Президент знову взявся вирішувати проблему подвійного громадянства.

Або, якщо говорити точніше, йдеться про "множинне громадянство" – коли у людини, окрім паспорта громадянина України, є також громадянство однієї чи декількох іноземних держав. Законопроєкт, який запропонував Володимир Зеленський, має повністю змінити правила у цій сфері, а до того ж він суттєво відрізняється від усіх пропозицій, які лунали досі.

Головна зміна – це те, що держава відтепер не матиме жодних заперечень, щоби її громадяни отримували паспорти інших держав, або й навпаки – щоби іноземці, зберігаючи старі паспорти, ставали громадянами України. Звісно, за виконання низки умов. Втім, ті, хто вирішить мати одночасно кілька громадянств, будуть суттєво уражені в правах і стикнуться із забороною працювати у держструктурах, бути долученими до політичної діяльності тощо.

А от представники української діаспори за кордоном не зможуть дуже легко отримати український паспорт – для цього доведеться переїхати в Україну.

Ще одна відмінність нової ініціативи Зеленського від старих проєктів – ставлення до громадянства держави-агресора. А для російських громадян, які мають проблеми з путінською владою, передбачена особлива, спрощена процедура отримання українського паспорта.

Про все це – у статті "Європейської правди". А тим, хто віддає перевагу відео, радимо також короткий відеоблог на YouTube-каналі "Європейської правди".

Спроба номер три

Як ставиться Україна до своїх громадян, що мають також паспорти інших держав? Чіткої відповіді на це запитання зараз немає. Заборони подвійного громадянства ніби й немає, але й дозволеним воно також не є, через що часом людей карали за другий паспорт, але геть не системно.

Зеленський – не перший президент, який пробує врегулювати це питання.

Встановити правила у "сірій зоні" намагався також Петро Порошенко – навесні 2017 року він подав до Ради свій законопроєкт. Тодішній президент запропонував жорстко заборонити множинне громадянство і карати тих, хто отримав паспорт іншої держави, забираючи у таких порушників українське громадянство. Проєкт Порошенка тоді викликав жорсткий опір. Його критикували через незбалансованість норм, через неможливість повноцінного виконання і загалом через обраний "каральний" підхід – тож документ зрештою "помер" у парламенті.

Зеленський відразу після обрання також спробував врегулювати питання подвійного громадянства.

Чинний президент обіцяв зробити це ще у своїй передвиборчій програмі. Втім, обрав принципово інший підхід – він запропонував не заборонити мати кілька паспортів, а дозволити це.

Однак його перший "підхід до снаряда" закінчився нічим. У 2019 році президент Зеленський зареєстрував у Раді проєкт змін до закону про громадянство, але документ був написаний настільки неякісно, що його норми суперечили одна одній, деякі були невиконуваними на практиці, а на додаток, на думку юристів ВР, він потребував внесення змін до Конституції. У розмовах з ЄП проєкт тоді критикували навіть урядовці, які зауважували, що він не проходив експертизу Мін'юсту. Словом, навіть за наявної на той час стабільної монобільшості президентський текст не мав шансів на ухвалення.

Тоді, за даними джерел ЄП, У Раді розглядали можливість відправити його на повторний перший розгляд та повністю переписати (як це зробили, наприклад, із реформою СБУ, перший текст якої підготувала сама Служба). Втім, і на це забракло підтримки.

Зрештою проєкт вирішили "загубити" у Раді – після дискусії його взагалі не винесли на голосування, бо голосів на його користь не було. Відкликати свою пропозицію Зеленський також не став, тож лишався шанс, що Рада до неї повернеться. Втім, на Банковій ухвалили рішення розробити проєкт з нуля.

Треба визнати, що третій за ліком проєкт – значно кращий за два попередні і, ймовірно, має шанс на ухвалення. Однак він, м’яко кажучи, не позбавлений недоліків і потребує доопрацювання. А до того ж його підважує брак суспільної підтримки ідеї подвійного громадянства.

Паспорти не для всіх

Спершу дуже коротко про те, що зміниться у разі ухвалення змін, запропонованих Зеленським.

Основна його пропозиція лишається незмінною та у цьому разі відповідає передвиборчій обіцянці чинного президента.

ДОВІДКА: Існує міф про те, що зараз наявність кількох громадянств заборонена Конституцією України. Це не так. У Конституції справді є згадка про те, що в Україні є "єдине громадянство", але це – зовсім інший термін, який виходить з того, що Україна – унітарна держава. Ось як його пояснює чинний закон "Про громадянство":

"Єдине громадянство – громадянство держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України".

Отже, повертаємося до законопроєкту Зеленського. Він пропонує напряму дозволити громадянам України мати також громадянство/підданство інших держав, не обмежуючи жодним чином кількість паспортів у однієї людини.

Втім, тут є виняток: громадяни тих держав, які визначені урядом як "держави міграційного ризику" (це – велика частина африканських держав, низка азійських тощо). До цього переліку входить і держава-агресор, тобто Росія. Отже, громадянам РФ та інших "ризикованих" держав необхідно визначитися: якщо вони хочуть отримати український паспорт, то мають вийти зі своїх нинішніх громадянств.

