Не час пити шампанське: чи загрожує Росії новий торговий конфлікт з ЄС
За останні роки Росія вже привчила до того, що вона існує зовсім в іншій реальності, ніж інший світ; і що у цій "альтернативній реальності" чорне виглядає білим.
Попри це Москві знову вдалося усіх шокувати.
Новиною останніх днів стало набрання чинності російським законом, за яким "шампанським" можна називати виключно ту продукцію, яка виготовлена на території РФ.
Ба більше, російський закон дозволяє називати шампанським навіть сумнівну продукцію, отриману методом прискореної шампанізації (сумнозвісна радянська технологія), проте накладає заборону вживати таку назву для класичної продукції з французької Шампані.
На практиці це означає. що французький імпортер має право зберігати напис Champagne на головній етикетці, проте на на технічній - має описати свою продукцію як ігристе вино. Сама по собі ця вимога не є унікальною (шампанське і є ігристим вином, що вироблене у французькій провінції Шампань), якби не одне але - відповідно до нового закону, російська продукція може на обох етикетках позиціонувати себе як шампанське.
Алогічність цього закону така, що його зміст не береться захищати навіть речник Путіна Дмітрій Пєсков: у відповідь на запитання про те, чи не є така норма абсурдом, він заявив лише, що "закон ухвалений і його треба виконувати".
Як відреагували на це у Франції? Офіційний Париж наразі мовчить, а обурення чути лише від виробників.
Втім, є ті, хто погодився "програти війну з росіянами", навіть не розпочинаючи її. Французькій компанії Louis Vuitton Moët Hennessy (LVMH), що виробляє продукцію ТМ Moet & Chandon, Dom Perignon, Veuve Сlicquot та інших, виявилося достатньо двох неповних днів затримки постачань продукції, щоби погодитися на всі умови Росії. Компанія пообіцяла змінити технічні етикетки пляшок, що прямують до РФ, назвавши на них своє шампанське "ігристим" вином.
Словом, "бабло перемогло добро".
Не дивно, що на цьому фоні розрослася "зрада"... Але не поспішайте.
Йдеться лише про одного з виробників шампанського, до того ж специфічного. LVMH працює у сегменті Luxury і через це - особливо залежна від держав на кшталт Росії, часто з високим рівнем корупції та не дуже демократичних.
А зважаючи, що захист географічних найменувань є справою держави, то є високий шанс, що головні скандали ще попереду.
Тим більше, що про занепокоєння російським законом вже заявили у Єврокомісії.
"Ми звісно ж знаємо про новий російський законопроєкт стосовно алкогольних і винних напоїв, і він матиме вплив на експорт вина. Ми будемо робити все необхідне, щоб виявити нашу незгоду і занепокоєність цим законом" – заявила на щоденному брифінгу в Брюсселі представниця ЄК.
Шанси на те, що конфлікт неуникний, додатково посилює те, що Росія не збирається обмежуватися лише шампанським. Аналогічна норма вже ухвалена щодо коньяку, і можливо, що цим справа не обмежиться.
Дуже імовірно, що Москва свідомо прагне скандалу.
Подібна стратегія є звичною для РФ не лише у міжнародній торгівлі, а й загалом у міжнародних відносинах: грати "на підвищення ставок", посилювати напругу, а потім - пропонувати західним країнам шлях до примирення через "взаємовигідні поступки". Тому, знаючи болючість питання географічних найменувань для Франції, у Москві могли навмисне піти шляхом посилення конфлікту.
Наприклад, щоб потім спробувати домовитися про право обох країн використовувати назви і "шампанське", і "коньяк" - і не лише на російському ринку. Або виторгувати інші бонуси.
А не вийде домовитися і конфлікт перейде у довготривалу фазу - його завжди можна продати електорату як твердість та непоступливість влади перед тиском Заходу.
Для Кремля така тактика видається безпрограшною. Проте чи є вона такою в довгостроковій перспективі?
Щоб знайти відповідь на це питання, варто загалом відповісти й на інше - а чи були праві ті країни, в тому числі – й Україна, які пішли на поступки Франції та відмовилися від використання захищених назв?
