"Розум і патріотизм взяли гору над апатією та брехнею", – такими пафосними словами прокоментував президент Болгарії Румен Радев своє переобрання на президентських виборах.

Втім, набагато більшого розголосу мала інша заява Радева. Напередодні голосування під вас теледебатів він заявив, що вважає Крим російською територією, а антиросійські санкції ЄС – неефективними.

Ці заяви викликали гостру реакцію України, а також критику з боку Сполучених Штатів.

Втім, це не завадило Радеву здобути переконливу перемогу. Під час другого туру він набрав удвічі більше голосів, ніж Анастас Герджиков, якого підтримує колишня правляча партія ГЕРБ.

За словами Радева, вибори підтвердили прагнення болгарів "до змін, до розриву з корупцією, пограбуванням та беззаконням, до усунення мафії від влади".

Втім, для України ця перемога стала ще одним викликом. Якою має бути реакція на антиукраїнські заяви старого-нового президента Болгарії? Чи доцільним буде його повне ігнорування?

Також радимо подивитися відео ЄвроПравди про європейських "друзів Путіна".

"Всі проти Борисова": третя серія

Політичні умови другого терміну Радева можуть бути більш комфортними для нього, ніж першого.

Особливо якщо найближчим часом вдасться сформувати лояльний до президента уряд.

Певні умови для цього є. На парламентських виборах (третіх цього року) перемогу несподівано здобула партія "Продовжуємо зміни", яка отримала 25,67% голосів і матиме 67 депутатів у 47-х Народних зборах.

Ця партія була створена лише два місяці тому, і її лідери – Кирил Петков та Асен Василев – є фактично висуванцями Радева. Обидва були міністрами у перехідному уряді Стефана Янева, який своєю чергою був сформований президентом.

Тож "Продовжуємо зміни" цілком може претендувати на статус "пропрезидентської партії".

Натомість блок ГЕРБ-СДС на чолі з експрем’єром Бойко Борисовим (того самого, на кого натякав Радев, говорячи про "мафію") матиме 59 депутатів.

Третє місце посіла партія турецької меншини Рух за права і свободи (ДПС), яка набрала 13% та 34 мандати.

Треба зазначити, що цей результат став певною сенсацією. З усіх партій ДПС набрав більше всіх голосів діаспори, в основному в Туреччині. У грудні минулого року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вперше взяв віртуальну участь в онлайн-конференції цієї партії, тож не виключено, що ДПС перетворюється на важіль турецького впливу.

А от болгарські соціалісти, які до того претендували на роль головної опозиційної сили, посіли лише четверте місце (10,21% та 26 мандатів). Два наступних місця дісталися так званим "протестним" партіям, які здобули авторитет під час антикорупційних протестів влітку-восени 2020 року: "Є такий народ" та "Демократична Болгарія" (25 та 16 мандатів відповідно).

Неприємним сюрпризом стало проходження до парламенту "Відродження" (13 мандатів) – однієї з націоналістичних партій, яка виступає за об’єднання з Північною Македонією в "єдину болгарську державу", проти членства Болгарії в НАТО та вакцинації проти COVID-19. Нагадаємо, що на двох попередніх виборах націоналістичні партії зазнавали поразки. 

Новий парламент виявився не менш строкатим, аніж попередні, тож шанси на формування уряду, хоча і є, але доволі примарні.

Потрібен 121 мандат і простий підрахунок свідчить, що уряд може бути сформований лише за умов коаліції чотирьох партій: "Продовжуємо зміни", "Є такий народ", "Демократична Болгарія" та соціалісти. Консультації між учасниками можливої коаліції розпочалися на початку тижня і триватимуть до суботи.

Кожна з цих партій – це амбіції та інтереси, єднає їх хіба що негативне ставлення до Борисова. Випадіння будь-якої з ланок ставить формування уряду під загрозу.

Натомість поза розкладами залишаються партії ГЕРБ та ДПС.

Вибори з "кримським" присмаком

В таких умовах пройшов другий тур президентських виборів.

Напередодні вирішального голосування Радев суттєво змінив свою тактику.

До другого туру він старанно уникав дебатів з конкурентами. Це дозволяло йому не конкретизувати власну позиції і не відповідати на незручні запитання.

