Ключ до судової реформи: що сказала "Венеційка" про реформу Вищої ради правосуддя
5 травня Венеційська комісія оприлюднила терміновий висновок на законопроєкт №5068 про реформу головного суддівського органу країни - Вищої ради правосуддя (ВРП)
Наступного дня посол Європейського Союзу в Україні Матті Маасікас заявив, що рекомендації Венеційської комісії мають бути враховані не лише щодо реформи ВРП, але і Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС) та Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Натомість сама Вища рада правосуддя обурилась, що експерти "Венеційки" не стали на їх захист і не виступили з тезою про неконституційність реформи ВРП.
Провести дієву реформу ВРП Україна зобов'язалась і перед Міжнародним валютним фондом. Підписаний сторонами у червні 2020 року Меморандум передбачає прийняття нового закону про перевірку на доброчесність майбутніх членів ВРП незалежною комісією з міжнародними експертами у складі. Також новий закон мав би передбачити одноразову перевірку чинного складу ради з можливістю звільнення тих членів, які критеріям доброчесності не відповідають.
Такий закон, відповідно до Меморандуму, Україна мала прийняти ще до жовтня 2020 року, втім, лише в лютому 2021 відповідний законопроєкт було зареєстровано в парламенті. Ініціатором виступив президент.
Подача законопроєкту Володимиром Зеленським була реакцією на невтішні результати роботи місії МВФ в Україні - прогресу у жодній з реформ, які було визначено структурними маяками, досягнуто не було.
"Терміновість" законопроєкту зумовлена тим, що його прийняття є обов’язковою умовою отримання Україною чергового кредитного траншу від МВФ.
Експерти "Венеційки" відгукнулись на прохання терміново оцінити законопроєкт та оперативно підготували свій висновок. Вони підтримали президентську ініціативу залучення міжнародних експертів до оцінки майбутніх членів ВРП та рекомендували певні зміни у законопроєкті.
Про що йдеться - розказуємо далі.
Орган без відповідальності
Вища рада правосуддя - наймогутніший орган, який вирішує фактично все: кого призначити, а кого звільнити, кого покарати, а кого підвищити, кого захистити, а кого піддати переслідуванням.
За останні кілька років члени ВРП прийняли сотні свавільних і незаконних рішень. Замість звільнити суддів Майдану ВРП призначила їх до Верховного суду. Замість захистити суддю-викривачку Ларису Гольник ВРП покарала її за допис в фейсбуці та зробила неможливою участь Гольник у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Олександра Струкова, який незаконно тиснув на суддю Гольник, ВРП відправила у почесну відставку з мільйонами гривень пожиттєвих виплат.
ВРП двічі – у 2019-му, а згодом в 2020-му – відмазувала суддів Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), яких обґрунтовано підозрюють у тяжких злочинах. ВРП навіть не відсторонила їх від роботи, натомість звинуватила НАБУ, яке проводило розслідування, у тиску на суд.
За кожного негідника, який залишається працювати в системі, персональну відповідальність несуть члени ВРП. Ані президент, ані Верховна рада, ані міністр юстиції не можуть звільнити суддю, що порушує права людини чи бере хабарі. Це може лише ВРП.
Але замість звільняти таких суддів, ВРП залишає їх на посадах, бо системі потрібні ручні та керовані судді.
Тож не дивно, що МВФ звернув увагу саме на ВРП, розуміючи, що без якісного перезавантаження цього органу кошти, які Україна отримує від міжнародних партнерів, далі перетікатимуть в кишені олігархів, з невеликою похибкою на суддівські сейфи.
Як обрати достойних?
За змінами до Конституції у 2016 році змінився порядок формування ВРП. Тепер більшість членів ради призначаються суддями.
Так, з 21 члена ВРП десятьох обирають з числа суддів на з’їзді суддів, по двоє членів обирають з’їзди адвокатів, прокурорів і представників вишів, а також призначають парламент та президент. Також за посадою до складу ВРП входить і голова Верховного суду.
Підхід, коли більшість у суддівській раді становлять саме судді, є європейським стандартом, який мав би гарантувати незалежність суддів. Однак, запроваджувати його варто було після того, як судова влада буде очищена від недоброчесних суддів.
Такого очищення у 2016 році було не зроблено цілком свідомо, бо залежні судді потрібні кожній владі.
