"Це безпрецедентна атака на конституційний лад", – так президентка Молдови Мая Санду відреагувала на спробу парламенту (а точніше, парламентської більшості, орієнтованої на експрезидента Ігоря Додона) захопити контроль над Конституційним судом.  Заради цього соратники Додона всупереч Конституції оголосили про звільнення чинної глави Конституційного суду та призначення нового, лояльного судді. 

Проросійську соцпартію Додона вже не вперше звинувачують у незаконному впливі на КС. Річ у тім, що цей орган у Молдові має дуже широкі повноваження; зокрема, в його силах заблокувати розпуск парламенту.

Саме це стало причиною спроби конституційного перевороту. Додон, який останнім часом украй часто їздить до Москви, намагається зупинити проведення позачергових парламентських виборів, у результаті яких його партія, за рейтингами, втрачає владу, а Санду може отримати контроль над урядом. 

Ключові партнери Молдови, за винятком РФ, підтримали Санду. КС також відмовився підкорятися рішенню парламенту.  

Втім, переможець цієї боротьби ще невідомий – у тому числі через те, що Додон зберігає контроль за силовими органами у Молдові.

За крок до розпуску

"Парламент із занепокоєнням констатує, що Конституційний суд захоплений... Конституційний суд ігнорує існування формалізованої парламентської більшості", – таку емоційну постанову парламент Молдови ухвалив у п’ятницю 23 квітня.

Її підтримали депутати від Партії соціалістів (ПСРМ), лідером якої є колишній президент Ігор Додон, та кілька парламентарів, які зараз орієнтуються на Додона та утворили з ним "тимчасову" коаліцію (це депутати з групи Ілана Шора, який перебуває в розшуку через причетність до так званої крадіжки сторіччя, та колишні представники Демпартії).

Проте набагато скандальнішим стало інше рішення: парламент повідомив що  відкликає суддю Конституційного суду Домніку Маноле, яка до того ж є очільницею КС, та призначив новим суддею лояльного до соціалістів експрокурора Бориса Лупашку. 

І проблемою стало не лише те, що Лупашку відомий у Молдові не з кращої сторони – медіа раніше писали про винесення ним політично мотивованих рішень у часи прокурорської роботи. 

Ще важливіше те, що така ротація є відвертим порушенням Конституції Молдови, яка не дає парламенту права відкликати вже призначених суддів.

Проте для Додона це – єдиний шанс заблокувати розпуск парламенту.

Чинний парламент був обраний на початку 2019 року. Втім, ці вибори багато хто вважає нечесними. 

А крім того, відтоді відбулося надто багато – і парламент явно не відповідає політичній карті країни. Перш за все, через те, що влітку 2019 року у Молдові сталася "тиха революція", під час якої, завдяки тиску міжнародних партнерів, вдалося повалити владу олігарха Влада Плахотнюка.  

Ще пів року тому про потребу якнайшвидше "перезавантажити" парламент говорив також Додон. Але, програвши президентські вибори проєвропейській опозиціонерці Маї Санду, Додон перетворився з прибічника на противника розпуску парламенту. Відповідь на запитання "чому" дають рейтинги, за якими партія Додона майже гарантовано програє, йде в опозицію та втрачає нинішній вплив на виконавчу владу в країні.

Поле битви – Конституційний суд

У Молдові Конституційний суд має навіть більше повноважень, ніж його український аналог. Він не лише трактує закони чи перевіряє їх на конституційність – згода КС є вирішальною також у низці політичних процесів, включно з проведенням виборів. 

Через це вплив на КС є особливо важливим.

Варто зазначити, що Конституційний суд Молдови вже перезавантажували у 2019 році, одразу після вигнання олігарха Плахотнюка, який контролював усі гілки влади у країні. Так, попередній склад КС ухвалював відверто неправові рішення на користь Плахотнюка (цю оцінку згодом підтвердила експертиза Ради Європи). Тоді призначення нового складу КС було частиною політичного компромісу (судді самі погодилися подати у відставку). 

Зважаючи, що тоді коаліцію створили блок ACUM Маї Санду та соціалісти Додона, кожна з цих політ сил отримала квоту на двох суддів з шести, а ще двох призначив орган судівського самоуправління (одне місце стало вакантним через смерть судді на початку 2021 року).

Втім, Додон ще тоді спробував взяти цей суд під свій контроль

Одним із суддів, призначених по квоті соціалістів, став не професійний правник, а політик – однопартієць Додона, депутат Владімір Цуркан. І саме Цуркан, попри повну відсутність досвіду, очолив новосформований КС.

Втім, ефективно контролювати рішення КС йому так і не вдалося – професійні судді нерідко ставали не на його сторону. А за рік після призначення Додон в одному з інтерв’ю обмовився, що обговорює з Цурканом рішення КС. 

