Днями несподівано для багатьох між Києвом і Будапештом вибухнула нова, цього разу вже газова суперечка.

Окрім емоційних заяв та виклику послів, дійшло навіть до перенесення засідання міжурядової комісії під головуванням міністрів МЗС двох країн, яка мала відбутися цими днями у столиці Угорщини. І це не кажучи про нові погрози Будапешта блокувати шлях України до НАТО.

Що ж стало причиною нового загострення у відносинах двох сусідніх країн, які безперервно сваряться останні чотири роки? І чи є можливість для порозуміння? Давайте розберемо в деталях.

Контракт з українськими збитками

Цього тижня 27 вересня, в Будапешті заступник генерального директора "Газпром експорту" Дмитрій Аверкін і головний виконавчий директор угорської енергокомпанії MVM Group Дьордь Ковор підписали новий газовий контракт терміном на 15 років.

Згідно з ним, Угорщина має отримати з Росії 4,5 млрд кубометрів газу на рік, що складає приблизно половину від загальної потреби країни. 

Але ключовим є не це, а те, що за новою угодою блакитне паливо йтиме до Угорщини в обхід України - через Австрію та Сербію, продовженням "Турецького потоку".

Цей контракт з новою логістикою в обхід України угорська та російська сторони готували ще з минулого року, але підписали за два дні до того, як у Будапешті мало пройти п’яте засідання Спільної міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва під керівництвом Петера Сійярто та Дмитра Кулеби.

Такий збіг у часі автоматично прирік заплановану зустріч угорського та українського міністрів на деструктив. 

Про що могли б домовлятися урядовці країн-сусідів на цьому засіданні, якщо за два дні перед тим, можливо, у тій самій будівлі чи навіть кабінетах, Будапешт дав згоду на те, аби Україна втратила транзит 4,5 млрд кубометрів через свою територію? А це з 2014 року – не стільки питання грошей, скільки питання безпеки та убезпечення від просування російської агресії.

Закономірно, що Київ оголосив про демарш та переніс засідання комісії. Але, окрім того, звернувся до Єврокомісії з приводу відповідності нової угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики.

"Вважаємо це виключно політичним, економічно необґрунтованим рішенням, прийнятим на догоду Кремлю та на шкоду національним інтересам України і українсько-угорським відносинам", – йдеться у першій заяві з цього питання українського МЗС. 

Реакція Будапешта не забарилася. Там були й виклики послів, і погрози вкотре блокувати шлях України до НАТО, і емоційні заяви з обох боків – така собі "класика" відносин Будапешта та Києва.

На скандал відреагував навіть прем'єр-міністр Віктор Орбан, перебуваючи у середу в робочій поїздці Чехією.

Розворот Орбана

В угорському уряді переконані: гостра реакція Києва є втручанням у внутрішні справи Угорщини, що абсолютно неприпустимо.

Тим більше, визнає голова МЗС Угорщини Петер Сійярто, через новий угорсько-російський контракт його країна також втратить кошти від транзиту російського газу, адже з України цей газ потрапляв до Угорщини, а вже звідти до Хорватії та інших країн Балканського регіону.

Тож навіщо Будапешт погодився на такий невигідний контракт?

Тим більше, цей крок суперечить попереднім планам країни. Нагадаємо, що ще нещодавно Будапешт прагнув скоротити ледь не до мінімуму залежність від російського газу в обмін на постачання з Румунії (завдяки новому родовищу в Чорному морі обсягом від 40 до 200 млрд кубометрів газу, яке планувалося розроблятися за участю американської компанії Exxon) і навіть підписав угоду з США на постачання скрапленого газу через LNG-термінал в Хорватії на острові Крк, який запрацював якраз від початку цього року.

У 2018-му Віктор Орбан навіть говорив про кінець російської газової монополії в Угорщині та загалом у Центрально-Східній Європі.

Хоч з румунським газом поки не виходить, але невже це привід для Будапешта так раптово відмовлятися від ідеї диверсифікації енергопостачання та щонайменше на 10 років заганяти себе у залежність від Росії? 

Варто нагадати, що країна на 50-70% вже тривалий час залежить саме від російського газу, при цьому старий угорсько-російський газовий контракт, підписаний у 1995 році, фактично завершився ще в 2015-му, і його регулярно – ледь не щороку – продовжували та модифікували на міжурядовому рівні.

Відтак новий довготерміновий контракт з "Газпромом" уряд Віктора Орбана закономірно вже назвав історичною перемогою в умовах загальної непрогнозованості та нестабільності. 

