Українське питання у німецьких виборах: чого очікувати Києву від нової коаліції

Німеччина переживає часи великих змін. Результати виборів до Бундестагу змусили чотири партії замислитись про можливі варіанти коаліції: чи буде це "світлофорна" коаліція за участю СДПН, "Зелених" та Вільної демократичної партії, чи, можливо, "Ямайка" у складі ХДС/ХСС, "Зелених" та "вільних демократів"?

Відповіді поки що немає, а партія "Союз 90/Зелені" та Вільна демократична партія як власники двох "золотих акцій" вже розпочали  "попередні зондування", щоб визначитися, з якою позицією вони разом прийдуть на перемовини до двох найбільших політичних сил – блоку ХДС/ХСС та СДПН.

Поки партії зосереджені на внутрішньополітичних питаннях, як‑от бути чи не бути збільшенню податків, яким буде рік досягнення Німеччиною кліматичної нейтральності чи як і за які кошти будувати соціальне житло, є час проаналізувати зовнішньополітичні позиції ймовірних членів коаліції. При цьому варто зауважити, що зовнішня політика традиційно відігравала другорядну роль у парламентських виборчих перегонах у Німеччині.

Але пандемія коронавірусу, необхідність спільних дій для протидії змінам клімату, питання добудови та запуску газогону "Північний потік-2", боротьба з дезінформацією та кібератаки підтвердили, що не так легко розділити внутрішню та зовнішню політику країни. Окрім того, виведення військ США з Афганістану під час парламентської кампанії змусило основні політичні сили все ж таки звернути свою увагу на зовнішньополітичні питання.

Тож спробуємо проаналізувати, що думають найбільші німецькі політичні партії та їхні лідери щодо важливих для України питань: енергетична співпраця ФРН та ЄС, підтримка України у протидії російській агресії та відновленні територіального суверенітету, вступ до ЄС та НАТО, надання озброєння Україні, підтримка позиції України в ЄС.

Якою буде позиція Німеччини щодо України? Чи не означатиме відхід Ангели Меркель від великої політики кінець європейської єдності щодо України? 

Чи добудують "Північний потік-2"?

Як християнські демократи, так і соціал-демократи підтримують добудову та введення в експлуатацію газогону "Північний потік‑2".

Обидві політичні сили вказують на економічну та енергетичну важливість газогону для економіки ФРН, особливо в контексті використання російського блакитного палива в якості перехідного джерела енергії, адже дата досягнення Німеччиною кліматичної нейтральності невідома. 

Водночас соціал-демократи стверджують, що постачання газу вже завершеним газогоном може бути припинене у разі, якщо Росія здійснюватиме тиск на Україну та загрожуватиме її безпеці, наприклад, шляхом недотримання умов здійснення транзиту газу територією України. Тут згадується підписана Німеччиною та США у липні 2021 року Вашингтонська декларація, у якій йдеться про введення санкцій проти Росії, у разі, якщо вона буде використовувати енергію як зброю.

Проблематичною для України є правова невизначеність фрази "використання як зброї", оскільки декларація є швидше політичним зобов’язанням, ніж гарантією безпеки.

Соціал-демократ Олаф Шольц вважає, що у цій ситуації безпека України має бути гарантована. Це стосується як продовження угоди про транзит газу з Росією, так і підтримки Німеччиною України у розширенні виробництва та транспортування водню з її території.

"Зелені" є найбільшою надією України в енергетичному питанні: вони виступають проти завершення будівництва та введення в експлуатацію газопроводу "Північний потік‑2". "Зелені" поділяють точку зору, що мета Владіміра Путіна — використати газ, який транспортується "Північним потоком‑2", для закриття українського газопроводу.

На думку Анналени Бербок, Путін хоче дестабілізувати Україну, позбавивши її прибутків від транзиту. Окрім того, вони виступають проти і з кліматичних міркувань. Нові трубопроводи, такі як "Північний потік‑2", закріплюють залежність від шкідливих для клімату ресурсів і перешкоджають енергетичному переходові.

