"Нехай шукає допомоги у Москві" – ця заява на адресу лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської може коштувати посади одному зі старійших політиків у польській владі, віцемаршалку Сейму та керівнику парламентського клубу "Права і справедливості" Ришарду Терлецькому.

Віцеспікер, відомий своєю любов’ю до висловлення різких думок, вважається політиком, близьким до президента "ПіС" Ярослава Качинського (вони навіть сидять поруч у Сеймі). І цей факт досі захищав його від критики. 

Проте нинішня заява викликала вже міжнародний скандал, збуривши не лише білоруську і польську опозиції, але й суспільство, де лунають заклики до відставки одіозного політика.

То що ж насправді сталося у сусідній країні? І які ризики це несе для польської влади?

"Опозиція, яка не стає на бік наших опонентів"

4 червня відбувся візит до Республіки Польща лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської. На порядку денному були заплановані зустрічі. Все б нічого, адже ситуація на перший погляд є звичною для подібних візитів. Якби не одне "але"…

Так, під час відвідання Польщі білоруська опозиціонерка зустрілася не лише з президентом Польщі Анджеєм Дудою, а й з мером Варшави Рафалом Тшасковським, головним опонентом Дуди на минулорічних президентських виборах, з яким відкрила пам’ятник "Солідарності" в польській столиці.

Але це ще не все. У Вроцлаві Тихановська отримала премію Яна Новака-Єзьоранського, а також титул "Людини року" від Gazeta Wyborcza – видання, що є доволі критичним до чинного уряду.

Більш того, варшавський градоначальник анонсував, що Світлана Тихановська буде гостем "Campus Polska Przyszłość" – зустрічі руху Рафала Тшасковського, що й викликало жорсткі коментарі провідних політиків від "ПіС". Особливо виділився якраз Ришард Терлецький.

"Якщо Тихановська хоче рекламувати антидемократичну опозицію в Польщі і виступати на мітингу Тшасковського, то нехай шукає допомоги у Москві, а ми підтримуватимемо білоруську опозицію, яка не стає на бік наших опонентів", – написав Терлецький у своєму Twitter, викликавши, без перебільшення, цілу бурю.

Коментарі сипалися один за одним. Так, керівник канцелярії прем’єр-міністра Міхал Дворчик заявив, що не знає, "якими були наміри Тшасковського", але незалежно від них "залучення представників білоруської опозиції у внутрішньополітичні польські суперечки є неетичним".

"Перш за все, це проти тих людей, які борються за свободу. Такі ситуації не повинні мати місце", – написав Дворчик.

До критики заяви віцемаршалка Сейму приєднався колишній прем’єр-міністр Польщі, голова "Європейської народної партії" Дональд Туск. "Видно руку генія стратегії", – написав він у Twitter.

Не промовчав і лідер партії "Згода", молодшого партнера по урядовій коаліції "Об’єднана правиця", Ярослав Говін, який з "ПіС" та іншими її партнерами останнім часом має не надто добрі стосунки. За його словами, "цей запис є образливим для білоруської опозиції, і відомо, що це люди, які, мабуть, як ніхто інший в Європі, потребують нашої солідарності".

До речі, це не перший коментар Говіна щодо слів Терлецького. Так, трохи раніше на TVN24 він надав свою оцінку ситуації, заступившись і за Тихановську, і за Тшасковського.

"Я переконаний, що стався злам, бо не можу уявити, щоб з-під його пальців міг вийти такий запис. Кожен іноземний політик має право зустрічатися з тими політиками, з якими забажає. Рафал Тшасковський не є представником антидемократичної опозиції, він обраний на законних підставах", – заявив Говін.

Хай там як, ситуація залишила негативний слід у відносинах між Польщею та білоруською опозицією. 

"Досить дивна ситуація, оскільки ми намагаємося іти назустріч усім політичним силам. Білорусь насправді повинна об’єднувати, а не розділяти. В демократичних країнах щодо Білорусі всі політичні партії об’єднані консенсусом і мають одну спільну думку про те, що насправді там відбувається. Чесно кажучи, я не знаю, як це коментувати", – зазначає сама Тихановська.

Удар по Качинському

Хоча жоден з політиків правлячої партії не відмежувався від Ришарда Терлецького, однак, як можна побачити, деякі з них обурені виступом останнього. Не схвалив випаду віцемаршалка й президент Анджей Дуда.

"Гадаю, пані Світлана Тихановська прекрасно знає, що на польській політичній сцені всі поважні політики і групи перебувають на боці вільної та демократичної Білорусі", – написав польський керманич у Twitter.

Втім, маховик почав набирати обертів.

Чим, звісно, не могла не скористатися польська опозиція, яка не обмежилася критичними заявами. Пролунали вимоги звільнення Терлецького з посади.

І така нагода може трапитися зовсім скоро. Адже на 15 червня призначено наступне засідання Сейму Польщі, на якому опозиція подасть клопотання проти Терлецького.

"Ми подаємо заяву про звільнення Ришарда Терлецького з посади віцемаршалка Сейму", – оголосив голова "Громадянської платформи" Борис Будка.

Цікаво, що подібне голосування таки може відбутися. Річ у тім, що якби мова йшла про посаду маршалка, "ПіС" могла би продовжити термін голосування до 45 днів.

Втім, це не стосується посади заступника. Адже відповідно до регламенту Сейму випливає, що ніяких перешкод для голосування на цьому засіданні немає.

"Сейм звільняє з посади віцемаршалка Сейму за пропозицією щонайменше 15 депутатів абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини встановленої законом кількості депутатів", – йдеться у положенні.

Зважаючи на загальне обурення словами Терлецького, ймовірність його відставки досить висока.

Особливо якщо він не стане вибачатися або зробить це лише формально. 

Ба більше, для багатьох учасників коаліції голосування проти Терлецького може стати можливістю показати своє ставлення до президента "ПіС" Ярослава Качинського. А незадоволених його діями чимало й серед чинної влади.

Достатньо лише згадати про постійні конфлікти "ПіС" із партіями-союзниками по коаліції: "Згодою" та "Солідарною Польщею". Проте незадоволених може виявитися чимало і всередині правлячої партії.

Саме тому відставка "непотоплюваного" віцеспікера може стати каталізатором польської політичної кризи. Вона здатна суттєво послабити позиції найвпливовішої людини Польщі Ярослава Качинського та одночасно посилити розмови про швидкий транзит влади у "ПіС".

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"