Натомість тим українцям, які переїхали до Євросоюзу, США чи інших заможних та/або дружніх держав і отримали тамтешній паспорт, тепер не треба буде цього приховувати. Законодавство України у разі ухвалення "паспортного закону Зеленського" дасть їм можливість легально зберігати або ж за спрощеною процедурою відновити українське громадянство.

Втім, не чекайте масового напливу "поновлених українців" з діаспори.

Попри гучну заяву самого Зеленського у Верховній раді про те, що українців має бути "65 мільйонів", його проєкт не передбачає масової видачі паспортів діаспорянам.

Щоби відновити українське громадянство, представникам діаспори треба буде повернутися до України на постійне проживання; втім, у цьому разі отримання українського паспорта справді має бути автоматичним. А от лишитися жити у Франції чи Канаді та відновити український паспорт за новим законом неможливо.

Також не передбачено жодної особливої процедури для тих, хто має давнє українське коріння, ідентифікує себе як українця за національністю, але ані він, ані батьки/бабусі/дідусі не жили на українській території у 1991 році. Таким шукачам громадянства  доведеться проходити стандартну процедуру – переїзд в Україну, п'ять років безперервного постійного проживання тощо. Або є шлях через одруження на громадянці/громадянині України (причому в шлюбі доведеться провести 3 роки, а не 2, як зараз - так оновлений закон бореться з фіктивними шлюбами).

Але це - не те, чого чекав дехто у діаспорі. Тому, попри заяви Зеленського, його проєкт може і не сподобатися діаспорянам. Ба більше, від них вже чути невдоволені коментарі.

Та треба наголосити, що цей підхід щонайменше не є "зрадою".

Ліберальніший підхід із масовою роздачею паспортів тим закордонним українцям, які й не планують повертатися до України (щось на кшталт тієї політики, яку проводить Угорщина у своїх державах-сусідах), також несе чимало ризиків. У тому числі через можливий вплив діаспори на результати виборів. Залучати до виборів тих громадян України, які поїхали за кордон, поза сумнівом, необхідно – але до певної межі. Адже якщо результати всеукраїнських голосувань визначатимуть мільйони голосів "віртуальних громадян України", що не мають зв’язку з Батьківщиною, то це лише зашкодить сприйняттю легітимності виборів.

Підсумовуючи: проєкт Зеленського не залучить мільйони нових громадян.

Так, для когось він відкриє можливість отримати український паспорт, але про шалену кількість таких людей не йдеться. І багато з тих, кому цей закон (у разі ухвалення) відкриє шлях отримати паспорт, справді хочуть пов’язати своє життя з Україною. Також він справді дасть шлях для повернення тим, хто вагається через вимогу здати інший паспорт для отримання українського.

Натомість головна ідея закону – вивести з тіні тих, хто напівзаконно має два паспорти.

Та є тут також окрема проблема. Що робити з тими, хто має російське громадянство?

Російській опозиції – український паспорт

Чинний закон про громадянство, по суті, не помічає наявності держави-агресора, тобто не встановлює жодних особливостей набуття або позбавлення українського громадянства для тих, хто має російський паспорт.

Річ у тім, що ані минуле, ані нинішнє скликання парламенту не розуміло, що робити із цим викликом. Бо він – не такий простий, як може здаватися.

Позбавляти українського громадянства усіх, хто вирішив стати також громадянином РФ та отримав російський паспорт? Такі ідеї звучали, і ті, хто їх просуває, мають аргументи. Але виникає запитання: що робити з громадянами України, яким видали паспорти у окупованому Криму, нерідко проти їхньої волі? Адже після окупації півострова російська влада оформила громадянство усім мешканцям, не питаючи їхньої згоди. І перевірити, яким чином був отриманий такий "окупаційний паспорт", не завжди можливо.

З 2019 року ситуація додатково ускладнилася: Росія почала масову паспортизацію також на окупованому Донбасі, адміністративними та фінансовими методами примушуючи тамтешніх мешканців оформлювати російське громадянство. То чи готові ми у відповідь додатково карати цих громадян – забирати у них українське громадянство та обривати зв'язок із ними? Чи допоможе це прискорити деокупацію? Навряд.

Ми детально розповіли про це, щоби проілюструвати:

у цієї задачі, на жаль, немає простого розв’язання.

Кожен із запропонованих варіантів можливо обґрунтовано критикувати – включаючи той, який обрав Володимир Зеленський.

Президент вирішив взагалі утриматися від санкцій проти українців, які отримали паспорт громадянина РФ, за єдиним винятком: ті, хто пішов працювати за контрактом у збройних силах РФ, автоматично і безальтернативно втрачають громадянство України, щойно українська держава про це дізнається. Також запроваджене обмеження для громадян держави-агресора, які хочуть отримати український паспорт: вони мають вийти з російського громадянства.

Окремо у проєкті прописані норми про спрощене надання українського громадянства російській опозиції, яка тікає від переслідувань у РФ.