Вільна демократична партія, яка теж увійде до коаліції, вимагає у своїй програмі, щоб рішення про введення в експлуатацію газопроводу ухвалювалося на рівні Євросоюзу відповідно до правил торгівлі ЄС та санкцій проти Росії. Вони також закликають ввести мораторій на цей суперечливий проєкт, поки ситуація з правами людини в Росії не покращиться.

Але чи вдасться "Зеленим" просунути свій порядок денний до якогось із варіантів коаліції?

Як за умови створення "світлофорної коаліції", так і в "Ямайці" рішення щодо цього газопроводу буде складним: або есдекам, або християнським демократам доведеться вмовляти "Зелених" поступитися своєю принциповою позицією.

Можливо, це буде зроблене за рахунок поступок в інших принципових для "Зелених" питаннях, таких як дата досягнення кліматичної нейтральності Німеччини (наприклад, до 2040 року, а не 2045-го, як цього хочуть есдеки та консерватори).

Як альтернатива, Україні пропонується стати постачальником водню для ЄС. 23 вересня 2021 року вже було повідомлено про початок співпраці між операторами газотранспортних систем України (ОГТСУ), Німеччини (OGE), Чехії (NET4GAS) та Словаччини (EUSTREAM) над ініціативою створення Центральноєвропейського водневого коридору. Найпопулярніші кандидати в канцлери Німеччини Олаф Шольц та Армін Лашет схвально ставляться до такої ініціативи.

Політична підтримка України та боротьба з агресією РФ

В жодному варіанті парламентської коаліції Україні не варто очікувати принципової зміни прихильного ставлення з боку Німеччини.

Як ХДС/ХСC, так і СДПН будуть продовжувати позиції уряду Меркель щодо підтримки України у її боротьбі зі збройною агресією Росії.

ХДС/ХСС вважають, що до Росії потрібно ставитись конструктивно і рішуче та запобігти серйозній загрозі для Європи з боку Росії. Християнські демократи хочуть сприяти політичній та економічній модернізації східних сусідів ЄС. Метою східної політики для них залишається відновлення європейського порядку, який був зруйнований анексією Криму Росією.

Якщо коаліція буде утворена на чолі з ХДС/ХСC, то вони будуть і надалі докладати зусиль для закінчення конфлікту на сході України та повернення легітимного міжнародного статусу Криму.

Не варто очікувати зміни позиції щодо європейських санкцій. Німеччина буде підтримувати їх продовження, поки влада Росії не буде готова до закінчення конфлікту.

Політика СДПН щодо України та східна політика в цілому базується на цінностях та принципах ОБСЄ. Вони також спираються на підхід колишнього канцлера Віллі Брандта: не входити в спіраль ескалації, а використовувати можливість для діалогу та предметної співпраці.

Есдеки визнають, що Росія регулярно порушує міжнародне право і тим самим напружує відносини зі своїми сусідами, але разом з тим у німецьких та європейських інтересах – досягти з Росією прогресу в питаннях спільної безпеки, роззброєння та контролю над озброєннями, а також у сферах сталого розвитку, енергетики та боротьби з пандемією.

Питання санкцій проти Росії вони пов’язують із виконанням Мінських угод, майбутнє яких не зрозуміле.

"Вільні демократи" також перебувають у фарватері зовнішньополітичної позиції найбільших партій, тож від них не варто очікувати сюрпризів.

"Зелені" – єдина партія, що згадала в своїй програмі про зміцнення місії ОБСЄ на сході України та допомогу в розмінуванні для захисту цивільного населення. Найімовірніше, що портфель міністра закордонних справ отримає "Союз 90/Зелені", що дає надію на конструктивну співпрацю з новим міністром з важливих для України питань.

Проведення зустрічі "нормандської четвірки" найближчим часом, поки канцлеркою залишається Меркель, видається малоймовірним.

Перш за все, через відсутність відчутного прогресу у вирішенні конфлікту з часів зустрічі у Парижі у 2019 році. У період між виборами у ФРН та майбутніми президентськими виборами у Франції існуватиме деякий вакуум влади у Європейському Союзі, який буде не на руку Україні.

