Попередження для влади: чому вибори у Жешуві стали особливими для Польщі

"Атака на середній клас, підвищення податків, централізація замість самоврядування та неповага до партнерів по коаліції розчищають опозиції шлях до влади", – цими словами лідер партії "Згода" та віцепрем’єр Ярослав Говін прокоментував результати виборів, які мали стати показовими для розуміння нових політичних розкладів у Польщі.

Йдеться про дострокові вибори мера у столиці Підкарпатського воєводства Жешуві (Ряшеві), що пройшли 13 червня.

Здатність опозиції об’єднатися навколо одного кандидата та одночасно – конфлікти всередині правлячої коаліції забезпечили сенсаційний результат цих виборів.

Кандидат від опозиції виграв вже у першому турі з результатом 56,5%. Одночасно кандидатка від правлячої партії "Право і справедливість" ("ПіС"), на перемогу якої в останні місяці працювала не лише партія, але й уряд, здобула лише 23,6%.

Польська опозиція вже називає ці вибори свідченням швидкого кінця влади "ПіС". І хоча наразі це виглядає відвертим перебільшенням, одне можна сказати напевно: політична криза всередині правлячої коаліції вже стала загрозою для влади.

І це в ситуації, коли найближчими днями на коаліцію чекає ще декілька непростих випробувань.

Вибори у наймолодшому місті

Польська статистика називає Жешув наймолодшим містом країни. Наймолодшим не в сенсі історії, а за середнім віком мешканців.

І це не дивно: підкарпатська столиця відома великою кількістю університетів, тож має чималий відсоток студентів.

Ця особливість призводить і до електоральних наслідків. Хоча Підкарпатське воєводство є електоральною базою "ПіС", у самому місті перемоги даються владі дуже непросто. Наприклад, за результатами другого туру президентських виборів, що пройшли минулого року, Анджей Дуда виграв із мінімальною перевагою – 50,3% проти 49,7%.

Такий незручний результат пояснювався й тим, що у "ПіС" не було свого мера у Жешуві. Цю посаду протягом 19 років займав незалежний економіст Тадеуш Ференц.

Втім, Ференцу вже виповнився 81 рік, а на додачу він тяжко переніс захворювання на COVID-19. Тож на початку року він заявив про свою відставку за станом здоров’я.

Втім, і тут для "ПіС" не було гарних новин.

Своїм наступником Ференц назвав віцеміністра юстиції Марчіна Вархола – людину, пов’язану із партією "Солідарна Польща", молодшим коаліційним партнером "Права і справедливості".

На перший погляд, такий розклад мав влаштовувати "ПіС". Проте протягом останнього року головна партія країни мала чимало конфліктів із партнерами по коаліції, в тому числі із "Солідарною Польщею" та її лідером Збігневом Зьобро. Останній позиціонує себе як справжнього консерватора, що дуже дратує старших партнерів по коаліції.

Досі "ПіС" вдавалося тримати партнерів під контролем загрозою відмови від спільного списку на наступних парламентських виборах – жодна з партнерських партій не здатна подолати виборчий бар’єр до Сейму самостійно.

Однак перемога "Солідарної Польщі" у Жешуві могла би змінити всі розклади – в такому випадку партія могла би суттєво відкусити у "ПіС" консервативного електорату.

Враховуючи обставини, "Право і справедливість" не бажала віддавати Жешув партії Зьобро і висунула свого кандидата. Нею стала очільниця Підкарпатського воєводства Ева Леніарт.

Краще опозиція, аніж партнери по коаліції

Внутрішньовидова боротьба часто буває гострішою за міжвидову.

Жешув довів, що це правило чудово діє і в польській політиці.

Для початку у "ПіС" почали вимагати від партнерів відкликати свого кандидата  від участі у виборах. І очікувано отримали відмову.

Це додатково посилило напругу всередині коаліції. Побоювання, що перемога у Жешуві "Солідарної Польщі" стане реальністю, змусило деяких членів правлячої партії навіть заявити, що Качинський віддав би перевагу радше опозиційному кандидату, аніж тому, якого підтримує Зьобро.

Зрештою, в Підкарпатті протягом останніх місяців розгорнувся справжній братовбивчий поєдинок між кандидатами від "ПіС" та "Солідарної Польщі".

Голова уряду, міністри, лідер "ПіС" Ярослав Качинський регулярно відвідували Жешув, щоби підтримати воєводу.

Часто – не з порожніми руками. Наприклад, уряд терміново схвалив оновлення парку пожежних машин у Жешуві – і не приховував, завдяки кому це стало можливим.

Ситуацію для влади ускладнювало і те, що на правоконсервативний електорат претендували ще й радикали – одним із кандидатів на виборах став висуванець ультраправої "Конфедерації" Гжегож Браун (він посяде останнє, четверте місце, отримавши підтримку на рівні 9,1%).

Натомість опозиція, нехай і не відразу, але зуміла об’єднатися.

"Громадянська коаліція", "Лівиця", "Польська селянська партія", а також "Польща-2050" Шимона Головні зрештою зупинилися на кандидатурі заступника голови міської ради Жешува Конрада Фійолека – близького соратника ексмера Тадеуша Ференца та керівника клубу "Розвиток Жешува".

Шанс для опозиції

За таких розкладів перемога опозиційного кандидата була цілком очікуваною. Проте опитування давали підстави чекати на другий тур, а там провладним кандидатами так чи інакше довелося б об’єднуватися – і це давало владі значний шанс на перемогу.

Саме тому результати виборів стали шокуючими. Відрив опозиціонера від кандидатки від "ПіС" виявився більш ніж двократним – 56,5% проти 23,6%. Ще 10,7% підтримки здобув висуванець від "Солідарної Польщі".

Саме тому результати у Жешуві виглядають як фіаско влади. В опозиції вже порівнюють це голосування з виборами 2013 року в Ельблонзі: тоді неочікувана перемога кандидата від "ПіС" також на дострокових виборах стала сигналом про скору поразку на загальнодержавному рівні правлячої тоді "Громадянської платформи".

Чи справедливе таке порівняння? Не зовсім, адже нинішні вибори лише стали продовженням тренду попередніх: опозиція виграє великі міста, проте "ПіС" підтримують у селах.

Разом із тим ці вибори підтвердили: затяжний конфлікт всередині коаліції, який триває щонайменше з президентських виборів минулого року, дає опозиції шанс на перемогу.

Тим більше, що вже найближчими днями єдність коаліції може бути піддана додатковим випробуванням.

Цього тижня Сейм має схвалити кандидатуру омбудсмена – прогнозується перемога кандидата від "Згоди", яку не підтримують у "ПіС".

А вже незабаром у відставку може бути відправлений один із найближчих соратників Ярослава Качинського – віцемаршалок Сейму Ришард Терлецький, і тут також можливі неприємні сюрпризи для "ПіС".

Усе це суттєво ускладнює вихід коаліції із перманентної кризи – і дає опозиції шанс. Щонайменше, шанс перехопити ініціативу.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"