Звісно, для правлячої команди в Угорщині важливим є також той момент, що цей контракт підписано за кілька місяців до парламентських виборів, і це тільки підсилює загальне патерналістське позиціювання партії "Фідес" та її лідера Віктора Орбана. Мовляв, поки на газових біржах – шторм та нові рекорди цін, у низці країн Європи – тривога через ризик залишитися без тепла взимку, угорський народ гарантовано буде в теплі найближчі 15 років, і цьому не завадить навіть війна в Україні.

Утім, все ж залишається питання, чому Будапешт вирішив укладати саме такий довготерміновий контракт, а не продовжувати знову старий, тим паче, щонайменше до 2024 року є гарантії транзиту російського газу через Україну?

Жодних сумнівів, Кремль запропонував Віктору Орбану таку ціну, від якої ті просто не змогли відмовитися, навіть в умовах складнішої логістики та втрат Угорщини від блокування транзиту за старим маршрутом.

У такій ситуації напередодні вирішальних парламентських виборів, що пройдуть навесні 2022 року (тобто наприкінці нинішнього опалювального сезону), угорська влада зможе навіть зменшити комунальні тарифи, що має позитивно вплинути на рейтинги правлячої партії.

Також у Віктора Орбана не змогли відмовити "Газпрому", бо, мабуть, все ж мають надію отримати від Москви близько 10 млрд євро на модернізацію АЕС "Пакш", що було анонсовано вже понад п'ять років тому – а особливого прогресу немає й досі.

Відповідь України

Чи є у Києва шанс хоч якось заблокувати чи скасувати вже укладений угорсько-російський газовий контракт?

Прецеденти перегляду газових домовленостей під тиском Єврокомісії вже існують – принаймні, у тих випадках, де угоди порушують європейське законодавство. Таким прецедентом став перегляд газової угоди, підписаної Польщею та РФ.

Проте досі незрозуміло, яке саме порушення європейського законодавства Київ може закинути Будапешту. 

Ще один ймовірний шлях – арбітраж в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, в якій прямо зазначено, що сторони уникатимуть кроків, які завдають шкоди партнеру.

Та чи вдасться Україні, у разі доведення факту порушення угоди, змусити Угорщину йти на перегляд угоди з РФ? 

"В України є декілька інструментів, щоб довести неправомірні дії Угорщини. Окрім Угоди про асоціацію, можна звернутися до Енергетичного співтовариства, щоб там перевірили відповідність контракту зобов'язанням Будапешта. Зрештою, можна звернутися до Договору про основи добросусідства та співробітництва від 1992 року.

Інша справа, як змусити Орбана виконати це? Наразі це виглядає можливим лише у випадку активного втручання Єврокомісії – якщо у Брюсселі не обмежаться черговими "стурбованостями", а вирішать додатково покарати Орбана, скориставшись наданою Києвом можливістю, наприклад зменшити Будапешту субвенції, які перевищують потенційні вигоди від російського контракту", – коментує українські шанси президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. 

Зрештою, велике питання, чи Київ прагне і чи повинен прагнути заблокувати нову газову угоду між Будапештом та Москвою. Хіба що в частині транзиту в обхід України, і його відновлення буде також в інтересах Угорщини. 

Очевидно, що не Будапешт, а саме Москва наполягала, аби в новому контракті Україна опинилася за бортом. І це підтверджує гучна і масова реакція рупорів Кремля на протести Києва щодо газової угоди. Пєсков, Захарова, Шарій… Висловились усі. 

"Коли наступного разу наші західні партнери відзначатимуть "дні жертв тоталітаризму", киваючи в бік пострадянського простору, нехай згадають, що живильним середовищем для його становлення є доноси на сусідів через заздрість", – так ексцентрична речниця МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала звернення Києва до Єврокомісії.

Інша річ, чи усвідомлює Будапешт, що Кремль вкотре маніпулює його амбіціями заради власних агресивних дій не тільки щодо України, а й для того, щоб розділити ЄС і НАТО зсередини?

Чи, можливо, Віктор Орбан впевнений, що зможе переграти у цих багатоходівках Путіна й одночасно отримати додаткові преференції, зокрема, від США чи Брюсселя?

Будапешту давно вже час дати Києву (і не тільки) відповіді на ці питання, пояснивши, яке місце у своїй грі Угорщина відводить Україні – чи партнера і сусіда, чи розмінної карти…

Без цієї відвертої розмови, яка вже дуже давно назріла, українській та угорській сторонам навряд чи вдасться найближчим часом вийти з глухого кута протистояння, а такі суперечки, як газова чи освітня, виникатимуть постійно.

Автори:

Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"