8 грудня перед Бундестагом склав присягу новий федеральний канцлер Німеччини, представник соціал-демократів Олаф Шольц.

Він став другим в історії керівником німецького уряду, котрий при цьому відмовився від необов’язкових завершальних слів "і нехай допоможе мені бог".

Трохи пізніше урочисті клятви перед парламентом дали й міністри новопризначеного німецького уряду.

Таким чином, після 16 років, двох тижнів і двох днів канцлерства завершилася епоха Ангели Меркель. Сама вона спостерігала за обранням і присягою наступника з парламентської трибуни разом з експрезидентом Йоахімом Гауком та іншими колишніми посадовцями.

Тож як виглядатиме новий уряд та якою буде його політика на різних напрямках?

Зокрема. на яку допомогу Берліна може розраховувати Київ і як новий уряд готовий діяти у разі нової агресії з боку РФ?

Команда Шольца

Хоча Олаф Шольц вже впродовж тривалого часу обертається в політичних колах, його складно назвати надто публічним політиком. Не в останню чергу – через, як вважається, стриманий характер.

З іншого боку, його колеги по політсилі характеризують нового канцлера як вмілого менеджера та вимогливого керівника, готового підтримувати дисципліну.

Це стає особливо важливо, зважаючи на те, що новому канцлеру доведеться знаходити переконливі аргументи для вільних демократів в питаннях соціальної політики, а для "Зелених" – пояснювати повільний темп поступу в питаннях кліматичної політики.

Водночас Шольцу, вочевидь, доведеться дисциплінувати й власну політичну силу, адже "партійні ліві" можуть збільшити свою вагу в разі обрання нинішнього голови молодіжного крила СДПН Кевіна Кюнерта генсеком партії.

Втім, здається, що Шольцу вже вдалося сказати своє "владне слово" у принципових питаннях. Зокрема, це стосується призначення на посаду міністра охорони здоров’я професора Карла Лаутербаха попри скепсис певної частини СДПН. В особі останнього німецькі ЗМІ втратили провідного коментатора з питань пандемії коронавірусу. Нині ж він матиме змогу проявити себе як менеджер в цих непростих умовах.

Новий кабінет дещо помолодшав – середній вік його членів складає 50,4 року, що трохи менше за аналогічний рівень четвертого кабінету Меркель в 51,2 року.

Також він виглядає досить паритетним у гендерному плані.

Разом з канцлером уряд налічує 17 членів, а міністерські посади поділені порівну між жінками й чоловіками.

Більш того, жінкам відійшли "складні" відомства, які відіграватимуть ключові ролі в реалізації коаліційної угоди чи потребують реформування.

Зокрема, "ціннісно орієнтовану" зовнішню політику впроваджуватиме співголова "Зелених" Анналена Бербок, обороною керуватиме представниця СДПН Крістіне Ламбрехт, в МВС головуватиме соціал-демократка Ненсі Фейзер, реалізацією урядової програми будівництва опікуватиметься членкиня есдеків Клара Гейвіц, а реформою і діджиталізацією освіти – вільна демократка Беттіна Штарк-Ватцінгер.

Перші виклики

Новий уряд має амбітні плани стосовно підвищення мінімальної заробітної плати до 12 євро за годину, підтримки родин, будівництва соціального житла, реформи трудового законодавства та системи допомоги з безробіття, розбудови транспортної та комунікаційної інфраструктури та, зрештою, прискорення кліматичної трансформації.

Втім, чи не основною дилемою для реалізації цих планів стає їхнє фінансування.

Впродовж коаліційних перемовин три політсили уникали чіткої відповіді на це питання.

Немає її, зрештою, й у коаліційній угоді. Адже вільні демократи, очільник котрих Крістіан Лінднер, вочевидь, наполягатимуть на дотриманні фінансової дисципліни та повернення до "нульового дефіциту" найближчими роками.

Одним з потенційних розв’язань цієї дилеми могло б бути створення позабюджетних фондів, до яких можна було б запозичувати кошти. Проте чи прийме коаліція такий спосіб реалізації власних планів, покаже час.

