Після перемоги проросійських партій Чорногорія поступово корегує свій курс.

І якщо раніше корекції були піддані внутрішні питання, зокрема статус майна, що використовується Сербською церквою, то тепер справа дійшла до питань зовнішньополітичних.

Нова чорногорська влада суттєво заморозила співпрацю з НАТО, скасувавши низку ухвалених проєктів. І хоча формально питання членства країни в Альянсі не піддається сумнівам, такий крок може стати початком антизахідного реваншу.

Наскільки ймовірним є такий сценарій? І що можуть протиставити йому прозахідні сили?

Заощадити на НАТО

Протягом останнього тижня офіційна Подгориця схвалила щонайменше три рішення, що негативно впливають на співпрацю країни із НАТО.

Зокрема, Чорногорія не відправлятиме свій військовий підрозділ до місії KFOR – миротворчих сил, що перебуває у сусідньому Косові.

Формальна підстава цього кроку – суто економічна.

Як повідомляється, бюджетні обмеження викликані зменшенням державних прибутків за часів пандемії.

Другий "антинатовський" крок – відмова від проведення на території країни частини навчань Альянсу Defender Europe. Як і у випадку з KFOR, цей крок формально має зовсім не політичне пояснення.

Ще торік, за попереднього уряду, коли було оголошено про ці навчання, протести проти них мали в першу чергу екологічний характер – частина навчань мала пройти у заповідному гірському масиві Синяєвина. Показово, що тоді за збереження дикої природи активно виступали ієрархи Сербської православної церкви, які зазвичай не дуже цікавляться екологією, проте традиційно критикують членство Чорногорії у НАТО.

Показово, що військові навчання були скасовані фактично день у день з їх плановим стартом – вони мали пройти із 17 травня по 2 червня.

На додачу Чорногорія відкладає встановлення переданого Альянсом 3D-радара. В чорногорському Міноборони заявили, що потребують щонайменше два роки на проведення підготовчих заходів. Тож замість цього року радар, рішення про запуск якого у РФ називали "недружнім кроком", запрацює в кращому разі в 2024-му.

І хоча формально кожному з рішень можна знайти неполітичне пояснення, всі вони здатні знизити рівень співпраці Чорногорії з Альянсом.

Тим більше, що це не перший скандал у новій владі, пов'язаний із НАТО. Варто нагадати, що у березні главу Агентства національної безпеки Чорногорії Деяна Вукшича звинуватили у розкритті секретної інформації, що стосувалася оперативників ЦРУ.

Як виглядає реванш?

Чи означають такі рішення чорногорської влади розворот зовнішньої політики цієї балканської країни?

Варто нагадати: Чорногорія стала членом НАТО лише у 2017 році і зробила це попри шалений опір Росії. Справа дійшла навіть до спроби державного заколоту в жовтні 2016 року, за якою стояли російські спецслужби.

Символічно, що після зміни влади вироки у цій справі були скасовані, а саму справу про спробу заколоту було повторно спрямовано на розгляд Верховного суду.

Чи достатньо цього, щоб говорити про відвертий реванш РФ?

Формально – ні, адже новий уряд неодноразово підкреслював, що членство у НАТО (так само, як і прагнення до членства у ЄС) не буде піддаватися корекції.

Чорногорія у шпагаті: як поєднати курс на ЄС та любов до "русcкого мира"

Проте разом із номінально прозахідним урядом Чорногорія має парламент, в якому основу більшості складають сербські партії, налаштовані проросійськи та антизахідно.

І хоча, щоб заспокоїти міжнародних партнерів, уряд було сформовано не з політиків, а з безпартійних професіоналів, цей уряд вимушений враховувати настрої парламентської більшості.

А відповідно, є всі підстави очікувати, що без номінальних заяв про вихід з Альянсу співпраця Чорногорії з НАТО буде й надалі заморожуватися.

Принаймні, доти, доки це не викличе спротиву суспільства. 

Бій за другу столицю

Ще на початку року перші кроки нової влади викликали потужні (як за чорногорськими мірками) протести.

Натомість зараз рішення по НАТО приймалися без помітного опору.

Причинами цього є й технічний характер ухвалених рішень – жодне з них формально не означає розвороту зовнішнього курсу країни, – і початок туристичного сезону, важливого для чорногорської економіки.

Щоправда, ситуація може змінитися у разі ухвалення новою владою рішення про гарантування Сербській церкві права на всю власність, якою нині вона розпоряджається – такий крок здатний мобілізувати опозицію навіть у розпал туристичного сезону.

Натомість в усьому іншому коаліція та уряд поки не зустрічають опору. Не в останню чергу – через невдале рішення опозиції бойкотувати роботу парламенту. Цей крок не лише був критично сприйнятий на Заході, але й полегшує роботу коаліції.

Втім, якщо донедавна сприйняття Заходом нової чорногорської влади було хоч і насторожене, але загалом позитивне, то незабаром це може змінитися. Вже 18 травня Брюссель відвідає президент Міло Джуканович, запланувавши зустрічі із керівництвом НАТО.

Не виключено, що вже на червневому саміті Альянсу прем’єр Чорногорії Здравко Кривокапич вперше зіткнеться з гострою критикою з боку міжнародних партнерів.

Проте ключовим питанням стане ситуація всередині країни. Успіх чинної влади досі пояснювався й втомою від попередників. Фактично, це була перша зміна влади у новітній історії Чорногорії.

Цей фактор поступово втрачає силу. Тож є всі підстави вважати, що масові антиурядові протести можуть розпочатися вже цієї осені.

Каталізатором протестів може стати черговий етап місцевих виборів.

Навесні чинній владі, нехай і важко, і не без порушень, вдалося взяти владу у Нікшичі – одному з найбільших міст країни. Однак восени вибори пройдуть у Цетині – одній із двох столиць Чорногорії (окрім того, що місто має статус історичної столиці, там розташована частина органів державної влади), а головне – місті, де позиції нинішньої влади не є потужними.

Перемога опозиції може дати нове дихання протестам. Тож друга половина року в Чорногорії обіцяє бути досить гарячою.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"