Це звучить дивно, але новий російський закон, попри абсурдність, формально не порушує міжнародного права.
Якщо Україну чи Молдову обмежує Угода про асоціацію з ЄС, де подібні моменти прописані досить чітко, то у випадку з російськими "вибриками" Франція може апелювати лише до багатосторонньої угоди СОТ по захисту інтелектуальної власності (TRIPS).
А у частині власного права "бодяжити псевдошампанське" росіян точно ніщо не обмежує, саме через те, що їхні відносини с ЄС значно гірші, ніж, скажімо, наші.
Так, Україна та Молдова зобов’язалися впровадити європейські вимоги щодо географічних найменувань в Угоді про асоціацію. І якщо Кишинів погодився з цим наперед, почавши відмову від назв на кшталт "шампанське" та "коньяк" ще до підписання Угоди, то Київ на переговорах щодо змісту УА довго боровся за їх збереження до останнього (і навіть зумів зберегти право на "кагор"), але по інших назвах довелося погодитися.
Останньою на поступки Євросоюзу пішла Вірменія, у рамках Розширеної угоди про партнерство с ЄС. В обмін Єреван "виторгував" собі компенсації – місяць тому сторони схвалили фінансову домовленість, за якою Вірменія отримає фінансову допомогу у розмірі 3 млн євро в обмін на свою поступову відмову від використання слова "коньяк" для своєї продукції.
Ці приклади - показові. Не маючи Угоди про асоціацію, Україна на внутрішньому ринку і далі могла би продавати "шампусік" свого виготовлення.
А от Росія подібних угод з ЄС не має - і тому робила це й досі.
Нинішнє свавілля російської влади формально також не заборонене. В умовах вступу Росії до СОТ немає прямих вказівок на заборону таких дій РФ (бо ніхто не міг уявити, що Кремль заборонить називати французьку продукцію шампанським чи коньяком!). Отже, можливість оскарження російського закону не є аж зовсім очевидною - і напевно тому ані від виробників, ані від Євросоюзу наразі не звучить посилань на СОТ.
Але попри це міжнародне право побудоване так, що у довгостроковій перспективі "поведінка гопника" виявляється шляхом до програшу.
Так, зараз українські винороби ще шукають спільний брендінг для своєї алкогольної продукції, і не завжди ці пошуки є успішними. Зокрема, і Україна, і Молдова досі не створили спеціальних брендів для найменування місцевих ігристих вин. Спроба обрати нову назву для українських коньяків, проведена два роки тому, завершилася тим, що більшість проголосувала за "Український бренді", не підтримавши оригінальні назви на кшталт "бурштиняк" чи "дубовик". Чи є обрана назва вдалою - питання відкрите, переходити на неї виробники не поспішають.
У Молдові назву "коньяк" замінили на "дівін" (divin). І якщо це слово ще можна почути від фанатів молдавського алкоголю, то такі назви як "яловець", "прометеу" та "пастораль" (які Молдова впроваджує замість "хересу", "портвейну" та "кагору") є геть невідомими, а отже, перейменування не стало успішним.
Проте у цій історії Україна та Молдова мають іншу вигоду.
Згодившись працювати за європейськими нормами, країни отримали право на захист власних географічних найменувань на ринку Євросоюзу. І поступово починають користуватися цим правом.
Натомість РФ після ухвалення "закону про шампанське" таку можливість для себе відрізала.
Відсутність гарантій захисту національних брендів унеможливлює інвестування у їх створення та просування на експортних ринках. А відповідно - перешкоджає створенню продукції, яка претендує на щось більше, аніж паразитування на відомих назвах.
Росія знову обрала "альтернативний шлях", на відміну від тих країн, які шукають для своєї продукції чітке позиціонування у світі.
Зрештою, показове нехтування принципами світової торгівлі може бути вигідним, тим більше якщо ти - економіка, що не претендує ні на що інше, ніж сировинний експорт. Але водночас, виходячи за межі принципів світової торгівлі, Росія закриває для себе ще одну можливість стати чимось більшим, ніж експортером енергоносіїв.
Цю тезу Росії ще доведеться вивчити. І не лише у зв’язку з законом про шампанське.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"