Іншою ж дилемою для нового уряду буде коронакриза.

Зокрема, йдеться як про сценарії стримування розвитку самої пандемії, так і про створення додаткових стимулів для вакцинації.

Європейські амбіції

Коаліційна угода, котру уклали три вже правлячі партії, поряд з низкою внутрішньополітичних заходів передбачає й активну зовнішню політику, в першу чергу – просування реформування ЄС.

Коаліціанти, серед іншого, домовилися про те, що виступатимуть за впровадження голосування кваліфікованою більшістю в Раді ЄС при вирішенні питань, пов’язаних із спільною зовнішньою політикою та політикою безпеки.

Водночас має бути розширена безпекова та оборонна взаємодія в рамках PESCO.

З іншого ж боку, в угоді констатується, що основою оборонної політики на міжнародному рівні для ФРН було і залишається НАТО.

Окрім того, коаліціанти запланували розширення співпраці з партнерами по ЄС. Зокрема, вже в середу ввечері новопризначена голова МЗС полетіла на зустріч зі своїм французьким колегою до Парижа. Так само в п’ятницю Францію відвідає і канцлер Шольц.

Іншою ж важливою зупинкою в графіку перших візитів новопризначеної керівниці зовнішньополітичного відомства стане Варшава, що відповідає положенням коаліційної угоди про розвиток німецько-польського партнерства.

Не менш вагомим напрямком зовнішньої політики має стати трансатлантичне партнерство. Олаф Шольц, як і американський президент Байден, переконаний у тому, що необхідно відновити довіру та взаємодію між Берліном та Вашингтоном, котра зазнала суттєвих втрат у зв’язку зі шпигунськими скандалами часів Обами та в каденцію Дональда Трампа.

При цьому, відповідаючи на запитання про розподіл компетенцій між канцлером та очільницею МЗС в ухваленні зовнішньополітичних рішень, Шольц заявив, що зовнішньополітичні рішення прийматимуться в дусі співпраці та на основі консультацій. Тож загалом зовнішньополітичний курс може стати більш збалансованим.

Завдання для України

Втім, чи не першою зовнішньополітичною дилемою, з котрою зіштовхнеться новопризначений уряд, стане "російське питання".

Зокрема, зважаючи на концентрацію російських військ на кордоні з Україною, для нової команди актуалізується проблема "Північного потоку 2".

Від різких кроків та "моралізаторської зовнішньої політики" стосовно Росії та Китаю новий уряд вже встиг застерегти колишній канцлер та все ще впливовий соціал-демократ Герхард Шрьодер, який нині працює в наглядовій раді "Газпрому".

Та чи буде почутий такий заклик? Адже новий уряд декларує готовність до провадження зовнішньої політики, спрямованої на захист демократичних цінностей в Росії чи КНР.

Виходячи з останніх заяв нового канцлера, офіційний Берлін може більш оперативно реагувати на чергові витки ескалації російсько-українського конфлікту й буде більш гнучким в плані впровадження додаткових обмежень проти офіційної Москви.

І це не єдина добра новина для України.

В разі переконливого прогресу реформ Київ отримає можливість вимагати розширення співпраці з ЄС, засновуючись на підході "більше за більше". Допомога Берліна на цьому шляху може стати вирішальною, особливо зважаючи на останні заяви Олафа Шольца стосовно європейської перспективи України та на плани коаліції щодо зміцнення зовнішньополітичного потенціалу Союзу.

Іншими важливими напрямками, за якими розвиватиметься українсько-німецьке партнерство найближчими роками, є енергетичний та кліматичний.

Україна цікава для ФРН в плані транзитного потенціалу, трансферу "зелених технологій" та з точки зору розвитку технологій, заснованих на використанні водню.

Тож Києву було б доцільно включатися в перемовини з ФРН, зокрема і в контексті участі в Європейському зеленому курсі, котрий потенційно може отримати позитивну динаміку з боку нової німецької коаліції.

Автор: Віктор Савінок,

політолог, з Берліна (Німеччина)