Тому європейський стандарт на практиці гарантував лише те, що незалежною стала не судова влада, а суддівська корупція.
У березні цього року на черговому з’їзді судді обрали чотирьох нових членів ВРП. Напередодні голосування в мережу злили список наперед узгоджених кандидатів, однак суддів викриття не зупинило, і вони таки проголосували за трьох кандидатів зі списку. Подібне трапилось в 2018 році - тоді судді також проголосували за кандидатів зі "списку".
Кандидати до ВРП не проходять перевірок на доброчесність чи професійність, фактично, єдиним критерієм відбору є лояльність.
Законопроєкт №5068 змінює цей підхід.
Зокрема, передбачається створення окремого незалежного органу - Етичної ради, яка має перевіряти на доброчесність кандидатів до ВРП та пропонувати на розгляд суб’єктів призначення перелік попередньо відібраних кандидатів, що відповідають критеріям. Також Етична рада уповноважена провести одноразову перевірку чинного складу ВРП та ініціювати перед тими ж суб’єктами призначення звільнення негідних членів.
Чи зможе Етична рада відділити зерно від полови і гарантувати, що лише найдостойніші кандидати потраплять на розгляд суб’єктів призначення? Ефективність органу залежить від його складу.
За законопроєктом, Етична рада має складатись із трьох суддівських представників, яких обирає Рада суддів України, та трьох незалежних експертів, яких номінують міжнародні організації, що надають Україні допомогу у судовій реформі та боротьбі з корупцією. Рішення приймають більшістю голосів, а це означає, що без голосу хоча б одного судді жоден кандидат, навіть найдостойніший, не проходить далі.
Саме на цей факт і звернули увагу експерти Венеційки. Вони наголосили на тому, що в ситуаціях, коли голоси розподіляються порівну і не вдається дійти згоди щодо кандидата, рішення таки вважається прийнятим, з перевагою на боці принаймні двох міжнародних експертів.
Така позиція від органу, який послідовно захищає ідею про самоврядність суддів, є революційною.
Пояснення знаходимо у тому ж висновку Венеційки: недоброчесність членів Вищої ради правосуддя загрожує незалежності всієї судової системи. А отже, потрібні рішучі і дієві кроки, на які не здатна залежна і схильна виконувати замовлення система.
Саме тому потрібні міжнародні експерти, які не будуть виконувати вказівки суддівських кланів. При цьому йдеться лише про тимчасове залучення міжнародних експертів, і на цьому також акцентує Венеційка: вони потрібні нам лише для того, аби сформувати доброчесний склад ВРП, який зможе якісно оновити судову систему.
Крім цього, Венеційка звернула увагу і на спосіб формування Етичної ради. За текстом законопроєкту, склад ради затверджує голова ВРП, який також в майбутньому має пройти перевірку на доброчесність, наслідком якої може стати навіть звільнення.
За таких умов є ризик, що голова ВРП скористається своїм повноваженням, аби затягти призначення усіх чи окремих членів ради, а отже, слід передати це повноваження іншому суб’єкту, приміром, голові Верховного чи Вищого антикорупційного суду.
Також Венеційка наголосила на тому, що членами Етичної ради від Ради суддів можуть бути лише ті судді чи судді у відставці, які успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання, не вчиняли дисциплінарних правопорушень і злочинів і не мали проблем з декларуванням статків.
Хоча, зважаючи на те, що раніше Вища кваліфкомісія суддів успішно переатестувала сотні негідних суддів попри негативні висновки Громадської ради доброчесності, навряд чи критерій кваліфікаційного оцінювання може гарантувати, що суддівські члени Етичної ради не будуть погоджувати свої голосування із суддівською мафією.
Очищення ВРП
Якби ті люди, які зараз займають посади членів ВРП, були гідними і діяли чесно та відкрито, про реформу, а тим паче зміну порядку добору, не йшлося б узагалі. Тому разом із новими правилами добору закон має передбачити і ефективний спосіб очищення органу.
Законопроєкт №5068 передбачає одноразову перевірку на доброчесність чинних членів ВРП. Якщо Етична рада вирішить, що той чи інший член ВРП порушував критерії доброчесності чи діяв неетично, вона зможе ініціювати звільнення такого члена ВРП перед суб’єктами призначення.
