Минуло два роки з моменту проголошення ЄС своєї нової політики у сфері екології – Європейського зеленого курсу (ЄЗК).

Європейський Союз активно рухається в напрямку досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року через ухвалення та впровадження нових стратегічних документів та просування питань декарбонізації через своє глобальне лідерство, зокрема на рівні Східного партнерства.

А сусідам ЄС, в тому числі й Україні, доведеться долучатися до реалізації цієї амбітної мети. Альтернативою може стати лише втрата ринку Євросоюзу. 

Два роки – достатній час, аби підбити перші підсумки. 

Якими є основні досягнення щодо зеленої трансформації України у 2021 році? Які питання зеленого порядку денного були пріоритетними у стосунках Україна-ЄС? І що робити далі?

"Готові до 55"

Відразу після проголошення ЄЗК через прийняття комюніке про Європейський зелений курс ЄС почав активне виконання Дорожньої карти, яка є частиною комюніке та визначає перелік сфер, де мають відбутися зміни, ухвалення тих чи інших документів та часові рамки.

Наразі більшість документів, передбачених Дорожньою картою у 2019 році, вже прийняті.

Серед важливих стратегічних документів 2021 року можна відзначити нову торговельну, лісову стратегії, стратегії по ґрунтах, з адаптацією до зміни клімату, плани дій з розвитку органічного виробництва та нульового забруднення тощо.

Оскільки центральним та наскрізним елементом ЄЗК є досягнення кліматично нейтральної Європи до 2050 року, то найбільше роботи було проведено щодо кліматичної політики та законодавства. У цьому контексті необхідно згадати про прийняття Європейського кліматичного закону та Комюніке з впровадження Європейського зеленого курсу ("Fit for 55").

Європейський кліматичний закон встановив проміжну ціль зі скорочення нетто-викидів парникових газів на 55% до 2030 року від рівня 1990 року.

Починаючи з 2023 року, кожні п'ять років Європейська комісія повинна здійснювати оцінку прогресу в досягненні цілей зі скорочення викидів та адаптації до зміни клімату.

Перший рік Green Deal: як Україна інтегрується у нову екологічну політику ЄС

Європейський кліматичний закон також встановлює засади участі громадськості у процесі формування та реалізації переходу до кліматичної нейтральності, містить положення щодо добровільних секторальних дорожніх карт, а також засновує Європейську наукову дорадчу раду зі зміни клімату.

"Fit for 55" ("Готові до 55") визначає, які законодавчі зміни потрібні, щоб досягти 55% скорочення до 2030 року, що передбачено у Європейському кліматичному законі.

Глобальне лідерство ЄС з питань зміни клімату, біорізноманіття та переходу до кліматичної нейтральності найбільше проявилось у формуванні нових пріоритетів у рамках політики Східного партнерства, під час підготовки та участі у 26-й Конференції сторін Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату у Глазго та 15-й Нараді сторін Конвенції з біорізноманіття.

Україна: здобутки та виклики 

2021 рік з точки зору участі України в ЄЗК можна охарактеризувати як перехід від гучних декларацій до більш прагматичних підходів та вибору декількох напрямків майбутньої співпраці між Україною та ЄС у рамках ЄЗК.

Найбільш проактивну позицію можна відзначити з питання застосування до України механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ).

З боку ЄС підхід щодо долучення України до ЄЗК є ще більш прагматичним.

Співпраця та підтримка спостерігається з тих питань, які критично важливі для ЄС для досягнення амбітної цілі щодо кліматично нейтральної Європи.

Пріоритетними є такі сфери, як енергетика, зміна клімату, промислова політика, в той час як щодо значної частини сфер (біорізноманіття, нульове забруднення) не пропонується жодних нових ініціатив, а наголос робиться на необхідності виконання "домашнього завдання" відповідно до Угоди про асоціацію.

На жаль, позиційний документ, який Україна передала ЄС ще у 2020 році, з пропозиціями конкретних флагманських ініціатив у всіх сферах ЄЗК, так і залишився без подальшого руху – особливого інтересу щодо розробки та впровадження дорожньої карти з ЄЗК між Україною та ЄС на зразок Зеленого порядку денного для Західних Балкан наразі не спостерігається.

У лютому 2021 року за підсумками сьомого засідання Ради асоціації було визначено декілька сфер спільного інтересу в рамках ЄЗК, а саме енергоефективність, водень, вугільні регіони у стані переходу, промислові альянси та архітектура кліматичного врядування.

У Плані пріоритетних дій Уряду, прийнятому на початку 2021 року, одним із кроків у напрямку євроінтеграції визначено участь України в ЄЗК, зокрема через проведення консультацій з ЄС та започаткування структурного діалогу. Очікуваний результат щодо участі в ЄЗК – формування ключових напрямків взаємодії з ЄС з питань декарбонізації економіки, зменшення обсягу викидів, охорони довкілля та протидії зміні клімату.

Важливим є включення пріоритетних сфер ЄЗК до секторальних політик. Найбільше це спостерігається у секторі енергетики та енергоефективності.

У 2021 році було прийнято Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів, Стратегію з екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, Національну економічну стратегію до 2030 року.

Усі ці стратегічні документи намагалися врахувати останні тенденції ЄЗК.

У липні 2021 року Європейська комісія оприлюднила проєкт регламенту про механізм вуглецевого коригування імпорту (СВАМ), що дало поштовх для більш змістовних дискусій щодо загроз для українського бізнесу та підрахунків можливих втрат. Було створено робочу групу щодо СВАМ. Українська сторона основним аргументом щодо незастосування СВАМ до України називає особливу ситуацію у зв’язку з дією між Україною та ЄС Угоди про асоціацію.

Європейська комісія визначила Україну одним із пріоритетних партнерів у майбутній водневій економіці ЄС.

Тому зараз активно проводиться робота над розробкою стратегічних документів із виробництва та використання водню в Україні, а Міністерство енергетики України приєдналось до Європейського альянсу з чистого водню. Водночас і міжнародні, і національні експерти зазначають, що виробництво водню має бути спрямоване не на експорт, а на декарбонізацію промисловості в Україні.

У липні 2021 року Україна та ЄС підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства у сировинній галузі та відповідну Дорожню карту.

Документ передбачає надання технічної допомоги Україні для формування сприятливого інвестиційного клімату у сировинному секторі та удосконалення законодавчої бази для інвесторів; проведення тренінгів для українських компаній та бізнес-асоціацій, які хочуть приєднатись до Європейського альянсу сировини та Європейського альянсу акумуляторів.

Ці домовленості – яскравий приклад реалізації ЄС власної стратегії із забезпечення доступу до критичних сировинних ресурсів. Від уряду України можна лише сподіватися кроків для забезпечення партнерства на умовах постачання товарів з доданою вартістю, а не лише сировини.

Можна також відзначити низку прогресивних кроків у контексті зміни клімату.

Зокрема, з січня 2021 року почала працювати система моніторингу, звітності та верифікації парникових газів у промисловості. Був прийнятий новий амбітний національно визначений внесок до Паризької угоди.

А безпосереднім результатом участі у СОР-26 у Глазго стало приєднання до Глобальної ініціативи щодо скорочення викидів метану, Альянсу щодо припинення використання вугілля при виробництві електричної енергії, Декларації лідерів Глазго про стале лісо- та землекористування.

Рівняння на місцевий рівень

Українські міста можуть бути рушіями зеленої трансформації та скорочення викидів парникових газів.

Більшість сфер, які покриваються ЄЗК, безпосередньо стосуються міст та громад – адаптація до зміни клімату, розвиток зелених підприємств та екологічне сільське господарство, скорочення відходів, охорона біорізноманіття, зменшення забруднення атмосферного повітря, води, шумового забруднення, використання екологічного громадського транспорту тощо.

Інструменти, які створені в рамках ЄЗК для міст, не є повністю доступні для України.

Наші міста можуть лише користуватись неформальними платформами та переймати кращі практики.

Тим не менше, у багатьох містах присутня політична воля до зелених змін: деякі працюють над "озелененням" своїх стратегічних документів та розробкою амбітних планів із зеленої трансформації (наприклад, Вінниця), інші – впроваджують практичні кроки для досягнення цілей ЄЗК (Рівне).

Що далі?

Як буде розвиватись партнерство між Україною та ЄС у рамках ЄЗК, залежить від обох сторін.

З одного боку, необхідна політична воля ЄС, щоб Україна була залучена до реалізації усіх напрямків ЄЗК та мала можливість використовувати існуючі інструменти. Це можна забезпечити через розробку дорожньої карти чи іншого документа, або через рішення з боку ЄС щодо долучення України до тих чи інших інструментів та процесів у рамках ЄЗК (наприклад, Європейський кліматичний пакт, Угода зелених міст, Новий європейський Баугауз тощо).

З іншого боку, потрібна фінансова підтримка зеленої трансформації.

Цей напрямок можна підсилити через роботу фінансової платформи в межах Діалогу з Україною щодо ЄЗК та зеленого переходу, про створення якої домовились під час другого засідання робочої групи Діалогу високого рівня щодо ЄЗК і зеленого переходу України у вересні 2021 року.

Важливим є забезпечення належної інституційної складової процесу долучення до ЄЗК.

Зокрема, необхідно регулярно проводити засідання міжвідомчої роботи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в межах ініціативи Європейської комісії "Європейський зелений курс" задля забезпечення належного діалогу між усіма зацікавленими особами, включаючи громадянське суспільство.

Установче засідання цієї групи було проведене у січні 2021 року і з того часу таких засідань не проводилось.

Запропонований ЄС механізм CBAM з часом лише буде посилюватись: як у напрямку включення непрямих викидів парникових газів, так і розширення сфери застосування (переліку регульованих товарів).

Взаємовигідна участь України у міжнародній торгівлі у майбутньому вимагатиме врахування "кліматичних" факторів, у тому числі економічних інструментів, пов’язаних із пом’якшенням зміни клімату. CBAM матиме складний та неоднаковий вплив на експорт окремих товарів з України, тому не слід оцінювати наслідки його впровадження спрощено, як одну загальну проблему.

Натомість причини та масштаб наслідків слід розглядати окремо по кожній групі товарів чи навіть окремих товарах. Саме це дасть змогу шукати прагматичні та дієві шляхи усунення чи пом’якшення таких наслідків.

У 2022 році Україна має всі шанси посилити своє "зелене" лідерство у регіоні.

Цьому сприятиме головування України в Стратегії ЄС для Дунайського регіону, а також у Енергетичному співтоваристві. Обидва процеси серед пріоритетних напрямків мають питання декарбонізації та кліматичної нейтральності, що дає Україні можливість бути в авангарді розробників відповідних політик.

І, звісно, важливою залишається "домашня робота" України в рамках виконання своїх міжнародних зобов’язань, а це і Угода про асоціацію, і Паризька угода, і Конвенція з біорізноманіття, і договір про Енергетичне співтовариство.

Кліматичні питання нарешті повинні стати наскрізними і враховуватися під час розробки та імплементації усіх політик, зокрема через розвиток архітектури кліматичного врядування.

Авторка: Наталія Андрусевич,

голова правління Ресурсно-аналітичного центру "Суспільство і довкілля"

Стаття підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в межах грантового компонента проєкту EU4USociety