Контрнаступ Саакашвілі: чи зможе ув'язнений експрезидент перемогти грузинську владу

Заповнена людьми площа Свободи у центрі Тбілісі – таких масштабних опозиційних мітингів Грузія не бачила вже багато років.

І хоча, за даними поліції, в мітингу 14 жовтня взяли участь 20 тисяч осіб, оцінки опозиції – від 50 до 80 тисяч – виглядають більш достовірними.

Грузинській опозиції, а в першу чергу – партії експрезидента Міхеїла Саакашвілі "Єдиний національний рух", вдалося мобілізувати своїх прихильників напередодні вкрай важливого другого туру місцевих виборів.

Від цієї мобілізації залежать не лише результати другого туру, але й перезавантаження влади та звільнення самого Саакашвілі.

Шанс на реванш

30 жовтня у Грузії пройде другий тур місцевих виборів.

Перший тур, що відбувся 2 жовтня, приніс успіх правлячій партії "Грузинська мрія" – загалом за неї віддали голоси 48,5% виборців. Це набагато більше, аніж встановлений угодою Шарля Мішеля рівень 43%. Якби правляча партія не змогла подолати цей бар’єр, це створювало можливість говорити про проведення наступного року дострокових парламентських виборів, як цього вимагає опозиція.

Повернення в країну та арешт експрезидента Міхеїла Саакашвілі вплинули на результат виборів, проте цей вплив був взаємним. Мобілізувавши прихильників своєї партії "Єдиний національний рух", експрезидент одночасно мобілізував і своїх опонентів, які побоюються його повернення до влади.

Ця перемога дещо відірвала грузинську владу від реальності – у правлячій партії вже почали говорити, що до наступних парламентських виборів 2024 року партія Саакашвілі остаточно маргіналізується та більше не матиме істотного впливу. 

Втім, реальність виявилася дещо іншою.

Вигравши за загальною кількістю виборців, правляча партія "Грузинська мрія" ризикує програти ключові міста. Другий тур виборів мерів пройде у двох десятків грузинських міст, включаючи усі найбільші.

За результатами першого туру кандидати від партії Саакашвілі лідирують у Кутаїсі, Батумі та Зугдіді.

Варто уточнити: досі грузинській опозиції не вдавалося виграти жодні вибори мерів. Тому перемогою влади стане лише тотальний провал опозиційних кандидатів (що однозначно викличе питання про чесність підрахунків).

Навіть перемога у тих містах, де опозиція за результатами першого тура лідирує (а відповідно, де шанси на виграш є найбільшими), суттєво посилить можливості опозиції протистояти правлячій партії.

Проте справжньою катастрофою для "Грузинської мрії" може стати програш у столиці. Наразі ймовірність цього не виглядає занадто високою – провладний кандидат Каха Каладзе отримав 45%, тоді як його опонент, лідер "Єдиного національного руху" Ніка Мелія – 34%.

Втім, навіть за таких умов ці результати стали найгіршими за весь час перебування при владі "Грузинської мрії". І це дає опозиції шанс на реванш.

"Хоча питання дострокових виборів формально закрито, перемога опозиції у великих містах дозволить політично повернути його на порядок денний. Зрештою, це питання невіддільне від звільнення Саакашвілі – воно стане можливим після зміни влади", – відзначає радник з міжнародних питань експрезидента Георгія Маргвелашвілі Тенгіз Пхаладзе.

Хто мобілізує електорат?

Шанси на перемогу опозиції дає мобілізація електорату.

В першому турі місцевих виборів явка склала 51,9%. Для місцевих виборів, а тим більше – за доби пандемії, це цілком високий результат.

Проте це залишає можливості для додаткової мобілізації електорату.

Саме на це і було спрямовано мітинг 14 жовтня.

Зокрема, на ньому зачитали послання від Міхеїла Саакашвілі, де він закликав йти на вибори.

"З нас досить поразок, геть нігілізм, 30-го всі повинні піти на вибори, ми будемо захищати кожен голос, а потім ми разом відзначимо перемогу", – пише експрезидент Грузії.

