Як відрізняється процес вакцинації залежно від країни ЄС? А відповідно, яким буде завтрашній вакцинаційний день для України?

Відповіді на ці запитання ми спробували знайти в рамках дослідження "Панденоміка Європи: політичні, економічні та соціальні виклики вакцинування від COVID-19".

У фокус пілотного дослідження потрапила третина країн ЄС – три країни "старої" Європи, засновниці ЄС – Італія, Франція та Німеччина, а також шість "нових членів", більшість з яких є сусідами України – Польща, Румунія, Чехія, Угорщина, Болгарія та Словаччина.

Розкол ЄС

Зміщення фокусу на себе поглиблювало розкол всередині Євросоюзу.

На тлі суперечок щодо найкращого способу реагування на поширення коронавірусу політики шукають "урядових відповідальних" (наприклад, розпуск уряду в Італії у лютому 2021 році, чи ситуація зі Словаччиною, коли прем'єр-міністр Ігор Матович в односторонньому порядку вів переговори про придбання 2 млн доз російської вакцини "Спутник V" до її затвердження Європейським агентством з лікарських засобів) чи орієнтуються на мінімізацію політичного впливу опозиції, просто позбавивши її фінансування (Угорщина).

Відповідь на пандемію спричинила поляризацію поглядів громадян у багатьох країнах.

Одним із пояснень низької довіри до державних інституцій в Угорщині, Франції, Румунії та Болгарії є те, що населення цих країн не отримує достатньо інформації про вакцини та не впевнене у прозорості процесів здійснення вакцинаційних кампаній. Крім того, вважається, що минуло не так багато часу для того, щоб достатньо протестувати вакцини на предмет їхньої безпечності.

Довіра до інституцій та експертного середовища у державах-членах ЄС дійсно похитнулася.

Зокрема, громадяни обурилися тим, що ЄС залишив їх напризволяще, коли перші хвилі коронавірусу розігралися у трьох з семи країн G7.

Крім того, не краща ситуація із довірою до експертів, яких сприймають як таких, що породжують іще більше дезінформації та політичних маніпуляцій (близько половини населення у Польщі (53%), Франції (47%) та Італії (46%).

Нові вибори чекають на Німеччину, Чехію вже цього року. Тож бажання партій знаходити компроміс зменшується, а відтак послання населенню здійснювалися різними каналами комунікацій.

Для прикладу, більшість комунікації з народом здійснювалося політиками, зокрема прем'єр-міністром Бабішем в Чехії, який не слухав експертів та боровся з пандемією, виходячи зі своїх політичних потреб. "Стільки експертів було влітку, ми вже не знаємо, де та правда", – відрізав голова уряду в парламенті. 

Інша проблема, яка заважає ефективно долати COVID-19 – нестача фінансування. Це призвело до порушення правил тими, хто не міг собі дозволити їх виконувати (Болгарія та Чехія стали тому яскравими прикладами).

Вакцинація у Болгарії мала "політичний присмак". Уряд цієї країни зарезервував вакцини брендів Pfizer і Moderna для тих, хто причетний до організації виборів 4 квітня, видавши населенню лише AstraZeneca, а в Чехії взагалі першу дозу вакцини отримав прем’єр-міністр.

Піар на тлі смертей

Ще у квітні прем’єр-міністр Віктор Орбан заявляв, що за місяць Угорщині вдалося в два з половиною рази збільшити кількість вакцинованих, і відкрив кафе одразу ж у квітні. І це на контрасті із рекордом смертності від коронавірусу за тиждень до цього.

Разом з тим Угорщина зберігає один із найшвидших темпів вакцинації в ЄС, зокрема завдяки тому, що закупила найбільшу кількість доз вакцин в ЄС на душу населення.

Угорщина отримала 154 дози вакцини на 100 жителів, що є найвищим показником в ЄС за даними Європейського центру профілактики та контролю захворювань (ECDC). За даними ECDC, майже 3 мільйони доз китайської вакцини Sinopharm, які вже були доставлені, залишаються невикористаними.

Щодо Угорщини цікаво, що там використовували військових у боротьбі з пандемією і навіть призупинили дію Трудового кодексу.

А до вакцинації "Спутник V" був взагалі "креативний підхід", коли угорцям видали сертифікат про щеплення, де не зазначено, від якої хвороби їх щеплено та якою саме вакциною. Припускаємо, що це могло бути спеціально, аби ті, хто вакциновані "Спутником", не мали проблем в інших державах ЄС.

І все ж деякі країни мають успіхи у кампаніях вакцинації. Зокрема, це стосується Італії.

Тут кампанія підтримується спеціальною інформаційною системою забезпечення цілісності, безпеки та прозорості. Також процес координують і з міністерством оборони, яке перетворює окремі військові об’єкти на центри щеплень (база Чеккіньола в Римі).

Загалом уся Sistema Paese як сукупність інституційних, політичних, підприємницьких, культурних та соціальних компонентів, що сприяють розвитку італійської нації, підтримує кампанію з вакцинування населення. Для прикладу, італійська національна пошта Poste Italiane підтримує регіони з власними інформаційними системами та поширює їх за допомогою кур'єрської компанії SDA Express. До речі, такий же принцип діє і в Німеччині.

Національною метою було досягнення адміністративної спроможності у пів мільйона доз на день (рекорд у 600 тисяч доз було встановлено 4 червня), а також використання ресурсів місцевого рівня, таких як лікарі загальної практики, педіатри та аптеки.

Наприклад, у Римі на військовій базі Чеккіньола повністю запрацювали пункти вакцинації з 22 лютого, спочатку вони були доступні для вакцинації військовослужбовців, а потім й інших громадян. На цій базу планують щеплюватиме до 2500 осіб на день за підтримки регіональних органів охорони здоров’я Лаціо у тісній співпраці з місцевим відділом охорони здоров’я та Національним інститутом інфекційних хвороб Спалландзані.