Для цього виділяється категорія "громадян держави-агресора або держави-окупанта, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні мотиви". Таким росіянам український паспорт даватимуть, не чекаючи, що вони вийдуть з громадянства РФ, щоби не змушувати їх іти до російського консульства.

Зеленський і раніше заявляв про наміри давати прихисток російській опозиції. Хоча треба визнати, що ця пропозиція буде неоднозначно сприйнята частиною суспільства. У тому числі через те, що російські опозиціонери далеко не завжди є щирими прихильниками України.

Права, але не всі

На тих, хто обрав для себе варіант зі збереженням громадянств кількох країн, утім, закон накладає низку обмежень. Пропозиція Зеленського навіть розширює ті обмеження, які є у законодавстві зараз.

Той, хто має паспорти кількох держав, не матиме права працювати на держслужбі; працювати у великій кількості державних органів навіть без статусу держслужбовця; брати участь як кандидат у виборах (навіть у місцеві ради!). Власникам кількох громадянств пропонують заборонити навіть агітувати за чи проти будь-кого під час виборчих кампаній.

І тим більше не є дозволеним призначати (або обирати) власників кількох громадянств на політичні державні посади.

Треба підкреслити: для відновлення більшості прав буде достатньо вийти з іншого громадянства і лишити тільки українське. Хоча окремі, точкові обмеження все одно залишаться. Приміром, тим, хто колись мав "іноземне громадянство", пропонують назавжди заборонити працювати у СБУ.

Та є питання: як перевірятимуть, чи має людина другий паспорт?

Законопроєкт не дає на це чіткої відповіді. Бо її просто не існує.

Суто формально механізм перевірки запропонований: Державна міграційна служба, яка відповідальна за ведення єдиного демографічного реєстру, тепер має фіксувати у "картці" з даними кожного громадянина також інформацію про те, чи є в нього інші громадянства. Але це – радше фікція, ніж реальна перевірка. Бо можливості гарантовано перевірити іноземні громадянства не існує у природі. Тож, як і досі, механізм працюватиме вибірково.

Про кого держава дізналася – того і обмежили у праві бути обраним, у праві роботи на держслужбі тощо.

Водночас законопроєкт також пропонує механізм реагування на тих, хто збрехав про відсутність іншого громадянства, коли отримував український паспорт. У цьому разі рішення про надання їм українського громадянства скасовується. А ще передбачене покарання для тих, хто отримав український паспорт, але згодом спробував представити себе у спілкуванні з державою як іноземець – наприклад, під час перетину кордону.

Словом, брехня державі з боку "нових громадян" може мати наслідком втрату громадянства.

Чи будуть голоси?

На це питання немає переконливої відповіді.

По-перше, Зеленський напевно стикнеться з опором діаспорських організацій, які прагнуть отримати значно більше – і право голосу, і відсутність обмежень для роботи на держслужбі тощо.

По-друге, "російська" частина його законопроєкту напевно зустріне значну критику. Адже не зрозуміло, у чому сенс спрощеного надання переслідуваній російській опозиції українського громадянства? Чому не обмежитися, приміром, наданням притулку, на який вони, за логікою, і мали би розраховувати?

По-третє, хоча цей законопроєкт написаний краще за попередні, він далекий від досконалості.

Низка норм – декларативні, не передбачений механізм їхнього виконання. До прикладу, проєкт передбачає, що хтось має оцінювати загрози нацбезпеці від дій потенційного громадянина, і наслідком цієї оцінки може стати відмова у наданні громадянства, але геть неясно, хто та за якою процедурою визначає "рівень загрози"...

Втім, лишається сподіватися, що так чи інакше, нехай із суттєвими змінами, але зрештою оновлений закон про громадянство буде ухвалений. Бо нинішня ситуація, коли люди з кількома паспортами лишаються у "сірій зоні", також неприпустима.

Хоча треба визнати: суспільного запиту на вирішення цієї проблеми немає. Нещодавнє опитування фонду "Демініціативи" свідчить, що 48% громадян не підтримують ідею запровадження множинного громадянства, а серед решти немає згоди, які обмеження слід накладати на тих, хто має паспорти кількох держав.

Словом, проєкт Зеленського зробив крок до розв’язання давньої проблеми. Але до завершення шляху ще дуже далеко. Тепер слово за парламентом, якщо йому не забракне сміливості. В останньому – найменше упевненості.

Автор:  Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

ОНОВЛЕНО: Цікаво, що президент одночасно подав до парламенту 5 законопроєктів, що стосуються громадянства (зареєстрованіза номерами 6368-6372). Один із них – це, власне, переписаний наново закон про громадянство. Другий містить зміни до низки інших законів, забороняючи працювати на державу власникам кількох паспортів. Ще два – роблять те саме точково щодо судочинства та митниці. Останній – запроваджує адмінпокарання для тих, хто надав державі неправдиву інформацію про наявність інших громадянств.
Як з'ясувалося, Банкова була змушена обрати такий складний порядок через законодавчу вимогу змінювати кодекси окремим законами. Перепрошуємо за початкову критику цього процедурного моменту.