У 2016 році він вже "попалився" із заявою про те, що Крим український де-юре, а російський де-факто. Втім, протягом всього президентства колишній генерал демонстрував лояльність до Москви: наполягав на неефективності антиросійських санкцій, не виступав з критикою, брав участь у заходах на зразок Санкт-Петербурзького економічного форуму і навіть намагався накласти вето на придбання Болгарією винищувачів F-16, що мали замінити радянські МіГ-29, які до того ж обслуговуються в Росії.

Справедливості заради, і правляча партія ГЕРБ була не в захваті від санкцій і посадила Болгарію на "геополітичний шпагат" між Москвою та Брюсселем.

Саме за прем’єрства Борисова була добудована болгарська ділянка "Балканського потоку", за яким газ пішов до Угорщини південним коридором в обхід України. І саме Борисов висловився проти румунської ідеї створення Чорноморської флотилії НАТО.

Однак напередодні другого туру передвиборні дебати все ж відбулися.

І у відповідь на запитання з Анастаса Герджикова "Чий Крим?" Радев заявив: "Наразі є російським, що ще може бути?".

МЗС України не забарилося з відповіддю, викликавши болгарського посла. Жорстко відповів Радеву міністр Дмитро Кулеба. Пролунала критика і з боку Сполучених Штатів.

Схоже, що реакція України і США трохи подіяла на колишнього генерала, бо вже на другий день після виборів його пресслужба повідомила: "З юридичного погляду Крим належить Україні, і наша країна неодноразово заявляла про свою підтримку його суверенітету та територіальної цілісності".

Позиція, як бачимо, хоч і правильна, але занадто виважена. Згадується колишній президент Молдови Ігор Додон, який зробив схожу заяву щодо Криму, а потім тишком-нишком намагався переконати Київ у тому, що він насправді визнає територіальну цілісність України.

Чи вплинуло "кримське питання" на виборців Радева? Ні.

У відповідь на критику в соціальних мережах прихильники президента, як правило, припускалися аргументів на кшталт "Чи допоможе нам знання, чий Крим, позбавитися Бойко та Гешева (генеральний прокурор Болгарії)?" або "Хіба в нас немає іншої проблеми, ніж з’ясовувати, чий Крим?".

Реакція, можна сказати, логічна. Електорат Радева більше цікавив внутрішній порядок денний і перемога над "коаліцію Магнітського" (малася на увазі можлива підтримка Герджикова з боку Руху за права та свободи, один з провідних лідерів якого, медіамагнат та олігарх Делян Пеєвський, потрапив під санкції США за "законом Магнітського").

Лідер Руху за права і свободи Мустафа Карадаї не закликав відкрито своїх прихильників голосувати за конкретного кандидата, проте прозоро натякав, що його симпатії явно не на боці Радева. Тож близько 75% виборців ДПС підтримали Герджикова.

Але загалом побоювання, що турецькі голоси схилять терези на користь кандидата від ГЕРБ-СДС, виявилися марними.

Погані варіанти для України

Що далі? Багато що залежить від того, чи вдасться сформувати Раду міністрів.

Болгарія – парламентсько-президентська республіка, і основна відповідальність за зовнішню політику лежить на уряді.

Висловлювання Радева, звісно, ускладнюють українсько-болгарський діалог, який і без того не відрізняється особливою інтенсивністю. Крім того, президент представляє Болгарію у різних організаціях та форматах (наприклад в "Ініціативі трьох морів") і може мати "окрему позицію".

Найважливіше ж – чи опиниться в порядку денному Болгарії питання про припинення санкцій проти Росії, які переобраний президент вважає "неефективними".

Втім, якщо коаліцію знову не вдасться сформувати, нові позачергові вибори лише посилять вплив нового президента.

Що також гратиме не на користь України.

І це не єдиний ризик продовження кризи. Як показали останні болгарські вибори – і президентські, і парламентські, явка на них була найнижчою за останні три десятки років.

Швидше за все, у випадку нових позачергових виборів розчарування болгарів у політиці зросте.

І це дає шанс на перемогу найрізноманітнішим популістам – що стає ще одним ризиком для України.

Автор: Артем Филипенко,

експерт Національного інституту стратегічних досліджень