З моменту затвердження висновку Етичної ради до ухвалення рішення суб’єктом призначення член ВРП має бути відсторонений від виконання своїх обов’язків.
Втім, після голосувань за "кланові списки" на з’їздах годі сподіватись, що судді проголосують бодай за одне звільнення. Те ж можна сказати і про адвокатів, які в лютому 2019 року зухвало порушили Конституцію, призначивши Олексія Маловацького і Павла Гречківського членами ВРП повторно, хоча Конституція це прямо забороняє.
Тому навряд чи модель, запропонована законопроєктом, приведе до реального очищення ВРП.
Здається, Венеційка ігнорує проблему: у висновку ми бачимо повну підтримку моделі, передбаченої законопроєктом. Так, експерти погоджуються з тим, що ми маємо величезну проблему з доброчесністю членів ВРП, і наголошують на тому, що критичність ситуації вимагає екстраординарних заходів.
Члени Комісії навіть підтримують тимчасове відсторонення члена ВРП, доброчесність якого ставить під сумнів Етична рада, однак цим і обмежуються.
Вирішити проблему можна, якщо наділити саму Етичну раду повноваженнями приймати рішення про звільнення членів ВРП, без залучення суб’єктів призначення. Саме на такій моделі наполягають профільні експерти та громадські організації.
Конституція жодним чином не регулює порядок звільнення членів ВРП, там також нічого не сказано про те, що до процедури звільнення якимось чином мають бути залучені суб’єкти призначення. Отже, звільнення недоброчесних членів ВРП рішенням незалежної Етичної ради не суперечить Конституції, як би це не намагались довести опоненти цієї ідеї. Достатньо лише зафіксувати таку процедуру в законі.
Насамкінець, Венеційська комісія дає цінну рекомендацію, до якої точно треба прислухатись: як у кандидатів до ВРП, так і у її чинних членів має бути право оскаржити рішення Етичної ради до суду.
Таким судом в жодному разі не може бути скандальний Окружний адмінсуд Києва.
На думку європейських експертів в законі слід передбачити, що скарги на рішення щодо призначення чи звільнення членів ВРП має розглядати саме Верховний суд.
Долаючи опір
Венеційська комісія вкотре повторила: "питання доброчесності ВРП потребує термінового вирішення". А це означає, що парламент має без зволікання перейти до розгляду законопроєкту №5068.
Комітет з правової політики, відповідальний за підготовку тексту законопроєкту, повинен врахувати рекомендації Венеційської комісії, передовсім щодо вирішального голосу міжнародних експертів у Етичній раді.
Попри те, що Венеційська комісія фактично залишила процедуру звільнення чинних членів ВРП на розсуд парламенту, громадські експерти й надалі наполягають на тому, що такий механізм має бути ефективним, тобто таке повноваження, як екстраординарний захід, має отримати Етична рада. Конституційність такого підходу обґрунтовано вище.
Очевидно, що законопроєкту щодо реформи ВРП чинна суддівська верхівка чинитиме шалений опір.
Особливо положенням щодо вирішальної ролі міжнародних експертів у процесі звільнення недоброчесних членів ВРП та відборі кандидатів на вакантні посади. Саме тому основне завдання суспільства зараз - це публічний тиск на парламентарів з вимогою доопрацювати законопроєкт відповідно до рекомендацій Венеційки.
Так само важливо, або рекомендації Венеційки були враховані і в законопроєкті №3711-д щодо формування Вищої кваліфкомісії суддів, який зараз на фінальній стадії розгляду в парламенті. У міжнародних експертів, які будуть долучені до відбору членів ВККС, має бути вирішальний голос у процесі, аби суддівські члени конкурсної комісії не могли блокувати гідних кандидатів та протягувати ставлеників суддівських кланів.
Після чіткої і недвозначної заяви посла ЄС годі сподіватись участі міжнародних партнерів у процесі в разі, якщо народні депутати проігнорують висновок Венеційки.
Сподіваємось, що парламентарі прислухаються до рекомендацій Венеційської комісії, позиції експертного середовища та ключових міжнародних партнерів. Зрештою, якісна судова реформа і справедливий суд потрібні не експертам і дипломатам, а всім нам.
Автори:
Галина Чижик, Центр протидії корупції
Степан Берко, Фундація DEJURE