При цьому Саакашвілі звернувся й до тих виборців, які бояться нової хвилі реваншу у випадку зміни влади: "Черговий реванш і помста морально зруйнують наше суспільство і в підсумку зруйнують нашу країну. Попереду на нас чекають великі зміни, але для цього ми повинні забути всі образи, відкинути тягар негативних емоцій, бо без цього країна не може рухатися вперед… Цивілізована країна не може ґрунтуватися на чварах, і якщо ми хочемо цивілізовану країну, то нам дійсно потрібні велике примирення і відмова від помсти і реваншу".

Ця теза особливо важлива. Адже третій президент Грузії має не лише прихильників, але й противників, які побоюються його реваншу.

На цьому часто – й досі успішно – грала "Грузинська мрія". Часто її виборці голосували не суто за цю партії, а проти Саакашвілі.

Тому нинішня активність опозиції може мати й протилежний ефект – мобілізувати тих, для кого "Грузинська мрія" є меншим злом, аніж Саакашвілі.

Втім, існує ще один фактор, який може вплинути на результат виборів – але він грає не на опозицію. 

Третє місце під час першого туру зайняла нова партія "За Грузію" експрем'єра Георгія Гахарії. Вони отримали 7,8% і наразі мають найбільше прав претендувати на звання третьої сили. 

При цьому під час другого туру Гахарія відмовився підтримувати і владу, і опозицію. "Виборці Гахарії – це колишні виборці "Грузинської мрії". Тому вони навряд чи проголосують за висуванців від партії Саакашвілі. Швидше вони не підуть на вибори або проголосують за провладних кандидатів", – прогнозує Тенгіз Пхаладзе.

Вибори на фінішному відрізку

До другого туру виборів у Грузії – ще два тижні.

Очевидно, що мітинг 14 жовтня став лише початком масштабної кампанії від опозиції. Політичні акції будуть продовжені в інших містах країни.

Фактор експрезидента відверто турбує чинну владу – невипадково, всупереч законодавству, він так і не постав перед судом у справі про незаконний перетин кордону. У "Грузинській мрії" готові йти на таке порушення, аби лише зайвий раз не допускати Саакашвілі в ефір новин. 

На руку опозиції грає й голодування експрезидента, оголошене після його арешту 1 жовтня. Як би західні країни не намагалися уникнути втручання у грузинські вибори, голодування поступово змінює ситуацію не на користь влади.

На захист Саакашвілі виступила низка політиків, а найбільш жорсткою наразі є позиція Польщі – там до МЗС викликали очільника посольства Грузії, а віцемаршалок Сейму Польщі пані Малгожата Госевська анонсувала звернення парламенту до органів ЄС та Ради Європи, щоб "переконати грузинську владу терміново звільнити" Саакашвілі. 

Швидше за все, продовження голодування призведе до нових звернень – і це ставить офіційний Тбілісі у вкрай складну позицію. 

Ігнорування закликів західних політиків додає аргументів опозиції, яка активно звинувачує "Грузинську мрію" у фактичній ревізії прозахідного курсу країни. 

Невипадково у своєму листі, зачитаному на мітингу 14 жовтня, Саакашвілі називає себе саме "в’язнем Путіна".

Тим більше, що в останні місяці грузинська влада різко збільшила аргументи для таких звинувачень.

Захід фактично критикував недосконалість грузинської судової реформи. У відповідь грузинська влада заявила, що судова система у Грузії працює краще, аніж у ЄС, заодно демонстративно відмовившись від чергового траншу фіндопомоги ЄС.

Все це дозволяє говорити про справжній "холодний період" у відносинах офіційного Тбілісі та Заходу. І не факт, що завершення виборчого циклу дозволить швидко вирішити цю проблему. 

У такій ситуації "Грузинська мрія" поки діє лише "другим номером".

Найяскравішою її акцією стало закидування віниками автоколон із опозиціонерами, що їхали на мітинг у Тбілісі.

Віники – натяк на катування у грузинських тюрмах за часів президентства Саакашвілі. Оприлюднення цієї інформації напередодні виборів 2012 року остаточно позбавило партію Саакашвілі шансів на перемогу.

Який з цих аргументів виявиться більш вагомим для виборців? Наразі шанси на перемогу виглядають дійсно рівними, проте попереду ще два тижні, і результат виборів може визначити якась помилка.

Одне можна сказати напевно: вибори 30 жовтня обіцяють бути дійсно непередбачуваними, чого у Грузії не було вже багато років. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"