Після двох місяців переговорів німецька "світлофорна коаліція" представила в середу свою коаліційну угоду.

Став відомий і розподіл посад у новому кабінеті між соціал-демократами, "Союзом 90/Зеленими" та Вільною демократичною партією.

Очікується, що голосування за Олафа Шольца як нового канцлера ФРН відбудеться вже 6 грудня. До того часу рішення керівництва стосовно укладення коаліційної угоди мають підтримати й представники ширших кіл політичних сил, що беруть участь у новому уряді.

"Союз90/Зелені" вже почали опитування своїх членів, вільні демократи та есдеки визначатимуться стосовно коаліційної угоди на початку грудня.

Тож яким буде новий німецький уряд і яких сюрпризів тут варто чекати?

Уряд із запобіжниками

Укладення коаліційної угоди між політсилами розв’язало одразу кілька інтриг.

Перша з них стосувалася здатності трьох партій з різними політичними орієнтирами в різноманітних сферах, починаючи від економіки та соціального порядку денного і закінчуючи фінансами й зовнішньою політикою, домовитися між собою.

Як показала укладена коаліційна угода, такий компроміс цілком можливий.

Більше того, прагнення до конструктиву було очевидним від самого початку консультацій між трьома політсилами, що, зрештою, відобразилося в доволі швидкому темпі післявиборчих консультацій та, кінець кінцем, коаліційних перемовин.

Тож нині цілком зрозуміло, що з різдвяною промовою до німців звертатиметься вже не Ангела Меркель.

По-друге, завершення переговорів зняло спекуляції стосовно розподілу посад у новому уряді.

Перемовини між трьома партіями проходили за зачиненими дверима, а витоків, котрі могли б потрапити до преси, практично не було.

Тож у ЗМІ ширилися чутки про те, що, приміром, для балансування інтересів трьох партій буде засновано дві посади віцеканцлерів. Іншою чуткою було створення при відомстві федерального канцлера Ради національної безпеки, котра б координувала зовнішньополітичні та оборонні питання.

Втім, цього не відбулося.

Крісло віцеканцлера в новому уряді відійде "Союзу90/Зелених", а саме Роберту Габеку, котрий у новому кабінеті отримає посаду "суперміністра" у відомстві, відповідальному за економіку, енергетику та клімат. Саме це міністерство матиме ключ від "Північного потоку-2".

"Зелені" отримають і Міністерство закордонних справ, на чолі якого, найімовірніше, стане співголова партії Анналена Бербок.

Соціал-демократи в новому кабінеті опікуватимуться питаннями охорони здоров’я, праці, будівництва та внутрішніх справ. Окрім того, есдекам відійде одне з найскладніших відомств, а саме Міністерство оборони.

Своєю чергою вільні демократи отримають міністерства фінансів, транспорту, котре також займатиметься діджиталізацією, юстиції та освіти.

При цьому, як заявили в середу вільні демократи, на чолі фінансового відомства стане їхній лідер Крістіан Лінднер.

Як бачимо, всі три політичні сили отримали в розпорядження ті міністерства, котрі є важливими для втілення їхніх політичних програм.

З іншого ж боку, в умовах трипартійного уряду та амбіцій коаліціантів з поліпшення державного управління в цілому не менш важливим є й питання координації.

Тож і не дивно, що сторони домовилися щотижня проводити засідання "коаліційної комісії", котра складатиметься з урядовців, лідерів та генеральних секретарів політсил, котрі увійшли до уряду.

На їхню думку, це сприятиме пришвидшенню процесів прийняття рішень і дозволить оперативно розв’язувати питання, що поставатимуть перед коаліціантами.

Більш того, в коаліційній угоді прямо зафіксована опція для будь-якої зі сторін заблокувати рішення, стосовно котрих немає згоди.

На що може розраховувати Україна?

По-перше, факт отримання "Союзом90/Зеленими" як політсилою, прихильною до України, портфеля в німецькому МЗС є позитивним аспектом, зокрема й через конституційний припис про "відомчу автономію" окремих міністерств.

З іншого ж боку, в період канцлерства Меркель низка зовнішньополітичних компетенцій була перетягнута до відомства канцлера.

Таким чином, успіх Анналени Бербок на посаді голови МЗС залежатиме, з одного боку, від того, чи поверне Олаф Шольц МЗС його традиційні повноваження, а разом із тим – чи буде сама Бербок наполягати на автономії свого міністерства.

Більше не друзі Путіна: про що домовилася нова влада Німеччини щодо України та РФ

Обнадійливий сигнал у цьому плані дає відмова від створення Ради національної безпеки при канцлері.

По-друге, нова коаліційна угода зафіксувала незмінність курсу Німеччини на підтримку України як у процесі реформ, так і у відновленні її територіальної цілісності.

В останньому аспекті позитивним для української сторони є й згадка про Мінські домовленості саме як про "домовленості", а не про "угоди", як це було в договорі попереднього парламентського союзу ХДС/ХСС-СДПН.

Це відображає більш чітке розуміння коаліціантами сутності цих документів. Більше того, сторони теж натякають на готовність тиснути на РФ в плані врегулювання на Сході України й утримувати санкційний режим проти РФ до відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах, причому виконання "Мінська" є лише однією з передумов до їх послаблення.

Ба більше, коаліціанти задекларували готовність до ширшої координації "російської політики" ФРН загалом на рівні Європейського Союзу.

По-третє, сторони визнали необхідність ширшої співпраці з "асоційованим тріо" України, Молдови й Грузії на євроінтеграційному напрямку.

Тож новий уряд, вочевидь, буде готовий надавати ще ширшу підтримку реформам, котрі тривають в Україні.

На цьому напрямку, до слова, зафіксована амбіція стосовно розвитку енергетичного партнерства з Україною й, зокрема, розширення потенціалу нашої держави в плані "зеленої енергетики", енергозбереження та водневих технологій.

З іншого ж боку, готовність коаліціантів до ширшого використання інструментів ЄС в підтримці українських трансформацій означатиме й більш суттєвий контроль за втіленням цих змін.

Тож успішність німецької політики на українському напрямку залежатиме й від дій української влади.

Автор: Віктор Савінок,

політолог, з Берліна (Німеччина)