Яким буде ставлення західного світу до нового уряду Афганістану, сформованого рухом "Талібан"?

Наразі на перші контакти з цим урядом пішли і США, і ЄС.

Жодного прориву не відбулося – єдине, на що наразі може розраховувати нова афганська влада, то це на західну гуманітарну допомогу.

Проте існує фактор, який змушує Захід, принаймні Сполучені Штати, шукати можливості для взаємодії з колишнім ворогом.

Назва цьому фактору – "Ісламська держава", або ІДІЛ.

Взаємодія без визнання

Ані визнавати, ані ігнорувати. Саме такою поступово стає ситуація навколо фактичного уряду Афганістану.

Попри очікування "Талібану", міжнародного визнання сформованого ними уряду так і не відбулося.

Замість цього складається враження, що у зацікавлених сторін є непереборне бажання дати талібам невизначений випробувальний термін.

Навіть політичний спонсор "Талібану" Катар говорить про важливість взаємодії і натякає на вторинність і неважливість визнання, а військовий союзник Пакистан щодо нової влади (чи своєї старої клієнтели?) здійснює явно дискримінаційні заходи, обмежуючи життєво важливий рух товарів і людей через кордон, і проголошує дражливі для талібів тези.

Москва, яка публічно подавала себе як партнер "Талібану", показово проігнорувала заклик з Кабулу вилучити організацію зі списку терористів.

Ситуація настільки дивовижна, що після серпневого тріумфального сходження і двох місяців у владі спікери "Талібану" зараз змушені виправдовуватися за захоплення Кабула, в черговий раз пояснюючи, що вони зробили це вимушено, після неузгодженої втечі Гані і в умовах вакууму влади і безпеки в столиці, і що це було зроблено, зокрема, в інтересах міжнародних партнерів.

Політика "взаємодії без визнання" стала особливо наочною за останній тиждень.

Політична столиця Афганістану в цей час перемістилася до Дохи, де відбулася низка знакових переговорів.

В Катарі пройшли перші з часу виведення американських військ переговори між делегаціями США і "Талібану".

Афганська делегація намагалася добитися розблокування $9,5 млрд резервів Нацбанку на тлі наближення економічного колапсу, натомість американці прагнули отримати більше гарантій щодо безпекових питань, визначеності щодо прав жінок і ширше — щодо політики нової влади в гуманітарній сфері і дотриманні прав людини.

Показовий момент: американську делегацію очолював заступник директора ЦРУ Девід Коен.

Як наслідок, сторони домовилися лише про продовження консультацій. Показово, що після цих переговорів спікер "Талібану" спростовував домовленості про спільну боротьбу з "Ісламською державою".

Єдиним позитивом цієї зустрічі стало те, що американська сторона запропонувала Афганістану гуманітарну допомогу.

За схожим сценарієм відбулася зустріч "діючого міністра закордонних справ" Аміра Хана Муттакі з послами країн Європи.

Європейці пообіцяли $1,5 млрд гуманітарної допомоги, зокрема на виплату зарплат вчителям, медикам і, можливо, частині центральної бюрократії.

Перед цим у Кабулі Муттакі приймав представників міжнародних організацій, а також послів і представників країн-сусідів, де обговорювалося надання ліків і продуктів харчування. 

Спільний ворог

Чи можливе в осяжній перспективі визнання сформованої "Талібаном" влади?

З одного боку, наразі таліби сприймаються як неприємна реальність, проте така, якій немає альтернативи і яку, відповідно, неможливо ігнорувати.

Новий Північний альянс розпорошений у горах Гіндукушу і спроможний хіба на поодинокі акції. Більш того, надходить все більше свідчень того, що лідер спротиву Масуд-молодший не готувався до боротьби, зокрема тому, що проти війни виступили практично всі місцеві лідери.

На знакових переговорах з талібами релігійні авторитети Панджшеру дійшли угоди, за якою долина визнає владу в Кабулі, натомість таліби не надсилають в Панджшер свої війська і не призначають свого губернатора. Масуд також домовлявся про квоту в уряді країни.

