Польща та Єврокомісія опинилися за крок до повноцінного конфлікту. Усе через невиконання Варшавою двох окремих рішень Суду ЄС та продовження підриву судової системи Польщі.

Європейська комісія воліє виконати свій липневий ультиматум, розпочавши процедуру введення фінансових санкцій.

Втім, не лише судова реформа стала об’єктом критики з боку Брюсселя. Паралельно маршалки п’яти польських воєводств отримали від Єврокомісії ультиматум щодо так званої анти-ЛГБТ резолюції.

Схоже, що Польща може отримати всі шанси стати країною-штрафником ЄС.

А це серйозний удар як для чинної влади, рейтинги якої і без того просідають, так і загалом для репутації країни.

Декомунізація чи удар по незалежності суддів?

Суперечку з урядом "Права і справедливості" ("ПіС") Єврокомісія розпочала ще у 2016 році – фактично відразу після приходу польських консерваторів до влади.

Причиною кризи стали вибори так званих суддів-дублерів Конституційного трибуналу та спроби "ПіС" захопити цю інституцію. Ці кроки у "ПіС" воліють трактувати як завершення декомунізації – процес, що проходив у 90-х роках минулого століття, так і не зачепив суддівську владу. 

Така логіка означала, що очищення мало пройти й в усіх інших польських судах. А це виявилося сюрпризом для Євросоюзу.

У наступні роки польська влада взяла під контроль Верховний суд, а також створила Дисциплінарну палату, яка може звільняти суддів, які критикують владу або виносять рішення проти неї. Ці кроки викликали чималі протести всередині Польщі, проте у ЄС до останнього воліли обмежитися "глибоким занепокоєнням".

Тоді нова криза всередині ЄС була явно не на руку Брюсселю.

Створювати нові поділи всередині блоку в епоху Brexit вважалося поганою перспективою, через що було здійснено спроби досягти хоч якогось компромісу з лідером партії влади Ярославом Качинським.

Лідер "ПіС" добре це усвідомлював, сприймаючи спроби компромісу за ознаки слабкості ЄС. Незважаючи на те, що Польща поступово втрачала репутацію зрілої держави, Качинський та його уряд продовжували робити своє.

Далі тривати так довго не могло. Адже перетворення польською владою незалежних судів на кишенькові інституції загрожувало існуванню Євросоюзу як правової спільноти.

Ультиматум із Брюсселя: навіщо Єврокомісія лякає Польщу санкціями

Саме тому Єврокомісія, попри прагнення до компромісу з "ПіС", не мала іншого вибору, як зробити рішучі кроки.

Шансів для Комісії було кілька. Вперше – у 2017 році, коли правляча політсила розпочала атаки на Верховний суд, вдруге – 2019-го, коли "ПіС" просунув закон про судову дисциплінарну колегію, що надало уряду можливість контролювати суддів та звільняти їх, порушуючи законодавство ЄС.

Однак "руки" Комісії до польського питання дійшли лише цьогоріч, коли 20 липня ЄК опублікувала другий річний звіт про стан верховенства права в країнах Євросоюзу, в якому Польща кілька разів згадується в негативному ключі.

Того ж дня ЄК надіслала лист до Польщі з двох питань – щодо наказу Суду ЄС про тимчасові заходи (14 липня) та його рішення (15 липня), згідно з яким усі дії Дисциплінарної комісії Польщі, яка фактично керує роботою судової гілки влади, заморожувались.

На що Варшава мала до 16 серпня дати відповідь, як саме вона збирається виконати рішення Суду ЄС. В іншому випадку в ЄК пригрозили покарати Польщу фінансовими санкціями.

Уряд Матеуша Моравецького надіслав відповідь Єврокомісії саме в той день, коли спливав термін ультиматуму, висловивши намір домагатися скасування рішення Суду ЄС. Однак зазначив і про плани ліквідувати Дисциплінарну палату.

Втім, обіцянка Варшави щодо ліквідації Дисциплінарної палати так і не була реалізована.

Через це ЄК зробила висновок, що Польща не вжила необхідних заходів для виконання рішення Суду Євросоюзу. Тому Комісія попросила Суд покарати Польщу за ігнорування її липневих постанов.

Щоправда, Комісія поки не уточнила, на яку суму пропонує покарати Варшаву. Але, за неофіційними оцінками Брюсселя, вона може скласти кілька сотень тисяч євро за кожен день порушення.

Тепер єдиним надійним способом уникнути такого сценарію залишається задоволення Польщею вимог Суду ЄС.

"Вільні зони"

Не лише судова реформа підпала під критику Єврокомісії. Окрім того, Комісія звернулася до польської регіональної влади з проханням надати роз’яснення щодо "зон, вільних від ЛГБТ-ідеології".