Це призвело до скандалу;  більшість суддів КС об’єдналися проти додонівського судді та схвалили рішення про його звільнення з посади глави суду.

Надалі ініціативи Додона, як правило, провалювалися в КС. 

Суд, зокрема, скасував відверто проросійські рішення парламенту, прийняті в останні дні президентства Додона, та де-факто підтримав проведення у країні дострокових виборів, дозволивши Санду подавати кандидатуру на посаду прем’єр-міністра, не погоджену з більшістю. Як результат, обидві спроби проголосувати за кандидатуру, запропоновані  Санду, провалилися, що дало президентці право оголосити про розпуск парламенту та призначити дострокові вибори.

Наразі ці вибори ще не оголошені через те, що депутати Додона оголосили у Молдові надзвичайний стан, за якого вибори проводити не можна. Проте, однопартійці Санду оскаржили це рішення у КС – і, зважаючи на розклад сил у суді, мають високі шанси на успіх. 

Натомість заміна судді Маноле на лояльного Додону суддю зробила би КС підконтрольним проросійському експрезидентові.

Війна на виснаження

Навіть Додон не наполягає на законності рішення своїх однопартійців. Це не дивно – законодавство Молдови перераховує всі підстави для звільнення судді КС і не припускає можливості його відкликання парламентом. Натомість він пропонує Санду оскаржувати ротацію суддів в судовому порядку, а доки триватиме суд – рішення є чинним, а КС має працювати у новому складі.

Цього цілком достатньо для ухвалення кількох потрібних Додону рішень, які надовго заблокують вибори.

Втім, сам Конституційний суд швидко призупинив дію парламентських постанов на час розгляду їхньої конституційності. Але противники Санду, своєю чергою, не визнають цього рішення КС, бо за нього голосувала "звільнена" суддя Маноле. 

Це, поза сумнівом, не останній "обмін люб’язностями" між ними.

Словом, сторони перейшли до позиційної боротьби. 

Але хто ж має більше шансів на перемогу?

Головний козир Санду – це міжнародна підтримка. 

Рішення парламенту вже розкритикували і ЄС, і Сполучені Штати, наголосивши, що це – "явний напад на конституцію і незалежність Конституційного суду". У Венеційській комісії Ради Європи завили, що дії додонівської більшості суперечать верховенству права та означають "невизнання Конституції".

 До цих оцінок долучилася й Україна, заявивши про повну підтримку Маї Санду.

А от у РФ утрималися від оцінок і заявили лише про потребу "зберегти стабільність". 

Втім, їхня підтримка має інший вимір. Показово, що під час ухвалення парламентом рішень, більше схожих на конституційний переворот, сам Додон перебував у Москві.Однак підтримка закордону не змінює ситуацію всередині країни. 

А там у Додона є явна перевага. 

Саме його партії є фактично підконтрольними молдовські правоохоронці та прокуратура. Через це заклики Санду до генпрокурора відкрити справу за спробу державного заколоту є радше бравадою, президентка не має реальних важелів змусити його це зробити.

Вирішальне слово у протистоянні президента та парламенту могла би сказати вулиця – але й тут для Санду небагато добрих новин. Суспільство Молдови, як вважають, втомлене безуспішними вуличними протестами, тому останнім часом велелюдні мітинги у Кишиневі практично не збираються. 

Втім, це ще зовсім не означає, що Санду програла цю боротьбу.

Чималий шанс, що її соратником стане тимчасовий уряд Молдови, вплив Додона на який є обмеженим. Важливо, зокрема, те, що в.о. прем’єра нині є очільник МЗС Ауреліу Чокой – кар’єрний дипломат, якого характеризують як радше прозахідного навіть попри те, що у його послужному списку був нетривалий досвід роботи радником Додона. 

А у ситуації відкритої боротьби президента та парламенту саме від уряду значною мірою залежить проведення виборів. У тому числі – їхнє фінансування у разі, якщо Санду таки підпише указ про розпуск парламенту.

Словом, політична криза у сусідній Молдові ще далека від завершення. Шанси на перемогу наразі не втратила жодна зі сторін – ані Санду, ані її проросійські суперники. І саме у таких умовах особливо важливим стає вплив (у тому числі фінансовий) з боку  міжнародних партнерів Молдови, які, нагадаємо, повністю підтримують Санду у цій боротьбі. 

А те, що Україна зрештою також доєдналася до цієї "коаліції проти Додона", цілком може мати непересічне значення. 

Автори:
Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,

редактори "Європейської правди"

Детальніше про розклад сил у Молдові дивіться також у нашому відеоблозі. Він був записаний місяць тому, але лишається актуальним, бо пояснює також мотиви дій Додона та можливу конфігурацію після виборів.