У Німеччині з квітня щеплення почали робити сімейні лікарі, що різко позитивно відобразилось на статистиці. З травня залучені до вакцинації і приватні лікарі, чия діяльність буде регулюватися за допомогою спеціально розроблених інструкцій.

Погралися рейтингами підтримки і у Франції. Так, своєчасно впроваджені карантинні обмеження ненадовго призупинили падіння рейтингів президента Макрона. Але при цьому крилатий вислів Макрона "Європа, що захищає" здається французам провальним – вони й досі вважають, що ЄС не впорався із пандемією.

Свідченням впливу "інфодемії" став той факт, що у лютому медичний персонал виявив високий рівень спротиву щепленням проти COVID-19.

Політики навіть ставили питання щодо вакцинації в обов’язковому порядку, але через високі ризики зростання соціальної напруги цьому не дали хід.

Для підвищення рівня довіри до вакцинації з січня було запушено спеціальну інформаційну систему "SI Vaccin Covid", яка дозволяє відстежувати можливі побічні ефекти, контролювати своєчасність отримання другої дози щеплення та є основою для видачі сертифікатів вакцинованим особам. За кожного зареєстрованого у цій системи пацієнта лікарі отримують премію у розмірі 5,40 євро.

Щоб виправити ситуацію на тлі стрімкого збільшення кількості захворювань на COVID-19, у середині березня уряд вирішив скористатися допомогою служб охорони здоров'я армії та створити великі центри вакцинації, так звані "вакцинодроми".

Права та фейки

Попри сплеск інфекцій та госпіталізованих пацієнтів, Болгарія дозволила сектору гостинності знову відкритися 1 березня.

Прем’єр-міністр Бойко Борисов, на якого очікували парламентські вибори, схоже, прагнув у такий спосіб віднайти баланс між відкриттям країни та дотриманням певних заходів безпеки у протидії пандемії. Цьому передували тисячні протести болгар, які звинуватили уряд у змові з олігархами, у неможливості усунути корупцію і подолати бідність.

Болгарія мала випадки насильницького поводження з боку правоохоронних органів, цензури ЗМІ, погроз журналістам і нацменшинам тощо

Фейки та маніпуляції сприяли поширенню коронавірусу не менше, ніж авіаперельоти. Але навряд чи подібні речі могли собі уявити в державах-членах ЄС.

Втім, як виявилося, і в Євросоюзі урядові повідомлення потонули у морі дезінформації.

Особливо помітно це стало у Чехії, де виявилося більше людей, готових вірити у конспірологічні теорії й у те, що ризик від COVID-19 перевищено.

Як один з інструментів підвищення довіри населення можна згадати нещодавно ухвалений чеським парламентом закон, що вперше передбачає можливість отримання компенсації від побічних ефектів після необов’язкової вакцинації проти COVID-19.

Уроки для України

Досвід країн ЄС показав, наскільки небезпечним з точки зору ухвалення управлінських рішень та благодатним для множення чуток і спекуляцій може бути інформаційний вакуум щодо закупівлі, джерел та обсягів фінансування закупівель вакцин.

Викладення у відкритому доступі деталей закупівлі вакцин, що не становлять комерційної таємниці, не лише сприятиме зміцненню довіри, але й імовірно зменшить навантаження щодо обробки типових запитів на публічну інформацію.

Оприлюднення в інтерактивному режимі оперативних і детальних даних щодо ключових показників перебігу імунізаційної кампанії (кількість доз, чисельність щеплених, географічне охоплення) формуватиме аналітичну базу та сприятиме поширенню даних на сайтах новин, в наукових та популярних публікаціях тощо.

На окремі зусилля заслуговує постійний моніторинг побічних ефектів, які не було виявлено під час клінічних випробувань.

Тут корисним є приклад Франції, де, окрім загальної статистики, ведеться окремий блок інтерактивної статистики щодо побічних ефектів від щеплень.

Коронакриза ще раз підкреслила потребу узгоджувати та об’єднувати зусилля центральних та місцевих органів влади, залучати бізнес та громадськість до прийняття рішень та коригуючих дій, особливо якщо йдеться про донесення інформації, розуміння локальних настроїв, місцевої специфіки, а також оперативний перегляд цільових груп для проведення щеплення.

Політизація вакцин або загальна недовіра до урядів може посилити скептицизм щодо самої вакцинації.

Для уникнення помилкового сприйняття та заангажованості кампаній з вакцинації важливо розробити й послідовно впроваджувати проактивну та ретельно сплановану комунікаційну стратегію, яка базується на перевіреній, корисній інформації, містить привабливу інфографіку і привертає увагу широкого загалу, а також передбачає декілька сценаріїв розгортання подій.

Попит на щеплення не є статичним, він піддається активному впливу як у бік зростання, так і скорочення. Враховуючи, що професіонали-медики мають більшу довіру населення у порівнянні з представниками влади, до проведення комунікаційних кампаній важливо долучати провідних лікарів.

Для заохочення населення вакцинуватися варто проаналізувати креативні підходи країн ЄС. Зокрема, за прикладом Румунії підібрати цікаві локації (замки, музеї) та залучити до популяризації так званих "лідерів думок" (популярних блогерів, представників шоу-бізнесу тощо). Окрім того, можна скористатися досвідом Польщі із запуску вакцинаційної лотереї.

Автори:

Вікторія Вдовиченко, кандидат історичних наук, асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",

Тетяна Зосименко, директорка програми Економічної дипломатії Ради зовнішньої політики "Українська призма"