Італія одразу після свят готується до нових виборів, цього разу – очільника держави. Вони мають пройти з 24 січня. 

Попри те, що в Італії президент має небагато повноважень, він здатний впливати на формування уряду і на зовнішню політику країни.

А це стає особливо важливим, зважаючи на те, що на цю посаду претендує скандально відомий експрем'єр та друг Путіна Сільвіо Берлусконі. Його перемога може стати чималою проблемою для України.

Втім, на щастя, наразі фаворитом перегонів є чинний прем’єр-міністр Маріо Драгі. Щоправда, його перемога може означати нові парламентські вибори та розпад коаліції.

Чи очікують Італію нові політичні потрясіння і що це означатиме для України? 

"Конклав" по-президентськи 

Президент Італії за конституцією має доволі обмежені повноваження, можна сказати, "церемоніальні". 

Але його роль стає ключовою, коли в країні трапляється політична криза й уряд подає у відставку. А оскільки за 70-річну історію сучасної Італії це ставалося майже 80 разів, можемо сказати, що роль президента є не такою вже й "церемоніальною". 

Ніхто не може стати прем’єр-міністром чи спікером обох із палат парламенту Італії без схвалення президента. Крім того, він може розпускати чи не розпускати законодавчий орган влади та відхиляти закони/укази, якщо вони не відповідають конституції. 

В Італії було 12 президентів, включно з Серджо Маттареллою. Що цікаво, жодного разу цей пост не змогла обійняти жінка. Можливо, цього разу будуть зміни, оскільки серед кандидатів – одразу п'ять жінок.

Загалом усі наявні кандидати в очільники Італії – відомі політичні та урядові діячі, але найбільше серед них колишніх голів уряду (та навіть нинішній). Зокрема, йдеться про чинного прем'єр-міністра Маріо Драгі, колишніх прем'єрів Сільвіо Берлусконі, Джуліано Амато, Романо Проді. 

Нинішній перелік кандидатів вже є остаточним – термін реєстрації сплив 4 січня. 

Кандидати в президенти зазвичай не агітують за себе напередодні виборів, які проводяться шляхом таємного голосування депутатів як верхньої, так і нижньої палат парламенту разом із представниками усіх регіонів Італії. Відбувається щось схоже на знаменитий конклав у Ватикані. 

Загалом маємо 1009 виборців: 630 депутатів, 315 сенаторів, 58 регіональних представників, а також сенатори, яким такий статус гарантований пожиттєво. 

У перших трьох турах голосування для обрання президента необхідно 672 голоси. Починаючи з четвертого туру потрібна лише абсолютна більшість (від 505 голосів).

В усьому винна наявна система голосів: у лівих сил в обох палатах парламенту є лише 410 голосів, а у правих – 467. Цього недостатньо для абсолютної більшості у 505 голосів, яка важлива у четвертому, фінальному раунді голосування. 

Найгірший сценарій 

Ще однією новелою є те, що ковідні часи вносять зміни й у сам виборчий процес. Щодня буде відбуватися голосування для 180-200 парламентарів, організоване з певними часовими проміжками та в алфавітному порядку. 

Втім, парламентарям вкрай бажано встигнути обрати нового президента до 3 лютого, коли спливе мандат чинного президента Серджо Маттарелли. 

Це створює додаткові можливості, якими хочуть скористатися усі політичні сили.

Вони уже підраховують, скільки насправді в залі для голосувань буде присутньо депутатів, адже "відсутніх" через коронакризу парламентарів може бути від кількох десятків до сотні. І якщо ця кількість буде більше 100, то тоді голосування за президента взагалі може бути зірване, адже не набереться достатньої кількості голосів для "легітимізації" виборчого процесу. 

Прогнози, безумовно, не оптимістичні, але дистанційного голосування для тих, хто не може бути в парламенті через коронавірус чи інші недуги, не передбачається.

Саме на цьому базується і стратегія Сільвіо Берлусконі.

Він розраховує вичікувати і спробувати утриматися до четвертого раунду голосування, де якраз "принцип абсолютної більшості" може зіграти йому на користь. 

Він – неймовірно скандальна фігура, яка стала своєрідним "яблуком розбрату" між правими і лівими. Проте його шанси на перемогу виглядають досить високими.

