Найближчим часом Україна скасує мораторій на експорт необробленої деревини.

Втім, на цьому гарні новини для ЄС завершуються. Адже скасування мораторію де-юре не означатиме можливості експортувати ліс-кругляк за кордон.

В уряді переконані, що цього разу вони виправили помилки п'ятирічної давнини й у ЄС не буде можливості оскаржити це рішення.

Втім, цілком ймовірно, що у Євросоюзу з цього приводу може бути інша позиція. Тим більше, що питання скасування мораторію на експорт кругляка стало для них принциповим.

Скасувати не можна залишити

Минулого тижня у Верховній раді зареєстрували законопроєкт №4197-д "Про ринок деревини".

Попри те, що це не урядовий проєкт – його авторами значиться низка депутатів на чолі зі "слугою" Дмитром Наталухою, – він не відрізняється від раніше розміщеного на сайті Мінекономіки.

Сам факт передачі права внести важливий законопроєкт від уряду до депутатів може свідчити про прагнення швидше його прийняти – останнім часом Рада погано голосує за урядові ініціативи. Набагато більше шансів на прийняття мають документи за авторством лідерів правлячої партії.

Це підтверджує і швидке проходження законопроєкту в парламентському комітеті з економічної політики.

Це дає високу ймовірність, що документ вже у найближчі тижні буде схвалено у першому читанні. Зрештою, напередодні саміту Україна-ЄС, що пройде 12 жовтня, Києву потрібні сигнали, які будуть позитивно сприйняті у Євросоюзі.

Проте одночасно така передача може свідчити про прагнення уряду підстрахуватися – у разі критики з боку ЄС "крайніми" будуть депутати, а не виконавча влада.

А критика з боку ЄС більш ніж ймовірна, адже законопроєкт спрямований на те, щоб виконати рішення арбітражу за формою, без виконання його по суті.

Перш за все, варто пояснити, що це за арбітраж і чому Україна мусила поквапитися зі скасуванням мораторію.

Рік на виконання

У 2015 році Україна прийняла тимчасову заборону на експорт необробленої деревини.

Це рішення від самого початку викликало гостру критику ЄС. Втім, усі політичні інструменти змусити Київ дотримуватися Угоди про асоціацію виявилися марними. Не допомогла навіть погроза заморозити макрофінансову допомогу.

Як компроміс Київ та Брюссель домовилися винести це питання на арбітраж, прописаний у тій самій Угоді про асоціацію. Арбітражну групу було створено у січні 2020 року, а вже наприкінці минулого року було прийняте рішення – в цілому програшне для України.

Арбітражна група визнала український мораторій таким, що не відповідає УА, відкинувши українські аргументи про те, що це рішення має виключно екологічні причини. Як пояснювали в уряді, причиною програшу була низька якість самого законопроєкту 2015 року – в його пояснювальній записці напряму вказувалося, що це рішення має на меті захист національного виробника.

Відповідно до рішення арбітражу, Україна має "у розумні терміни" скасувати мораторій 2015 року. Хоча рішення не містить пояснення, скільки часу займає цей "розумний термін", зазвичай вважається, що це близько одного року.

А відповідно, вже до кінця нинішнього року Україна має виконати рішення арбітражу та скасувати мораторій. Інакше ЄС отримає право в односторонньому порядку накласти обмеження на український експорт, щоб компенсувати свої втрати.

Виконувати це рішення Київ відверто не поспішав.

"Наша принципова позиція – скасування мораторію можливе лише разом зі створенням прозорого ринку деревини, який унеможливить зловживання", – раніше пояснював цю повільність торговий представник України Тарас Качка.

Перший варіант законопроєкту, що скасовує мораторій, було представлено урядом у травні. Він повністю виконував вимоги арбітражу, що створювало враження, що Київ налаштований на завершення суперечки з ЄС.

Втім, як виявилося, було опубліковано неузгоджений документ, який не мав жодних шансів на ухвалення. Тож за місяць його замінили іншим – більш детально прописаним, в якому акцент робився на створення прозорого ринку торгівлі деревиною.

Саме його і було використано при публікації у парламенті нового документа – тепер депутатського.

