішим за наше – у окремих питаннях, навпаки, незрівнянно жорсткіше за те, яке діє в Україні.
Детальніше про це дивіться також у відеоблозі на нашому youtube-каналі.
ДО РЕЧІ: якщо вам до вподоби наш новий відеоформат і ви хотіли би підтримати його збереження – будемо вдячні за його підтримку.
Ляпас із Будапешта
Європейська правда минулого тижня багато розповідала про Словаччину, де зараз розгоряється криза через рішення прем’єр-міністра закупити велику партію російської вакцини "Спутнік V". Так, це саме той прем’єр, який припустився невдалого жарту про Україну і був змушений приносити нашій державі офіційні вибачення.
Та за цими подіями та заявами з уваги випала інша історія – можливо, ще вагоміша для Києва. Бо вона дає нам досвід, украй необхідний у спілкуванні з іншою нашою сусідкою, Угорщиною. Бо хоча з України часом може здаватися, що Будапешт має претензії лише до нашої держави, насправді подібні конфлікти у нього часом виникають з усіма сусідами, де живе значна угорська діаспора.
Все почалося з того, що парламент Словаччини вирішив змінити закон про громадянство.
Річ у тім, що зараз подвійне громадянство у цій державі жорстко заборонене. Якщо у когось знаходять паспорт іншої держави, отриманий без виходу з громадянства Словаччини – то цю людину позбавляють словацького паспорта.
Цю норму словаки запровадили 10 років тому, і вона стала відповіддю на тодішні дії Угорщини, яка почала масову роздачу своїх паспортів етнічним угорцям в усіх сусідніх державах – так само як і у нас на Закарпатті. Та минув час, і нині у Братиславі визнають, що занадто жорстка заборона б’є по них самих, і вирішили додати виняток для словацької діаспори, щоби не "карати" позбавленням громадянства тих, хто переїхав на постійне проживання за кордон, але хоче зберігати зв’язки з Батьківщиною.
Аж тут на арену знову вийшла угорська влада.
У Будапешті заявили, що також хочуть брати участь у дискусіях про зміну словацького законодавства.
Ще раз: Угорщина хоче долучитися до розробки словацького закону!
Нонсенс? Так. Але саме такий запит надійшов до Братислави: добре відомий українцям очільник угорського МЗС Петер Сійярто надіслав запит на зустрічі зі словацькими посадовцями, присвячені саме цьому питанню.
Словацький МЗС, звісно ж, відповів відмовою і наголосив, що вважає неприпустимим участь іноземців в ухваленні своїх внутрішньополітичних рішень. Але Сійярто це не зупинило.
Ігноруючи попередження словацької влади, він поїхав із неанонсованим, неузгодженим візитом на південь Словаччини – у місто Комарно, де понад половину населення складають етнічні угорці. Там він зустрівся із депутатом словацького парламенту Дьордем Дімеші – угорцем за національністю, який є членом головної коаліційної партії Словаччини.
А щоби остаточно розвіяти сумніви про те, що це не просто зустріч, а ляпас словацькій владі у відповідь на відмову у поїздці до Братислави, Сійярто відразу повідомив, що обговорював заборонене для нього питання – те, як має змінитися законодавство Словаччини про громадянство. Звісно ж, вимагаючи при цьому, щоби словацьким угорцям офіційно дозволили отримувати угорські паспорти.
Реакція Словаччини на це виявилася блискавичною.
Всі проти Угорщини
Зважаючи на те, що дії угорської влади були показово публічними – Братислава відповіла так само.
Угорського посла викликали "на килим" до МЗС, а на сайті міністерства розмістили чималий допис від імені міністра Івана Корчока (того самого, який першим вибачився перед Україною за "жарт" свого прем’єра про Закарпаття).
Міністр не намагався бути дипломатичним. Він підкреслив, що дії Петера Сійярто "перейшли всі межі":
"Ми хочемо мати добросусідські відносини з Угорщиною, але я не дозволю втручатися у наші внутрішні справи".