Хоча застереження щодо його кандидатури висловлюють ліві демократичні сили, зокрема коаліційні Демпартія та "Рух 5 зірок". А ось позиція партії "Ліга" з очільником Маттео Сальвіні змінюється з дня на день. Іще наприкінці грудня у перемовинах він давав зрозуміти, що погоджуватиметься з кандидатурою Берлусконі, але новий рік вніс свої корективи. 

Сальвіні має чимало сподівань, що президентські вибори можуть призвести до політичної кризи, а можливо – і до дострокових парламентських виборів, які він так прагне виграти. 

Саме тому Сальвіні увесь тиждень проводить перемовини з представниками різних політичних сил та регіональними лідерами. Не відстає від нього і Демократична партія. Своє "віче" вона планує якраз на український Старий Новий рік. 

Втім, правоцентристи мають й інших кандидатів, своєрідний "План Б", якщо за Берлусконі таки не вдасться переконати голосувати. Це – Марчелло Пера, колишній спікер Сенату, якого особливо цінує "Ліга", Летіція Моратті, Джанні Летта та Елізабетта Альберті Казеллаті, чинна спікерка Сенату.

Що цікаво, "Рух 5 зірок" підштовхує інші політичні сили не виключати варіант, коли вдасться переконати чинного президента піти на "другий термін", зважаючи на те, що кандидати від правих не влаштовують ні їх, ні Демократичну партію. 

З прем'єрів у президенти

Готує "своїх" кандидатів і Демократична партія. Це – "трійка" колишніх прем'єрів Джуліано Амато, Романо Проді, Паоло Джентілоні, а також декілька чинних та колишніх міністрів. 

Шанси стати першою в Італії жінкою-президентом мають чинна міністерка юстиції Марта Картабія – перша жінка, яка стала головою Конституційного суду в 2019 році, а також Паола Северіно, яка була міністром юстиції в технічному уряді Маріо Монті. 

Втім, однозначний фаворит перегонів інший. Це чинний прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі.

Питання, навіщо "Супер-Маріо" покидати свою посаду з реальними повноваженнями, змінюючи її на почесні, але менш впливові президентські регалії?

Мотивація Драгі доволі проста: італійські прем'єри рідко лишаються на посаді більш ніж один рік, тоді як президентство – це гарантовані сім років. Крім того, позиція Драгі як чинного прем'єра на початку 2022 року починає потроху ставати "проблемною" для політичних сил через різнобачення в антиковідних заходах для Італії. 

А крім того, чинний глава уряду заявляє, що його "уряд єдності" за 11 місяців уже виконав більшу частину свого порядку денного. І цього буде достатньо, щоб Італія була економічно стійкою та реалізовувала багатомільярдну допомогу з Фонду відновлення ЄС. 

"Ми створили умови для продовження роботи, незалежно від того, хто там є", – сказав Драгі на традиційній пресконференції наприкінці року.

Втім, кандидатура чинного прем'єра на посаді президента має й інші цікаві наслідки. 

Якщо за Драгі проголосують в усіх раундах голосування, то в Італії знову почнеться пошук кандидатів у прем‘єри, де йому, але вже на посаді президента, доведеться схвалювати кандидатури нових міністрів та самого прем'єра. При цьому досить імовірно, що широка коаліція залишиться "недоторканною" до запланованого терміну легіслатури (каденції парламентарів) у 2023 році. 

Інакше на країну чекатиме сценарій дострокових виборів, який вигідний у першу чергу проросійським популістам. Опитування Ipsos та SWG щодо прихильності італійців до політичних сил доводять, що "Ліга" (20,1%) та "Браття Італії" (19,7%) майже не поступаються Демократичній партії (майже 21%).

* * * * *

Можлива перемога Драгі може призвести й до фактичного переформатування політичної системи країни, збільшивши реальний вплив президента. 

Якщо Драгі обійме цю посаду, він все одно допомагатиме керувати країною ніби з-за лаштунків, "заспокоюючи" інвесторів, які давно стурбовані величезними боргами Італії та численними політичними кризами. 

І логіка тут доволі проста: за часів прем’єрства Драгі уже зумів об’єднати для проведення структурних реформ як правих, так і лівих. 

Але чинний прем’єр має як своїх прихильників, так і численних противників, що може знівелювати його високий рейтинг в найостаннішому раунді.

Тож президентські вибори мають усі шанси дати старт новій політичній кризі в Італії. 

І все це відбувається на тлі коронавірусної кризи та загрози від нового штаму "Омікрон", який прогнозовано охопить Апенніни наприкінці січня – на початку лютого 2022 року.

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,

асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"