Перші декілька місяців після виборів (можливо, до грудня) Німеччина буде виходити з виборчого циклу, вести коаліційні перемовини, формувати комітети у Бундестазі та розподіляти посади в уряді. Франція в цей час готуватиметься до президентських виборів у квітні 2022 року. У цей період навряд чи можна очікувати прориву в напрямку політико-дипломатичного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі.

Росія може використати цей період міжвладдя для наступу чи демонстрації сили.

На жаль, зараз не варто очікувати суттєвого прогресу, важливим є як мінімум зберегти існуючий консенсус щодо необхідності докладання зусиль на цьому треку.

Для усіх політичних партій, які можуть увійти до правлячої коаліції, вступ України до ЄС залишається віддаленою теоретичною перспективою.

ХДС/ХСС зазначають, що вони виступатимуть за поглиблення дружніх і тісних зв’язків зі своїми безпосередніми сусідами. Але за правило беруть принцип "Поглиблення перед розширенням".

Внутрішня згуртованість Європейського Союзу не повинна послаблюватися вступом нових членів. Країни-кандидати мають повністю відповідати всім критеріям членства, що поки, на жаль, не стосується України.

Есдеки у своїй програмі стверджують, що інтегруватись до ЄС будуть країни Західних Балкан, для України ж спочатку залишається опція партнерства через економічну та політичну співпрацю.

Політика щодо експорту озброєнь

Переможці парламентських перегонів у Німеччині виступають проти експорту чи продажу зброї в Україну.

ХДС/ХСС і далі намагатимуться припинити збройний конфлікт на сході України на основі Мінських угод, такої самої позиції дотримуються есдеки, "вільні демократи" та "зелені".

Жоден з можливих членів коаліції не бачить вирішення збройного конфлікту в Україні військовими методами.

Саме ця обережність і спонукає ФРН відмовлятися від постачання озброєнь до України. Загалом у жодній з програм не розглядається питання постачання озброєння до України, незважаючи на те, що такі прохання надходили від української влади, а співголова партії "Зелених" Роберт Габек висловився у травні щодо доцільності надання Києву принаймні оборонної зброї.

Це означає, що ця тема наразі не на часі для німецького політикуму і не є першопочатковим завданням будь-якої коаліції та уряду.

У перспективі можна очікувати, що ЄС буде більш тісно координувати експорт озброєння до країн, що не входять до ЄС та НАТО. Такою є позиція соціал-демократів, і вона перекликається з поглядами як християнських демократів, так і партії "Зелених".

Перші хотіли б створити "зовнішньополітичне ядро Європи", яке би брало на себе ініціативу у військово-політичних питаннях та сфері експорту озброєння, а "зелені" підтримують європейський нагляд із можливістю запровадження санкцій у сфері експорту зброї з держав-членів ЄС.

Україна не зможе пробити стіну непорозуміння у цьому питанні: новий коаліційний уряд продовжить обмежувальну політику експорту озброєнь і навряд чи надасть ліцензії на продаж озброєнь в Україну.

* * * * *

Залишається сподіватися, що, як і в минулій коаліційній угоді, Україна буде присутня в тексті головної політичної домовленості німецьких партій, а підхід до Росії з їхнього боку буде не лише конструктивним, але й справедливим, бо, як зазначають усі основні політичні сили, Росія є порушником міжнародного права.

Міністр закордонних справ від партії "Зелених" міг би стати вигідною кандидатурою для України, бо з усіх партій саме "Зелені" є найбільш відкрито прихильними до України.

Проте навіть за такого сценарію не варто очікувати різких змін у ставленні до України.

Нова коаліція та уряд продовжать політику попереднього уряду та будуть підтримувати Україну в ЄС і сприяти єдиній позиції Євросоюзу щодо продовження санкцій проти Росії.

Водночас не варто розраховувати на швидкий прогрес у Нормандському форматі. Україні не треба забувати про основні реформи, зволікання з якими стоїть на шляху політичної та економічної інтеграції до ЄС, перш за все – в судовій та антикорупційній сферах.

Автор: Марія Коваль-Гончар

експертка програми Європейських студій, Рада зовнішньої політики "Українська призма",

проектний координатор представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні