"Це не чорний день польської демократії, це чорні шість років польської демократії", – заявив 17 грудня колишній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Обурення опозиціонера легко зрозуміти. У п’ятницю польський Сейм у справжньому турборежимі (про винесення документа на голосування стало відомо того ж дня, коли його було винесено у парламентський Комітет з питань культури та ЗМІ, після чого його оперативно поставили на голосування) схвалив поправку до Закону про радіомовлення (так званий  "lex TVN"), тим самим відкинувши вето Сенату – верхньої палати парламенту.

Більше того, за даними польських медіа, про це голосування до останнього було невідомо частині міністрів і навіть президенту Анджею Дуді.

Рішення президента – підписувати скандальну поправку чи накладати вето – і стане вирішальним.

Позитивне рішення глави держави призведе до істотного погіршення відносин із західними партнерами, передусім із США. Натомість вето може призвести до політичної кризи всередині правлячої команди – із вкрай непередбачуваними наслідками.

Виклик для США

Термінове голосування за "lex TVN" виглядає тим більше дивним, зважаючи на те, що ще кілька днів тому вважалося, що це питання остаточно закрите.

І мова не лише у вето Сенату у вересні цього року – у верхній палаті польського парламенту опозиція має більшість, а тому таке голосування було передбачуваним. Вето від Сенату не могло надовго зупинити ухвалення законопроєкту – для цього було потрібне лише його повторне схвалення Сеймом простою більшістю голосів, яку правляча партія "Право і справедливість" ("ПіС") все ще може зібрати.

Атака на ЗМІ та розплата за неї: куди заведе Польщу розвал коаліції та конфлікт із США

Інша справа, що ще раніше президент Анджей Дуда публічно заявив про можливість ветування цієї ініціативи, яка створює проблеми у відносинах із США.

Варто нагадати: цей законопроєкт з’явився влітку цього року і відразу викликав звинувачення на адресу влади у спробах контролювати незалежні медіа.

Суть запропонованої правки дуже проста: ліцензію на мовлення можуть отримати лише телеканали, чиї власники походять з країн, що входять до Європейської економічної зони (окрім членів ЄС, туди входять Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн).

Польська влада пояснює цю ініціативу небезпекою покупки медіа інвесторами з недемократичних країн, на кшталт РФ чи Китаю, або держав арабського світу. Втім, цей аргумент не дуже задовольняє опозицію.

Там відзначають, що за такого сценарію поправку можна змінити, дозволивши володіння медіа лише інвесторам із країн, що входять до Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), що об’єднує розвинуті демократичні країни.

Різниця між пропозиціями влади та опозиції – дуже прикладна. Пропозиція влади не дозволяє володіти польськими ЗМІ компаніям із США, проте саме американський концерн Discovery є власником групи каналів TVN (це і дало неофіційну назву ініціативі як "lex TVN").

TVN – найвпливовіший телемовник у Польщі, непідконтрольний польській владі. Решту мовників було або взято під контроль влади, або маргіналізовано.

Попри те, що TVN не є суто опозиційним медіа (особливо в українському розумінні), він гостро реагує на помилки влади та скандали навколо неї.

Тож думка опозиції, що нові правки спрямовані не проти гіпотетичних інвесторів з Москви чи Пекіна, а проти конкретного телеканалу, що критикує владу, виглядає досить правдоподібно.

Стратегія "морозилки"

"Парламентський морозильник" – саме так у польських політичних колах прийнято називати стратегію правлячої партії. Суть її вкрай проста – законопроєкт, що викликає опір у суспільстві, схвалюють у першому читанні, а потім кладуть у "далеку шухляду" – на місяці, а буває, й на роки.

Проте у випадках, коли навколо правлячої партії вибухають скандали, законопроєкт виймають з "морозилки", приймають і тим самим перебивають інформаційний порядок денний.

Це пояснює логіку дій польської влади, але лише частково.

Останніми днями інформаційна картина була досить несприятлива для "ПіС". Одночасно із законом про медіа, Сейм ухвалив держбюджет, який передбачає рекордне підвищення комунальних тарифів.

Одночасно у гучні скандали потрапили й відомі партійці. Водій автомобіля віцепрем’єрки Беати Шидло заявив, що брехав під присягою, і що у минулорічній аварії винний саме урядовий лімузин.

Але найгучнішим скандалом стало розслідування щодо заступника міністра спорту Лукаша Мейзи, який, як виявилося, був власником компанії, що ніби продавала новаторську медичну терапію, а насправді займалася шарлатанством, продаючи свій "продукт" батькам хворих на рак дітей. Ця інформація стала відома ще наприкінці листопада, проте в уряді досі не звільнили Мейзу (він, до речі, підтримав ініціативу "ПіС" у Сеймі), навіть попри вимоги частини партійців.

Ці скандали пояснюють потребу польської влади терміново дістати з "морозильника" скандальний закон.

Більше того, це пояснює поспіх у його ухваленні – інформаційний шум мав перебити обговорення від прийняття держбюджету з новими комунальними тарифами.

Щоб зробити це, "ПіС" довелося піти на процесуальні порушення. Депутати від опозиції стверджують, що голова комітету Пьотр Бабінець порушив ст. 152 регламенту Сейму, у якій ідеться, що "сповіщення членів комітету повинне наступити щонайменше за три дні перед засіданням комісії за правилами та в порядку, визначеними президією Сейму". Якщо це порушення буде доведено, воно може призвести й до кримінального покарання.

Втім, ця логіка не пояснює іншого – з усіх скандальних законопроєктів, що лежать у "морозилці", було обрано той, наслідком ухвалення якого має стати конфлікт із США.

Зважаючи на вже існуючий конфлікт Варшави з Євросоюзом (суперечку викликало рішення Конституційного трибуналу про невиконання законів ЄС, що суперечать польській конституції), ще один конфлікт – тепер із США – виглядав явно непотрібним та дуже небезпечним.

Тим більше, за останні місяці ризики навколо Польщі тільки посилилися, і конфлікт із Вашингтоном виглядає як ніколи зайвим.

А в тому, що Сполучені Штати не змінили своєї позиції, сумнівів немає. Лише пару тижнів тому кандидат на посаду посла США у Варшаві Марк Бжезинський заявив, що у разі схвалення цієї норми він тиснутиме на польський уряд, щоб той не порушував демократичні норми.

Тож реакція Вашингтона на термінове прийняття цього закону була цілком очікуваною.

Заяву з приводу прийняття "lex TVN" зробив також Державний департамент США.

"Сполучені Штати глибоко стурбовані прийняттям у Польщі закону, який підриває свободу слова, послаблює свободу медіа та підриває довіру іноземних інвесторів до своїх прав власності і непорушності контрактів у Польщі", — йдеться у заяві речника Держдепу Неда Прайса.

Показово, що деякі американські сенатори почали замислюватися над тим, чи не варто повернутися на тридцять років назад і відправити USAID та інші неурядові організації до Польщі, щоб заново навчати поляків основам демократії.

Можливі й інші, більш кардинальні заходи, включаючи відставку посла Бжезинського ще до того, як він прибуде до Варшави.

Тож чому офіційна Варшава пішла на загострення відносин із США?

Чи через "патологічну ненависть" до незалежної преси, як переконує опозиція? Чи існують інші причини?

Відповідь на це дати поки неможливо.  

Поганий та дуже поганий сценарії

Чи дійде конфлікт навколо медіа до остаточної кризи у відносинах США та Польщі?

Уникнути такого сценарію цілком можливо, адже крапка у прийнятті цього законопроєкту ще не поставлена.

Наразі всі очікують на реакцію президента Дуди. І за даними польських ЗМІ, гарантій, що президент підпише цей законопроєкт, у партії влади немає.

І так само в них немає голосів, щоб подолати президентське вето.

Проте якщо влітку Анджей Дуда давав зрозуміти, що готовий ветувати цей закон, то зараз він висловлюється набагато обережніше.

Нагадавши, що він має декілька можливих опцій: підписати законопроєкт, накласти вето або відправити до Конституційного трибуналу на аналіз – Дуда відзначив, що наразі ще не отримав цей документ і збирається прийняти рішення лише після його ретельного аналізу.

Все це дозволяє допустити, що скандальний законопроєкт все ж буде підписано, і він набере чинності.

А відповідно, вже незабаром можна буде очікувати атаки на TVN.

Тим більше, що вже 25 лютого наступного року закінчується ліцензія на мовлення TVN7 – одного з телеканалів, що належить Discovery. І за умови ухвалення нового закону ліцензія жодним чином не може бути продовжена.

Така ситуація може бути сприйнята Вашингтоном як груба атака на свободу слова, і це матиме трагічні наслідки для американо-польських відносин.

Одним із доказів болючості цього питання для Америки є категоричність Марка Бжезинського.

"Ми уважно стежитимемо за тим, чи буде продовжено ліцензію TVN", – заявив американський дипломат під час слухань у Сенаті США, коли побоювання щодо збереження свободи ЗМІ у Польщі звучали як від демократів, так і від республіканців.

Втім, не виключено, що стратегія польської влади полягає у тому, що там впевнені: до такого просто не дійде.

Іронія ситуації навколо TVN полягає у тому, що за бажання американський власник холдингу може легко знайти можливість обійти новий закон.

TVN вже отримав ліцензію та телемовлення у Нідерландах, а відповідно, у будь-який момент може зареєструвати там "доньку", передавши їй всі права на польські канали.

Не виключено, що цей сценарій є найбажанішим для польської влади.

Він знижує напругу у відносинах із США (канали не будуть закриті), але одночасно дасть можливість постійно звинувачувати медіа у спробах обійти польське законодавство і тим самим – дискредитувати інформацію, яку телеканал подаватиме.

Втім, навіть за такого "доброго" сценарію обрана Варшавою стратегія виглядає вкрай небезпечною. В тому числі – для України.

В розпал кризи на білоруському кордоні й одночасно – ультиматуму від Владіміра Путіна єдність країн Заходу стає як ніколи важливою.

І штучно створений конфлікт навколо TVN стає вкрай небезпечним і для України, адже він завдає потужного удару по єдності Заходу – на благо Кремля.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"