Цього тижня у Страсбурзі відбулася важлива і навіть етапна для України подія: велика палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) почала розгляд міждержавної справи "Україна та Нідерланди проти Росії" та провела відкриті слухання з цього приводу, "допитавши" як російських, так і українських та голландських представників.

Йдеться про так звану "велику справу щодо Донбасу", саме тому серед позивачів є також Нідерланди, громадяни яких складали більшість пасажирів рейсу MH17, збитого російськими військовими з російського ЗРК "Бук".

Ці слухання не були стандартними – вони поставили низку рекордів та порушили традиції Суду.

Але для нас найважливішим є те, що ця подія всерйоз наблизила нас до перемоги у процесі та додала впевненості у тому, що рішення ЄСПЛ більшою мірою буде на нашу користь. Вже можна зробити певні прогнози. У тому числі – це слухання дає підстави припустити точну дату початку російської окупації на Донбасі, яку, швидше за все, встановить європейський суд. Про це – далі у тексті.

Про що справа?

Спершу – зовсім трохи юридичних даних.

Ця справа тягнеться ще від 2014 року, коли Україна подала дві скарги проти Росії до ЄСПЛ. Європейський суд з прав людини, всупереч своїй назві, розглядає скарги не тільки від  окремих людей, а й від однієї держави до іншої. Втім, це – особлива, навіть виключна процедура для держав, порушення яких неможливо оскаржувати іншим чином.

За перші майже 50 років існування ЄСПЛ такі справи дійсно були украй рідкісними. Але все змінилося після "великого розширення" Ради Європи у 1990-х роках, коли до неї увійшли держави, далекі від стандартів демократії. Тому за останні півтора десятиріччя Суд реєстрував 19 міждержавних проваджень. 12 з них – проти Російської Федерації.

Справа, яку слухали у Страсбурзі 26 січня, об’єднала три скарги. Дві з них подані від України – одна про масові порушення прав людини на окупованому Росією Донбасі (вбивства, катування, руйнування майна тощо, включно із вбивством пасажирів та екіпажу авіалайнера MH17), друга – про викрадення та вивезення з Донбасу до РФ дітей-сиріт з особливими потребами. Третя скарга подана урядом Нідерландів про відповідальність Москви за збиття MH17, 193 пасажири якого були нідерландськими громадянами. Загалом йдеться про порушення 11 статей Конвенції – від права на життя до права на освіту.

Примітно, що в рамках цієї справи Україна – принаймні наразі – не заявила на адресу РФ вимог про фінансову компенсацію.

Ви можете спитати: то нащо позиватися до Росії?

Невже лише для того, щоби суд встановив те, що всім і без того відомо – що Росія порушує права людини та міжнародне право загалом?

Ні, все складніше, і водночас перспективніше для нашої держави.

Детально про вимоги нашої держави в Суді йшлося в інтерв’ю міністра юстиції, яке ЄвроПравда публікувала днями (забігаючи наперед, зазначимо – після слухань у Страсбурзі позиція України трохи змінилася). Але якщо викласти дуже коротко, то конкретно цей суд над Росією потрібен для того, щоби:

1) юридично, а не просто політично визнати, що саме Росія контролює Донбас;

2) визначити час початку та межі окупації (в термінах ЄСПЛ – "ефективного контролю") з боку Росії, коли саме проти неї треба позиватися за злочини на Донбасі (до речі, щодо Криму ця перемога в нас вже є, рік тому саме ЄСПЛ встановив дату початку окупації, і тепер на неї посилаються усі міжнародні інституції);

3) передати у ЄСПЛ масив доказів, на які потім зможуть посилатися українські позивачі, доводячи відповідальність РФ.

Унікальний процес з феєричними росіянами

Те, що ця справа є надважливою для нашої держави – зайве доводити не треба, хоча Київ вирішив це додатково підкреслити. Для цього нашу позицію на слуханнях представляв особисто міністр – а це, м’яко кажучи, нетипово.

Але навіть якщо закрити очі на вагу справи як такої – слухання у Страсбурзі були справді унікальними. "Таких складних засідань у моїй практиці ще не було", - поділився з ЄП Іван Ліщина, колишній урядовий уповноважений з питань ЄСПЛ, який свого часу готував матеріали до цієї скарги, а також у якості винятку брав участь у цих слуханнях (хоча торік звільнився з Кабміну).

Безпрецедентною стала навіть тривалість слухань.

Засідання забрало 4 години. Це багато. Для порівняння, і Кримська справа "Україна проти Росії", і справа "Грузія проти Росії" щодо порушень під час та після російської агресії РФ у 2008 році – тривали близько 3 годин.

Ще більш несподіваною стала реакція суддів.

Треба розуміти, що публічні слухання – це не те місце, де ухвалюються рішення. Це значною мірою піар-активність, адже більшість запитань від суду та відповідей на них надходить письмово. Через це, як правило, судді у Страсбурзі мовчки слухають аргументи та суперечку обох сторін, далі лунають одне-два запитання і всі розходяться. У Кримській справі десь так все і було. Але не зараз.

