29 січня, після семи днів складних переговорів між парламентськими силами, з восьмого голосування італійський парламент переобрав на посаду очільника країни чинного президента Серджо Маттареллу.

Ця новина не виглядає дивною, якщо не знати, що 80-річний Маттарелла не збирався йти на нову каденцію, волівши піти на пенсію та провести її на рідній Сицилії. 

Фактично чинного президента довелося вмовляти піти на другий термін.

Це сталося через те, що, як показали попередні провалені тури голосування, жоден із нових кандидатів не мав достатньої підтримки. А пауза з обранням глави держави могла вилитися у політичну кризу, особливо не потрібну зараз, коли Італії час зробити вирішальні кроки у внутрішній політиці та зайняти чітку позицію щодо скупчення російських військ на кордоні з Україною. 

Нинішній результат президентських виборів в Італії став цілком позитивним для України. І це – на тлі ризиків перемоги відверто пропутінських кандидатів, в першу чергу – експрем'єра Сільвіо Берлусконі. 

Повернення президента 

Наступника Серджо Маттарелли обирали 1008 делегатів у парламенті, з яких правоцентристи могли розраховувати на 451 голос та лівоцентристи – на 420 голосів.

Через номінальну більшість переговорами щодо кандидатів правили правоцентристи: партія Маттео Сальвіні "Ліга", "Брати Італії" Джорджії Мелоні, а також партія Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє!". 

Друг Путіна проти "Супер-Маріо": хто стане новим президентом Італії

Саме останній – скандальний експрем'єр Берлусконі – довгий час вважався ледь не фаворитом перегонів, поступаючись лише чинному голові уряду Маріо Драгі. Не потрібно пояснювати, яким поганим сценарієм для Києва могла би стати перемога старого друга Путіна.

Втім, вирішальну роль відігравали голоси партії Маттео Ренці "Італія Віва" та групи експрем’єра Джузеппе Конте в партії лівих популістів "Рух 5 зірок".

Домовитися з ними не вдалося. Тож на перший день голосування понеділок 24 січня кандидата, який міг би задовольнити конституційну більшість в парламенті, ⅔ голосів не знайшлося.

Більш того, Сільвіо Берлусконі напередодні першого голосування завбачливо зняв свою кандидатуру, перебуваючи на лікарняному ліжку, за словами лікарів, з інфекційним захворюванням.    

Протягом тижня на телевізійних каналах країни тривало політичне шоу, в якому зринали то одні, то інші імена, на підтримку яких делегати об’єднувалися в нові варіанти коаліцій, але жоден з кандидатів так і не отримав належної підтримки.

Не допомога й конституційна норма, що після трьох невдалих спроб голосування для обрання наступного президента Італії буде достатньо лише простої більшості голосів.  

Чому новим президентом не став прем'єр Маріо Драгі, який був однозначним фаворитом перегонів?

Проти його кандидатури активно виступали Маттео Сальвіні та Джузеппе Конте – через такий маневр вони планували не допустити технократа Драгі до найвищої посади, а потім – ослабити його уряд та відправити його у відставку, вийшовши на нові дострокові парламентські вибори.

Це робилося, зокрема, й через спробу (благородну, але меркантильну) проголосувати за кандидата-жінку. Тож тандем Сальвіні-Конте висував кандидатури діючої міністерки юстиції Марти Картабії та очільниці департаменту інформації та безпеки Елізабетти Беллоні. Обидві  виглядали цілком професійно, проте претенденткам явно не вистачало ваги в італійській політиці.         

Щоправда, шанс на перемогу у Драгі все ж був. В якийсь момент Маттео Сальвіні, за спиною Конте, запропонував прем'єру свої голоси на підтримку його кандидатури в обмін на посаду міністра внутрішніх справ.

Проте така пропозиція не влаштувала самого Драгі. Попри те, що він ніколи не приховував своїх амбіцій щодо посади президента, Драгі відмовився і особисто провів переговори з діючим президентом Маттареллою щодо другого строку.

Попри те, що сам Серджо Маттарелла планував вийти на пенсію і неодноразово повторював, що він не збирався балотуватися на другий строк, Драгі вдалося переконати його змінити плани.     

