У відносинах України та Білорусі з’явився новий подразник.

Самопроголошений президент Александр Лукашенко заявив, що Білорусь закупить у Росії зброї більш ніж на 1 мільярд доларів. А головне – що ця зброя нібито потрібна Мінську для розміщення біля кордону з Україною.

Серед іншого, Лукашенко анонсував купівлю російських зенітно-ракетних систем С-400 (тих самих, продаж яких Туреччині створив кризу у відносинах Анкари та НАТО). 

Реалізація цих планів суттєво змінює безпекові розклади для України.

І через це постає питання: що стоїть за цією заявою Лукашенка? Чи було це його власним вмотивованим реальними потребами рішенням, чи стало ще одним кроком з посилення впливу Кремля?

А головне – чи є ці плани дійсними, чи це просто чергова спроба РФ налякати Київ та умовний Захід?

Великий шантаж РФ

Від початку вересня Кремль помітно нарощує тиск на Білорусь, щоби повністю розмити її суверенітет у російській сфері впливу.

9 вересня відбулася п'ята цього року зустріч Путіна та Лукашенка, під час якої було заявлено про узгодження 28 дорожніх карт інтеграції РФ та Білорусі. І хоча документи мають бути ще підписані у Москві, контури Союзної держави почали вимальовуватися усе чіткіше.

Примус до інтеграції: які наслідки матиме угода Лукашенка з Путіним

Кремль використовує слабкість Лукашенка для того, щоб змусити його піти на поступки, необхідні Москві.

Звичайно, Лукашенко, як і раніше, намагається зберегти за собою можливість торгуватися.

Реалізація дорожніх карт Союзної держави займе щонайменше два роки. А це означає, що Лукашенко і далі намагатиметься виторгувати для себе якомога більше в обмін на суверенітет Білорусі.

Саме тому Кремлю потрібні додаткові перемоги в інтеграції Білорусі. Перемоги, які можна буде "продати" російським виборцям та Заходу вже сьогодні.

Серед іншого, це важливо й через наближення виборів до Державної думи. І якщо щодо формального результату цих виборів сумнівів ні в кого немає, проте одночасно Путіну вкрай важливо провести вибори, легітимність яких буде визнана у світі.

На досягнення цієї мети, серед іншого, налаштована і нова політична зброя Кремля – газопровід "Північний потік-2". Цікаво, що, як ми бачимо, головною ціллю ПП-2 стає навіть не Україна, а саме Європа.

Ще один інструмент для стимулювання Заходу не критикувати російські вибори – нинішні спільні військові навчання РФ та Білорусі "Запад-2021", які військові експерти називають наступальними і аж ніяк не оборонними.

В цьому контексті заява про купівлю Мінськом російської зброї цілком вписується в цей план російського шантажу.

Невипадково ця заява відбулася під час візиту Лукашенка на Обуз-Лесновський полігон під Барановичами, де проходить один з етапів навчань "Запад-2021".

"Зайвий" мільярд

Анонсоване посилення військової співпраці РФ та Білорусі становить загрозу не лише для України, а й для країн ЄС, передусім Польщі та Литви.

Тим більше, що останніми місяцями саме на ці країни прийшлася гібридна агресія мігрантами, в якій була задіяна Білорусь.

Кремль активно супроводжує політичний тиск інформаційно через прокремлівську мережу медіаресурсів. Створюваний Кремлем інформаційний порядок денний у білорусько-російських відносинах не дає приводу сумніватися у продовженні російської гібридної агресії.

З точки зору Кремля, Білорусь є частиною оборонної сфери РФ.

І Лукашенко це чітко відчуває, заявляючи про узгодження переліку озброєння, яке до 2025 року буде поставлено в Білорусь.

"Це близько десятка літаків, частина нам вже надійшла, це кілька десятків вертольотів, Тор-М2. Великі обсяги. Це говорить про те, що і ми, і Російська Федерація дуже серйозно сприймаємо цей західний напрямок, де ми знаходимося безпосередньо в зіткненні з натівськими військами", - каже він.

І звичайно, в кращих традиціях кремлівської пропаганди, Лукашенко згадує й про Україну: "Слава богу, зараз у нас повністю комплексами С-300 перекритий периметр на західному напрямку. Але, як ви знаєте, у нас додався і південний напрямок. Ми з білоруськими генералами і росіянами обговорювали цю тему. Нас починають з півдня підігрівати. А що ще буде... Ми повинні готуватися - 1200 км кордону з Україною, тому нам доведеться закривати і цей периметр. І ми якраз говорили про те, що С-400 нам дуже згодяться. І він (Путін. - Ред.) дав доручення міністру оборони, щоб з нашими пропрацювали ці питання для того, щоб можна було поставити ці комплекси нам".

Цікаво, що ще нещодавно Лукашенко заявляв про термінову потребу виділення Білорусі чергового кредиту на суму $3 млрд – нібито на подолання наслідків пандемії. Цей кредит він так і не отримав, навіть погодившись на подальшу інтеграцію.

Але попри це в нього раптом знаходиться "зайвий" мільярд на купівлю зброї.

Останні події показують, що Росія навчилася використовувати Лукашенка як інструмент гібридної війни. Заяви самопроголошеного диктатора відбуваються в чіткій узгодженості з наративами кремлівської пропаганди.

Одночасно Росія додатково заганяє Білорусь в кредитну та ще глибшу економічну залежність.

* * * * *

Нинішні заяви є яскравим прикладом того, що Лукашенко жодним чином не може виступати гарантом незалежності Білорусі. Навпаки, він виступає посередником у російських планах мілітаризувати Білорусь і просунутися усе ближче до кордонів Європи.

Слід очікувати дій із закріплення військової присутності РФ у регіоні як у вигляді раніше оголошених навчально-бойових центрів, з наголосом на бойові, так і на рівні технічних радників і фахівців. Одночасно не можна виключати і створення в подальшому повноцінних військових баз.

Саме тому особливу небезпеку становить можливість провокацій на кордонах, яку підвищує як криза з мігрантами, так і власне непередбачуваність реакцій самого Лукашенка.

Тож для спільної протидії загрозам Україні варто налагоджувати та укріплювати відносини як з Польщею, так і з Литвою, а також бути готовою до провокацій на кордоні з Білоруссю.

Втім, у Києва є шанс використати цю ситуацію на користь собі.

Перехід білоруського шантажу на новий рівень дає змогу Україні порушувати питання про збільшення західної допомоги, в тому числі розширення поставок сучасної зброї.

Шантаж мігрантами навчив Захід, що не варто недооцінювати рівень неадекватності білоруського режиму.

Саме на це має тиснути Київ – і тоді, можливо, ми отримаємо шанс переграти Кремль у цьому гібридному протистоянні.

Автори:

Марія Авдєєва, Європейська експертна асоціація, експерт iSANS,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"