Цього разу одне лише зачитування запитань від суддів забрало рівно 20 хвилин! Причому багато хто ставив по декілька запитань, прагнув виголосити їх особисто. Підготувати відповіді на всі з них "з ходу" було неможливо, тож Київ, Гаага та Москва ще будуть готувати письмові відповіді, але те, що прозвучало в суді, відкрило кілька цікавинок.

А тепер – безумовно добре для України спостереження.

Атмосфера в залі суду також була безпрецедентною.

Після засідання лишилося враження що судді наперед співчувають Україні та Нідерландам більше, ніж Росії. Річ у тім, що на слуханнях були присутні не лише юристи. В залі сиділи також представники родичів загиблих. Частину з них Нідерланди включили до складу урядової делегації, а один з них, Піт Плюг, навіть виступив у якості офіційного представника уряду! Це йде проти традицій ЄСПЛ, де загалом не вивчають склад злочину, а концентруються лише на тому, чи порушив права людини уряд тієї чи іншої держави.

А ще у залі ЄСПЛ не повинно бути місця для емоцій – але не цього разу.

Під час виступу російського представника у залі кілька разів було чути невдоволений гамір з задніх рядів, де сиділи гості/глядачі. А одного разу, десь за годину до завершення слухань хтось навіть викрикнув з місця, перебивши росіянина – щойно той сказав, що Росія "готова розслідувати" збиття MH17, в залі пролунав вигук "так почніть робити це прямо зараз!". За правилами, голова Суду на цьому місці мав наказати порушнику вийти з залу – але він зробив вигляд, що нічого не помітив.

Та треба визнати, представник уряду РФ зробив дуже багато для того, щоби судді мали підстави його зневажати. Росія цього тижня взагалі виявилася дуже успішною у тому, щоби переконати Європейський суд з прав людини у своїй НЕправоті. І це зовсім не жарт. Показово навіть те, що російський Мін'юст до виступу в Страсбурзі не допустили! Росіяни також вирішили не залучати до процесу сторонніх юристів зі світовим іменем, які є авторитетами у ЄСПЛ. Весь виступ і всі відповіді на запитання суддів від РФ на засіданні проголошувала одна людина, не запрошуючи до слова інших представників команди.

І питання навіть не в тому, що виступаючий був один, а у тому, хто саме.

Честь РФ захищав представник російської генпрокуратури Міхаіл Віноградов, якого нещодавно призначили відповідальним за ЄСПЛ. Рішення Путіна про те, щоби передати ЄСПЛ у відання прокурорів, від початку розцінювали як доволі безглузде, і перше ж слухання за участі Віноградова це довело. Прокурорський посадовець із непоганою, та далеко не ідеальною англійською не лише відверто брехав суддям, а й часом суперечив геополітичній лінії РФ. Наприклад, мимохідь... визнав суб’єктність незалежного Косова!

Брехня на користь України

Важлива ремарка: у Росії чудово розуміють, що у Страсбурзі їм не досягти повної перемоги. Аж надто очевидною є відповідальність РФ за події на Донбасі, пряма участь військ РФ у бойових діях тощо. Тому магістральна лінія Москви спрямована на те, щоби

1) відтягнути рішення якомога далі;

2) зменшити ступінь підтвердженої вини РФ, вибиваючи частину звинувачень за процедурними мотивами.

Слухання щонайменше двічі відклали через те, що двоє суддів РФ взяли самовідвід, аби лише затягнути процес. Немає сумніву, що і новий суддя від РФ Міхаіл Лобов також є залежним від російського уряду – хоча за правилами ЄСПЛ він має бути незалежним. Росіянин "спалився" через те, що він останнім ставив своє запитання. Він, очевидно, був "зобов’язаний" озвучити те, яке йому написала влада РФ: спитати, чи є у Росії можливість самій розслідувати катастрофу MH17. От тільки виникла проблема – перед тим те саме вже спитав суддя з Андорри! Тож росіянин не знайшов кращого виходу, ніж ще раз поставити це запитання, але перепросити у колег-суддів за те, що він питає те саме вдруге (facepalm).

Та повернемося до позиції генпрокуратури РФ. Там обрали звичний сценарій: заперечувати та брехати. Ефективність такої тактики під великим питанням. І справді, чи є переконливими для суддів заяви прокурора Віноградова на кшталт такої: "Я радий чути, що українська делегація сама визнала, що її заява не підкріплена доказами" (хоча судді чули: нічого подібного українська делегація не визнавала).

Втім, українська делегація має бути особливо вдячна Віноградову за те, що він взявся брехати також щодо питання MH17, яке багато європейців сприймають як особисту трагедію. Представник РФ вирішив викривити результати розслідування, проведеного Joint Investigation Team (JIT) – об’єднаною слідчою групою 5 держав – від Нідерландів до Малайзії.