Зрештою, отримавши згоду від діючого президента, делегати об’єдналися для підтримки його кандидатури.

Серджо Маттарелла, на чиє правління припало дві урядові кризи – влітку 2018 і взимку 2020, та пандемія, яка привела до стрімкого економічного падіння Італії, отримав 759 голосів і 3 лютого вдруге присягне на вірність італійському народові.

Маттарелла став другим президентом в Італії, після Джорджо Наполітано, якого переобрали на другий строк.

Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, яка щиро підтримує уряд Маріо Драгі, привітала Маттареллу з переобранням та висловила йому свою підтримку.

Після оголошення результатів президент коротко прокоментував журналістам свій другий строк, нагадавши всім про відповідальність, яку повинні демонструвати політики у цей складний для країни час, та повагу до рішень, які ухвалює парламент попри особисті амбіції.

Переможці та переможені

Що таке переобрання означає для італійської політики і, зокрема, для зовнішнього курсу Рима? 

Газети в один голос говорять про закріплення своїх лідерських позицій з боку прем’єра Драгі. Якщо до початку виборчого тижня експерти визначали його як технократа, який припустився політичних помилок, то за минулий тиждень він продемонстрував саме здібності вмілого політика, який відмовився від посади президента, не піддавшись на провокації Сальвіні та зміцнивши позиції свого уряду. 

Лівоцентристи – "Демократична партія", група Луїджі Ді Майо в "Рух 5 зірок", "Італія Віва" Маттео Ренці – отримали той максимум, на який розраховували – перевибори діючого президента.

Не маючи в своєму активі більшості делегатів, лідер демократів Енріко Летта, відіграв вміло президентську партію, не піддаючись на провокації правоцентристів.

У майбутньому, а саме до парламентських виборів 2023 року, Летті доведеться вирішити найбільшу проблему в своїй лівоцентристській коаліції, створеній разом з лівими популістами "Руху 5 зірок", а саме з їх номінальним лідером Джузеппе Конте, який хоч має і незначну кількість депутатів у своїй групі, у відповідальний момент ледь не зіграв вирішальну роль, перейшов на бік Маттео Сальвіні. 

Правоцентристи не пройшли перевірку виборами президента.

Про це в неділю вранці написали всі політичні видання.

Неформальне лідерство Маттео Сальвіні, який поставив собі за мету обвалити уряд Драгі і обрати лояльного до правоцентристів президента, провалив свою невдалу гру на всіх фронтах.

Його партійці, регіональні губернатори та віцесекретар "Ліги" Джанкарло Джорджетті, який днями погрожував піти з посади міністра економічного розвитку в уряді Драгі, обов’язково виставлять рахунок Сальвіні за програну партію.

Навіть члени правоцентристської коаліції партія Джорджії Мелоні "Брати Італії" та партія Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє" продемонстрували більшу послідовність у своїх діях, на відміну від спонтанних дій Сальвіні, за що, ймовірно, будуть винагороджені голосами виборців на наступних парламентських виборах 2023 року. На сьогодні партія Мелоні вже обходить партію Сальвіні у рейтингу. 

Серед переможених – і експрем'єр Джузеппе Конте. Його невдала спроба позбутися Драгі і повернутися до формату коаліції 2018 року, коли після парламентських виборів "Ліга" та "Рух 5 зірок" створити парламентську більшість в парламенті під керівництвом Конте, може стати його фінальним виходом самого Конте на політичній арені в якості лідера лівих популістів.

Фігура Луїджі Ді Майо, який очолює міністерство закордонних справ в уряді Драгі та має свою групу в партії, виглядає щоразу переконливіше, на відміну від Конте. 

Після турбулентного політичного тижня Італія повертається до управління формату Маттарелла-Драгі, що звичайно є позитивним сигналом для самої Італії, для Європейського Союзу і для України, новини про яку супроводжували президентські перегони протягом всього тижня.

Зараз від уряду Драгі очікують не тільки нових рішучих кроків щодо внутрішньої політики, а й чіткої позиції щодо російської агресії в Україні.

В осиротілій після відставки Меркель Європі Драгі може зіграти вирішальну роль у протистоянні зовнішнім загрозам.    

Автор: Ярина Груша-Поссамай,

з Італії, для "Європейської правди"