Лісистість передусім

Новий законопроєкт формально виконує рішення арбітражу – статті 28-29 чітко вказують про можливість експорту деревини із використанням механізму "єдиного вікна".

Винятком є імпорт дерев, що внесені до Червоної книги України. Втім, ця норма є узгодженою з ЄС. Відповідно до арбітражу, Україна має право встановлювати обмеження щодо дерев рідкісних сортів.

Щоправда, одночасно законопроєкт передбачає, що експорт необробленої деревини є можливим лише за наявності сертифікатів про походження лісоматеріалів. Теоретично це створює можливості блокувати експорт у "ручному режимі".

Проте ключовим запобіжником є інша норма.

Стаття 29 законопроєкту передбачає, що для вивезення деревини за кордон необхідні дві довідки: "про походження деревини з областей, де показник захисної лісистості є не меншим від встановлених нормативів" та "про відсутність видів, занесених до Червоної книги України, на ділянках, де відбувалася заготівля деревини".

Ця вимога де-факто на необмежений термін блокує експорт деревини.

Як неофіційно пояснюють в уряді, вказаний "показник захисної лісистості" в усіх областях є нижчим від встановлених нормативів.

А відповідно, на практиці експорт стане можливий лише після вирішення Україною проблем із недостатньою лісистістю. Тобто дуже нескоро.

"Ми врахували помилки 2015 року. А головне, нинішня ситуація – геть інша. ЄС оголосив екологію своїм пріоритетом, і нехай там тільки вякнуть про невідповідність нашого закону – ми звинуватимо їх у порушенні своїх же принципів та у прагненні знищити українську екосистему", – пояснює логіку законопроєкту джерело в уряді.

Чи піде ЄС до кінця?

Чи влаштує ЄС така логіка? І чи дійсно українські аргументи унеможливлюють подальші претензії Брюсселя?

Не зовсім!

Річ у тому, що запропонований законопроєкт не забороняє вирубку та продаж деревини у регіонах із пониженою лісистістю, лише експорт.

А відповідно, дискримінація залишається, і пояснити її лише екологічними аргументами буде дуже непросто.

Так само не факт, що на ЄС вплине ще один аргумент, озвучений в уряді – у країні є дефіцит деревини для внутрішніх потреб, а тому нинішні ціни на неї вже перевищують європейські. За цією логікою заборони зовсім не потрібні, адже експортувати більш дорогу продукцію просто нерентабельно.

І нарешті виглядає досить сумнівно, що на ЄС вплине загроза українського "хайпу".

Хоча б тому, що (як би це не було неприємно визнавати) українська репутація у світі не є дуже доброю.

Отже, як можуть розвиватися події, якщо ЄС все ж вирішить не погодитися з українськими аргументами?

В такому разі вони звернуться до арбітрів (тих самих, що вже вирішували суперечку про кругляк) з проханням дати оцінку, чи є виконання Україною рішення арбітражу добросовісним.

Рішення арбітрів має бути отримано за 45 днів. Якщо воно буде несприятливе для України, ЄС може запропонувати Києву обговорити розмір компенсацій за збереження цього порушення.

І якщо протягом 30 днів сторони не узгодять суму компенсацій, ЄС матиме право в односторонньому порядку призупинити певні торговельні преференції для України, щоб компенсувати свої втрати.

Чи піде ЄС цим шляхом? Дуже ймовірно.

Хоча б тому, що ця справа стала для них принциповою. А ще – тому що поступки у цьому питанні, побоюються у ЄС, можуть стимулювати Київ до нових порушень.

"Зараз уряду досить комфортно заявляти, що вони захищають екологію, і звинувачувати всіх, хто має іншу позицію, у зраді національних інтересів. Але уявімо на хвилинку: ЄС пішов до кінця і у відповідь ввів заборону на стратегічні групи нашого експорту. Наприклад – на металургію Ахметова. Або на ті товарні групи, експорт яких контролюють особи, близькі до нинішньої влади.

Це повністю змінить переговорну ситуацію. І не варто сподіватися, що ЄС "дасть слабину" і не буде цього робити", – коментує ситуацію експерт, близький до переговорів України та ЄС. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"