Цього тижня у Гаазі розпочалися слухання у справі "Україна проти РФ" стосовно подій 25 листопада 2018 року, коли російські прикордонники напали на українські військові кораблі поблизу Керченської протоки.

Україна вже здобула першу перемогу, коли виграла у постійнодіючому "морському трибуналі ООН" і домоглася звільнення моряків та повернення додому захоплених росіянами кораблів. Однак це був лише початок справи.

Київ прагне довести, що Росія порушила міжнародне право, вимагає виплатити компенсації морякам тощо. Детально про вимоги та позицію України ви можете послухати у відеоблозі редактора ЄП Сергія Сидоренка.

А для тих, хто прагне розібратися у юридичних деталях, ми публікуємо виступ агента України у цій справі (тобто керівника делегації нашої держави на судовому процесі) Оксани Золотарьової, що пролунав у Гаазі 12 жовтня.

Ми публікуємо її виступ з незначними скороченнями та деталізацією того, хто ж є членами української юридичної команди.

* * * * *

Пане Голово, Члени арбітражного трибуналу.

Україна вірить у міжнародне право. Коли норми міжнародного права порушуються, ми звертаємось до мирних засобів вирішення спорів.

Саме тому Україна звернулася до цього арбітражного трибуналу. Російська Федерація порушила основоположний принцип морського права: імунітет військових кораблів. Конвенція ООН з морського права гарантує цей імунітет. Це означає, що кораблі ВМС України – "Бердянськ", "Нікополь" та "Яни Капу" – є втіленням нашого суверенітету і як такі заслуговують на повагу.

Проте Росія не поважає міжнародне право.

Як і не поважає суверенітет України. І не поважає імунітет військових кораблів України, цей загальновизнаний принцип міжнародного права. Сьогодні, тут, ми захищаємо не лише Україну, але й весь міжнародний правопорядок на морі.

Але Україна тут ще й з іншої причини.

Ми ведемо цю справу заради наших двадцяти чотирьох відважних моряків, які постраждали внаслідок зневаги Росії до міжнародного права. Росія позбавила їх свободи на 9,5 місяців, ставилась до них як до злочинців, помістивши їх у жахливі умови сумнозвісної тюрми Лефортово та змушуючи їх сидіти в клітках у російських судах.

Україна та цілий світ спостерігали за цими жахіттями.

Передусім, ця справа – про мужніх українських моряків.

Прошу вас як арбітрів, заслуховуючи юридичні аргументи сторін протягом цього тижня, пам’ятати імена цих хлопців. Це капітан другого рангу Денис Гриценко, старший лейтенант Роман Мокряк, капітан-лейтенант Богдан Небилиця, старшина першої статті Олег Мельничук, капітан третього рангу Володимир Лісовий, капітан-лейтенант Сергій Попов, старші лейтенанти Андрій Драч та Василь Сорока, старші матроси Андрій Артеменко, Віктор Безпальченко, Юрій Без’язичний, Андрій Оприско, Володимир Терещенко, Михайло Власюк, Володимир Варимез та В’ячеслав Зінченко, матроси Андрій Ейдер, Богдан Головаш, Євгеній Семидоцький та Сергій Цибізов, старший мічман Юрій Будзило та мічман Андрій Шевченко та старшини другої статті Владислав Костишин та Сергій Чуліба.

Росія не хоче, щоб цей арбітраж розглядав справу України. Росія прагне уникнути вирішення спору за Конвенцією ООН з морського права, навіть попри те, що дала свою згоду на це.

Росія вважає, що може порушувати міжнародне право без будь-яких наслідків. 

Росія помиляється.

Значну кількість її аргументів Міжнародний трибунал з морського права вже відхилив та 19 голосами проти одного схвалив наказ, яким постановив, що Росія повинна негайно звільнити наші кораблі та військовослужбовців.

Цього тижня все, про що просить Україна, – це щоб арбітраж пішов подібним шляхом і визнав свою юрисдикцію у цій справі.

Ми переконані, що представлені вам матеріали без будь-яких сумнівів вказують на наявність у вас юрисдикції.

Оксана Золотарьова під час слухань в арбітражі

фото пресслужби МЗС

Україна наведе аргументи на користь відхилення спроб Росії уникнути відповідальності, адже вони не ґрунтуються на чинних принципах міжнародного права. Ба більше, вони непослідовні.

Коли Росії зручно називати певні дії правоохоронною діяльністю, вона це робить. Однак, коли їй вигідно, вона вже говорить про військову діяльність.

Коли Росія тільки-но заарештувала наші судна, вона спиралась на Конвенцію ООН з морського права для виправдання своїх дій. Проте зараз Росія наполягає на тому, що її дії не підпадають під регулювання Конвенції.