"На суді в Гаазі (де триває судове дослідження зібраних JIT доказів) представлено, що ракета запущена з території, контрольованої українськими збройними силами. А ракета, і це встановлено розслідування JIT, є українською", - впевнено заявив представник. Хоча насправді висновки JIT є рівно протилежними: ракету запустили з-під Сніжного, далеко за межами українського контролю, а сама ця ракета ніколи не перебувала на українській території.

За неправдиву заяву росіянина відразу ухопився Бен Еммерсон – британський юрист, що працює в українській урядовій команді.

"Це брехня. Це не помилка, а саме брехня. І російський уряд знає, що бреше, бо він надсилав цю ракету. Це (дії урядового агента РФ) є спроба підірвати цю судову інституцію. Росія бреше вам в обличчя. І робить це, знаючи, що ви знаєте, що вона бреше",

звернувся Еммерсон до суддів ЄСПЛ.

З численних дивних заяв російського представника варто виокремити ще одну. Читаючи з папірця промову про те, що українські докази не можна брати до уваги він мимохідь... "визнав" незалежність Косова, відокремлення якого від Сербії російська влада заперечує!

Віноградов пояснював, чому не вважає проблемою роздачу паспортів на Донбасі, і додав, що "такі країни, як Косово, також роздають паспорти". "Що ж, була принаймні одна коректна ремарка у презентації представника РФ", - пожартував з цього приводу юрист албанського походження Куштрім Істрефі.

Якого рішення чекати?

Неможливо передбачити рішення суду з абсолютною точністю, але перші обережні прогнози після слухань стали можливими.

По-перше, Росія довела як те, що їй бракує заперечень по суті, так і те, що в представництві РФ у ЄСПЛ є очевидні проблеми з фаховістю. А отже, можна бути впевненим у тому, що значна частина української скарги буде задоволена принаймні на проміжному етапі – тобто щодо прийнятності.

А цей етап є для нас ключовим!

Адже саме на ньому Суд цілком може визначити часові та територіальні рамки російського "ефективного контролю" на Донбасі.

Цьому була присвячена левова частка промови Бена Еммерсона, а також його коментарів після запитань суддів. Ці заяви прояснили реальну українську позицію, яка лишалася неясною після заяв міністра Дениса Малюськи – адже той казав про початок окупації "у квітні" і уникав називати деталі.

Україна, як визнав Еммерсон, визначила дві ключові дати. Перша – це 14 квітня 2014 року, через 3 дні після того, як російські спецслужби захопили Слов’янськ. Тоді сплив ультиматум України до цих бойовиків і контроль над містом був втрачений. "Друга дата – це 30-те квітня, коли в.о. президента Турчинов визнав, що Україна втратила контроль (над частиною Донбасу) і ЗСУ не зможуть його відновити", - заявив британський юрист.

Саме дата 30 квітня 2014 року є ключовою, після якої можна говорити про беззаперечний контроль. Можна реалістично розраховувати, що саме її Суд юридично визнає датою початку російської окупації Донбасу. Адже чимала територія ОРДЛО, включно з обласними центрами, після того вже не поверталася під контроль Києва. "Сам Донецьк та Луганськ весь час були під контролем сепаратистів, а отже і під ефективним контролем Росії", - пояснював Еммерсон.

фото членів української делегації, з facebook

Із територіями під контролем РФ ясності набагато менше, адже були райони які переходили "з рук в руки" у 2014 та на початку 2015 року.

Україна передала карти до Страсбурга, але високою є імовірність того, що такі території до "стабілізації" лінії фронту Суд виключить з тих, де РФ мала доведений "ефективний контроль".

Однак українська команда сподівається, що окремі злочини росіян будуть взяті до розгляду у ЄСПЛ навіть на таких землях.

Зокрема, йдеться про тортури, які жодним чином не можна виправдати збройним протистоянням. "У Слов’янську, наприклад, у нас чітко встановлено низку злочинів у період панування Гіркіна. Є жахливі порушення, не пов’язані з бойовими діями",  пояснив ЄП Іван Ліщина, який під час роботи у Мін'юсті відповідав за підготовку документів для справи у Страсбурзі.

І, насамкінець, щодо строків.

У Мін'юсті сподіваються побачити проміжне рішення ЄСПЛ "за 2-2.5 роки", але ці очікування видаються дуже оптимістичними.

Так, у справі "Грузія проти РФ-2" щодо війни 2008 року між слуханням і першим рішенням пройшло понад 2,5 роки. А українська справа – незрівнянно складніша. Тож процес може затягнутися. Втім, виходячи з дикої непрофесійності нинішніх представників РФ у Суді не можна виключати, що все буде інакше. Що судді не бачитимуть сенсу розбирати абсурдні аргументи РФ, і терміни розгляду виявляться ближчими до українських очікувань.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"