Річ у тім, що ще у 2019 році кілька муніципалітетів і регіонів Польщі заявили про неприйняття на своїй території так званої "ЛГБТ-ідеології", маючи на меті заборонити проведення маршів рівності та інших ЛГБТ-заходів. На противагу опозиційним політсилам, які підписали так звану "Хартію ЛГБТ+".

Варто зауважити, що навіть самі організатори цієї ініціативи не можуть пояснити, що саме мається на увазі під терміном "зони, вільні від ЛГБТ-ідеології". Це не означає заборону в'їзду чи перебування там людей, що належать до цієї спільности, а також якихось інших видів дискримінації щодо них. 

Все це дозволяє припустити, що ця акція була просто передвиборчим кроком напередодні парламентських виборів 2019 року. На цих виборах тема протидії "ідеології ЛГБТ" стала чи не головним лейтмотивом кампанії "ПіС".

Втім, ігнорувати таку ситуацію в Брюсселі не стали.

Наприкінці 2019 року Європейський парламент проголосував за засудження більш ніж 80 "зон, вільних від ЛГБТ". А в липні 2021 року Єврокомісія порушила три справи про порушення прав ЛГБТ, одна з яких була проти Польщі.

На початку вересня Комісія надіслала листа п’ятьом воєводствам (Любельське, Лодзинське, Малопольське, Підкарпатське та Свентокшиське) щодо призупинення переговорів про виділення майже 125 млн євро з фонду REACT-EU (коронакризового додатка до політики згуртованості, з якого Польща має отримати загалом 1,6 млрд євро; третина вже виплачена).

ЄК вважає, що польська влада не надала вичерпної відповіді на питання щодо декларацій проти ЛГБТ.

До середини вересня Брюссель чекає пояснень від польської влади щодо значення "зон". Адже оголошення цих "зон" є суто політичними заявами без жодної юридичної цінності, через що навіть адміністративні суди досі виносили суперечливі рішення з цього питання.

Якщо ж цього не станеться, Комісія визнає, що Польща проігнорувала це питання, і воєводства втратять кошти з європейських структурних та інвестиційних фондів.

Щоправда, у Варшаві стверджують, що не залишать муніципалітети у біді, компенсувавши їм недоотримані від ЄС кошти. 

Втім, така компенсація, що проводитиметься з державного бюджету, а відповідно, за рахунок скорочення витрат на інші сектори, може викликати чимало критики всередині країни. 

Зупинитися чи йти до кінця?

Отже, Польща опинилася у дуже незручній для себе ситуації. Нагадаємо, що гучна критика дій Варшави лунає не лише з Брюсселя, але й з Вашингтона.

Але якщо у випадку "lex TVN" – закону про полонізацію медіа, який активно критикують США, - польська влада, швидше за все, піде на поступки, то у конфлікті з ЄС такий сценарій є набагато менш імовірним.

З одного боку, накладення фінансових санкцій Брюсселем вкрай болюче вдарить по репутації країни.

А це означає, що чинна польська влада ризикує серйозно втратити свої електоральні позиції, які й без того вже похитнулися на тлі політичних скандалів та антидемократичних ініціатив.

Щоправда, така логіка працюватиме лише у разі проведення дострокових виборів, на яких наполягає опозиція. 

До чергових парламентських виборів – ще два роки. Цього часу може цілком вистачити, щоб гострота проблеми зменшилася. 

Втім, це не єдиний аргумент для польської влади не йти на поступки ЄС.

Нещодавно польська коаліція зменшилася – з неї вийшли помірковані консерватори з партії "Згода". А відповідно, зростає політична вага радикального крила коаліції, уособленням якого є партія "Солідарна Польща" та її лідер, чинний міністр юстиції Збігнев Зьобро.

Сам Зьобро налаштований на безкомпромісне протистояння ЄС, називаючи можливі санкції "проявом агресії Єврокомісії проти Польщі, спробою обмежити наш суверенітет та атакою на правопорядок у Польщі".

"У ЄС знають, що Євросоюз не має права втручатися у питання системної організації судової гілки влади в країнах-членах. Це випливає не тільки напряму з букви договорів ЄС, але й з рішень конституційних судів багатьох країн Євросоюзу… У випадку Польщі Єврокомісія вважає, що участь парламенту у призначенні Ради суддів викликає сумніви щодо подальшої незалежності суддів, а у випадку Німеччини Єврокомісія толерує ситуацію, коли політики напряму обирають суддів до найвищого суду", – заявляє Зьобро. 

В нинішній ситуації розрив ще з однієї партією коаліції має більші ризики для влади, аніж конфлікт з ЄС.

А тому цілком можливо, що суперечка з ЄС триватиме, створюючи чимало проблем не лише Брюсселю та Варшаві, але й Києву.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"