І лише несподіваний наступ "Талібану" дозволив Масуду вийти з угоди і мобілізувати незначну частину своїх прихильників.

Отже, на зараз існує глобальний консенсус щодо того, що саме "Талібан" на найближчу перспективу керуватиме Афганістаном.

Тож взаємодія з "Талібаном" неминуча. Питання лише в її підходах і масштабах.

Також зрозуміло, що більшість урядів погоджуються, що допомогу слід продовжувати, щоб уникнути гуманітарної катастрофи. Однак масштаб і характер допомоги ставлять у залежність від виконання талібами низки умов.

Ще один важливий фактор: хоча таліби ніколи не визнають цього публічно, але їм вже критично потрібна допомога у боротьбі проти "Ісламської держави".

Останніми тижнями ІДІЛ щодня атакував талібів і цивільні об'єкти в Кабулі, в східних провінціях та в районах проживання меншин.

Афганський колапс: що впливає на позицію Заходу щодо визнання уряду талібів

Дрібні поодинокі напади на податківців на ринках і патрулі на дорогах перемежовувалися страшними кривавими терактами, на кшталт підриву шиїтської мечеті з сотнями жертв.

Таліби стикнулися з партизанською і терористичною тактикою, яку вони самі філігранно використовували в недалекому минулому. І як свідчить досвід самих талібів, нейтралізувати терористичну і партизанську війну не дорівнює формальному контролю над територією.

Атаки ІДІЛ підривають владу "Талібану" зсередини і ставлять під сумнів його спроможність контролювати країну. Здатність ІДІЛ вести активну терористичну війну підживлює їхню глобальну мережу і унаочнює можливість поширення на сусідні країни.

А разом посилюється небезпека перетікання рядових бійців "Талібану" до більш енергійної та успішної в їхніх очах групи. Бути рядовим талібом стало небезпечно, відповідно, рядові бійці втрачають дисципліну, а їхній страх множить невмотивоване насильство.

У такій ситуації патрулі страчують невинних, керуючись самими лише чутками про належність жертв до ІДІЛ.

Якщо таліби будуть не в стані приборкати ІДІЛ, Афганістан стане центром тяжіння для багатьох розкиданих по всьому світу джихадистів.

Більшість інтернаціональних ісламістських груп з сирійського анклаву Ідліб, який не контролюється Асадом, вже зараз хотіли б перебратися до Афганістану.

Узбецькі, уйгурські та чеченські загони, які зараз воюють у Сирії, мають різну історію взаємодії і ворожнечі з ІДІЛ чи Аль-Каїдою, але не раз виявляли гнучку лояльність в залежності від місцевих умов.

Зараз бійцям цих підрозділів важко самостійно добиратися до Афганістану, але якщо ситуація буде змінюватися, їхня наполегливість може зрости.

* * * * *

Отже, обидві сторони — і "Талібан", і американці — зацікавленні у співпраці, але обидві цього ніколи не визнають.

"Талібан" публічно не визнає жодної допомоги США проти ІДІЛ, тому що вся пропагандистська машина "Талібану" з першого дня подавала їх як законспірованих американських маріонеток, які підривають спільний фронт боротьби з окупантами.

Аналогічним чином, у ЗМІ "Ісламської держави" талібів змальовували як посіпак американського імперіалізму, які обміняли джихад на розкішні апартаменти в Катарі під наглядом і охороною ЦРУ.

Так само визнавати співпрацю з "Талібаном" не вигідно й Сполученим Штатам. Проте загрозою для США є саме ІДІЛ — одна з небагатьох груп, яка ставить перед собою глобальні цілі і яка спроможна їх втілювати.

В цих умовах взаємодія без визнання виглядає як єдина раціональна політика щодо фактичної влади в Кабулі.

Багато чого з'ясується в зимові місяці, коли економічна криза, голод і поширення ІДІЛ будуть суворим краш-тестом для "Талібану".

Якщо режим зможе зберегти владу і продемонструвати спроможність контролювати ситуацію, тоді для лідерів "Талібану" відкриється нове вікно можливостей.

Автор: Сергій Данилов,

заступник директора Центру близькосхідних досліджень