А ще заява Івана Корчока продемонструвала: він чудово знає те, про що давно кажуть експерти з угорських питань, але, з мотивів політкоректності, воліють не говорити: що насправді угорська роздача угорських паспортів ніяк не пов’язана із "турботою про закордонних угорців", як її намагається представити офіційний Будапешт.
Все набагато прозаїчніше. кожен виданий за кордоном паспорт це +1 виборець. А закордонні угорці майже гарантовано голосуватимуть за чинну угорську владу, тобто за партію Віктора Орбана Fidesz.
"Зрозуміло, що важливо, щоб якомога більше словацьких угорців брало участь у виборах в Угорщині", – додав Корчок у заяві на сайті МЗС.
Ми вже згадували про те, що у Словаччині зараз вирує політична криза. Коаліція стоїть на межі розпаду, багато хто прогнозує перевибори і навіть працює над їхнім наближенням, а тому не дивно, що Івана Корчока підтримали не всі.
Пригадуєте історію з прем’єром Матовичем, який днями образив Україну своїм "жартом" про Закарпаття? В угорській історії він знову повівся "нестандартно" і став у цьому конфлікті... на сторону Сійярто. Прем’єр, у якого зараз гаряча стадія конфлікту з міністром Корчоком, вирішив насварити того за критику угорського міністра – мовляв, не треба ображати сусідів.
Але як наслідок – прем’єр-міністр сам наразився на критику.
Словацькі ЗМІ дружно обурилися його діями і відповіли заголовками на кшталт "Матович поводиться як член партії Орбана" чи "Матович руйнує словацьку дипломатію".
Важливо наголосити: прем’єр став одним з дуже небагатьох словацьких політиків, хто став на сторону угорської влади у цій суперечці. Натомість дії Петера Сійярто обурили переважну більшість словацьких політичних гравців з різних флангів – від колишньої партії влади Smer-SD до майже проросійської "Ми – родина", лідер якої, спікер парламенту Боріс Коллар підкреслив: ситуація аж настільки очевидна, що він готовий стати поруч із своїми ідеологічними ворогами у спротиві діям угорського уряду.
"Це неприйнятно і неприпустимо, що іноземна держава починає лізти у наші внутрішні справи. Це – абсолютний скандал!", – обурився він.
Українські уроки
У Словаччині, до слова, чудово знають про те що Угорщина діяла подібним чином також в Україні, намагаючись змусити українську владу консультуватися з ними про зміни законодавства – але без успіху. І нинішній, і принаймні два попередніх уряди категорично відкидали таку можливість.
Словаччина нині йде тим самим шляхом.
Ба більше, у Братиславі навіть посадовці посилаються на трагічні сторінки української історії, коли пояснюють, чому виступають проти безконтрольної роздачі угорських паспортів. Державний секретар словацького МЗС Мартін Клюс нагадав, що йдеться про безпеку. "Це факт – на Сході України та у деяких регіонах Грузії роздача громадянства (РФ) у буквальному сенсі створила безпекову загрозу", – пояснив він. І хоча це порівняння викликало чергову хвилю обурення в Будапешті, словацька влада лишилася непохитною.
Втім одночасно словацький уряд поспішив заявити, що цінує угорську меншину з угорською владою і готовий всіляко її підтримувати. Але втручання сусідньої держави у свої справи буде жорстко припиняти
Підсумовуючи, наголосимо: не факт, що Україні треба "дослівно" копіювати словацьку політику щодо паспортів. У кожної країни ситуація відмінна і дії також можуть відрізнятися.
Але є те, що нам точно варто винести зі словацько-угорської суперечки.
Ця історія вкотре наочно ілюструє: ми далеко не єдина держава, у кого останнім часом виникають проблеми через бажання Віктора Орбана використати національну карту як стрижень своєї передвиборчої кампанії. Це – реальність, з якою стикаються один за одним майже усі сусіди Угорщини.
Та попри те, що Будапешт вміє тиснути та робити це жорстко, у жодному разі не можна поступатися національними інтересами.
Тішить, що за роки суперечки з Угорщиною ми цьому нібито навчилися.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"