Єдине, в чому Росія послідовна, то це у прагненні уникнути відповідальності за свої дії.

З фактами у Росії теж не все гаразд. Протягом виступів (агент та юристи Росії виступали у Гаазі 11 жовтня) учора вам розповідали, що жодного спору щодо фактів насправді немає. Тож я дуже здивувалася, почувши цілу низку безпідставних тверджень. Мені добре відомий зміст матеріалів цієї справи, а також свідчення наших моряків. І ці свідчення – про інше.

Учора вам представили хибну картину суті спору та помилкове тлумачення Конвенції. Сьогодні ми розповімо, про що насправді йдеться у цьому спорі.

Хочу наголосити: спори між Україною та Росією – комплексні й багатогранні. Однак навіть для нас арешт Росією наших військових кораблів став небувалим прецедентом.

Пані Марні Чік (представниця юридичної команди України, партнер міжнародної юридичної компанії Covington & Burling) доведе, що цей спір не стосується військової діяльності, а тому не підпадає під виключення зі сфери юрисдикції цього суду. Україна заявляє, що Росія порушила імунітет її військово-морських суден. Коли Росія заарештувала ці судна та членів їхніх екіпажів, щоби притягнути до відповідальності за нібито порушення російського законодавства, цей імунітет був порушений.

Відкривши кримінальну справу проти українських військовослужбовців, Росія продовжила нав’язувати свою кримінальну юрисдикцію. І тримала наші військові кораблі на тій підставі, що вони були "доказами" у кримінальній справі.

Такі дії є грубими порушеннями морського права.

Після виступу пані Чік професор Алфред Соонс (Institut de Droit International) доведе, що вимоги України щодо порушень імунітету підпадають під сферу дії Конвенції.

Росія намагається оспорити точне місце незаконного затримання українських суден і військовослужбовців, але цьому не час на даному етапі розгляду спору. Це – питання для стадії розгляду по суті. При розгляді попередніх заперечень РФ ви маєте прийняти факти, як вони представлені Україною.

Росія також заявляє неприпустимі юридичні аргументи. Росія стверджує, що вона вдалася до "переслідування по гарячих слідах" кораблів і мала право переслідувати наші кораблі з територіального моря до виключної економічної зони (де їх затримали) з метою арешту. Натомість положення Конвенції щодо імунітету військових кораблів передбачають інше.

Росія помиляється на кожному кроці.

Ідея "переслідування військового корабля по гарячих слідах" абсурдна. Аргумент Росії неправильний ще й тому, що вона заперечує імунітет військових кораблів у територіальному морі. Попри те, що це питання поки не стоїть перед арбітражним трибуналом на цьому етапі, професор Соонс доведе, що стаття 32 Конвенції передбачає такий імунітет у територіальному морі.

Після виступу професора Соонса професор Жан-Марк Тувенен (Université Paris Nanterre, Hague Academy of International Law) доведе, що арбітражний трибунал також має юрисдикцію щодо спору між сторонами стосовно порушення Росією наказу про запобіжні заходи та загострення спору. Він говоритиме про недотримання Росією наказу, виданого Міжнародним трибуналом з морського права. Після цього наказу Росія продовжувала утримувати моряків і кораблі протягом декількох місяців. Арбітражний трибунал має юрисдикцію щодо цього серйозного порушення Конвенції. Професор Тувенен також пояснить, як Росія порушила статтю 279 Конвенції, загостривши спір між сторонами.

Нарешті, пан Девід Зайонтс (Covington & Burling) доведе, що Україна виконала свої зобов’язання та приступила до обміну думками щодо вирішення цього спору, але Росія відкладала це питання, хоча наші військовослужбовці залишалися під вартою і пережили додаткові порушення їхнього імунітету в російських судах.

Пане Голово, члени арбітражного трибуналу, ви побачите, що аргументи України засновані на фактах та нормах міжнародного права, а заперечення Росії – ні.

Відповідно до Конвенції ООН з морського права арбітражний трибунал має юрисдикцію для розгляду справи щодо цих серйозних порушень по суті й притягнення Росії до відповідальності.

"Бердянськ", "Нікополь", "Яни Капу" та двадцять чотири члени екіпажу були незаконно затримані майже три роки тому. Україна звертається до арбітражного трибуналу з проханням невідкладно перейти до розгляду справи по суті.

Оксана Золотарьова, агент України

Гаага,
12 жовтня 2021 року,
Слухання у справі про затримання українських військових кораблів та військовослужбовців (Україна проти Російської Федерації)