"Ослаблення власної країни, запровадження хаосу? Зрада, як деякі пишуть? Це риторичні питання", – таку гостру заяву зробив євродепутат під правлячої польської партії "Право і справедливість" Патрик Які. Ці звинувачення – на адресу чинного президента Польщі Анджея Дуди. Патрик Які навіть визнає: шкодує, що голосував за нього і агітував інших.

Проблема – не в одному депутаті. Криза між керівною партією та президентом стала помітною, і це вже впливає на всю внутрішню політику наших сусідів.

Що це означає і які наслідки може мати? Спробуємо розібратися.

Палата розбрату

Причиною конфлікту стала ситуація навколо Дисциплінарної палати Верховного суду – нещодавно створеного органу, який займається звільненням судів.

Членів цієї палати обирає Національна рада юстиції, членів якої в свою чергу, обирають депутати Сейму –у правлячій партії вважають це участю суспільства у роботі судової влади.

Крок до виходу Польщі з ЄС: як скандальне судове рішення розкололо країну

Натомість у ЄС такі новації трактують як наступ на незалежність судової влади.

Це рішення польської влади було оскаржено в Суді ЄС – тепер Варшава має виправити порушення, а поки не зробить цього, має сплачувати штраф у розмірі 1 млн євро за кожен день порушення. А на додачу Єврокомісія заморозила виплату трансферів на постковідне стимулювання економіки – за ним Польща має отримати близько 50 млрд євро, більше за будь-кого в ЄС.

Звичайно, що питання вирішення цієї кризи та розблокування виплат – одне з ключових для Польщі. Проте якщо для опозиції відповідь на питання очевидна – потрібно прибрати орган, що не відповідає європейським вимогам, то для правлячої коаліції все набагато складніше.

По суті, у цьому питанні зіткнулися два крила провладної коаліції – прагматики, які шукали порозуміння із Брюсселем, та прихильники необмеженого державного суверенітету, які бачили у критиці євроструктур напад на польську незалежність.

Ще у серпні 2021 року лідер "ПіС" Ярослав Качинський оголосив про ліквідацію Дисциплінарної палати. Згодом про це заявив і прем’єр Матеуш Моравецький, хоча згодом і змінив свою позицію.

Зрештою, як показав час, у "ПіС" вирішили не прибирати порушення, а лише краще замаскувати його.

11 лютого до Сейму надійшов законопроєкт депутатів від "ПіС" "Про захист незалежності суддів та конкретні правила кримінальної і дисциплінарної відповідальності суддів".

Згідно з пояснювальною запискою, законопроєкт має виконати рішення Суду ЄС й вирішити конфлікт (а заодно й розблокувати багатомільярдну допомогу).

Втім, відповідно до законопроєкту, на Дисциплінарну палату чекає не ліквідація, а радше реорганізація. Зокрема, в неї хочуть забрати дисциплінарні справи суддів, а також справи про зняття суддівської недоторканності за кримінальними провадженнями. Водночас Палата, принципи комплектації якої залишатимуться незмінними, продовжувала б розглядати дисциплінарні справи прокурорів, адвокатів, юрисконсультів та нотаріусів.

Та дещо раніше альтернативний законопроєкт вніс президент Анджей Дуда – що й дало старт новому витку політичної кризи.  

Демарш президента

Як виявилося, позиція президента в цьому суперечливому питанні набагато ближча до європейської, аніж до бачення власної партії.

3 лютого Анджей Дуда оголосив про те, що хоче ліквідувати Дисциплінарну палату Верховного суду. Він заявив, що замість Палати буде призначено новий орган, який складатиметься з одинадцяти суддів.

Це рішення й викликало гостру критику та обурення у "ПіС" та в уряді.

Зокрема, заступник міністра юстиції Себастьян Калета розкритикував елементи президентського законопроєкту, зазначивши про суперечність польській конституції.

"Головна проблема полягає в тому, що частина суддівської спільноти, всупереч конституції, підважує суддівський мандат інших суддів. Це створює хаос", – заявив Калета й оцінив, що "Європейська комісія полює на Польщу".

"Шукають привід, щоби відібрати у Польщі кошти. І ось чергове положення, коли знову йдемо на компроміс із Євросоюзом, щоб щось отримати. Особисто вважаю це дуже неправильним і шкідливим напрямком", – додав заступник міністра юстиції.

Однак найгострішим критиком президента став вже згаданий колишній заступник міністра юстиції та нинішній євродепутат Патрик Які ("ПіС"). У відео, опублікованому на YouTube, він питає, чи "зрадив президент Дуда".

"Чи може Польща бути сильною державою, коли влада над нашим правосуддям буде передана Брюсселю? Це більш-менш те саме, що намагатися уявити, чи могла б Німеччина бути сильною державою, якби владу над її судовою системою передали, наприклад, Польщі чи іншій державі. Чи це взагалі можливо?" – запитав Які. За його словами, "пан президент погоджується з "Громадянською платформою", бо хоче запропонувати механізм перевірки суддів".

"Пан президент сказав, що в черговий раз врятував Польщу. Оскільки це був його закон, він врятував Польщу сам від себе. Вітаю з наслідками", – сказав євродепутат.

Гра без виграшу

Польські юристи, які аналізували обидва законопроєкти, зазначають: на відміну від президентського, який є об’ємним і готувався вже давно, проєкт від "ПіС" писався поспіхом.

Навіть більше, у ньому є помилки. А також він не містить необхідних змін до інших актів, що визнають самі автори.

А головне, депутатський законопроєкт знімає лише частину занепокоєнь Брюсселя.

Натомість президентський проєкт, окрім виконання вказівок Суду ЄС та ліквідації Дисциплінарної палати, дає щось натомість, пропонуючи основи нової дисциплінарної системи у вигляді Палати професійної відповідальності, обраної шляхом жеребкування з членів різних палат Верховного суду.

Отже, який із законопроєктів має вищі шанси на ухвалення?

На думку"Rzeczpospolita, у депутатського законопроєкту наразі шансів на це практично немає, але все залежить від політичної динаміки. Адже такі рішення не підтримає ані опозиція, яка "тотально" (за винятком "Польської селянської партії") виступає за скасування змін "ПіС" у судах, ані "Солідарна Польща" Збігнева Зьобро, яка входить до коаліції.

"Зьобристи", які є давніми критиками вимог Єврокомісії, наразі планують представити власний законопроєкт, який йде в абсолютно протилежному напрямку.

Проте невеликими наразі є шанси і президентського законопроєкту – більшість за нього не голосуватиме.

Так само незначними є шанси на досягнення компромісу – особливо в контексті появи третього законопроєкту. 

Тож, швидше за все, Польщу чекатиме подальший параліч діяльності Дисциплінарної палати Верховного суду та нові покарання за невиконання рішення Суду ЄС.

Проте політичні наслідки цієї кризи обіцяють бути ще вагоміші.

Президент Анджей Дуда вкотре виявив ініціативу в зовнішньополітичних питаннях, виступивши проти керівної партії. Нагадаємо, раніше він пішов на це, підтримавши американських інвесторів медіакомпанії TVN.

Тим самим президент намагається спиратися не так на рідну партію, як на нинішню опозицію. І для багатьох це виглядає як визнання того, що наступні парламентські вибори, заплановані на 2023 рік, покладуть край владі "ПіС".

Та й сам Дуда, ймовірно, після 2025 року – року завершення президентських повноважень – не робитиме в Польщі політичної кар’єри, розраховуючи на прихильність західних політиків. А тому наразі робить усе можливе, щоб отримати працевлаштування у різноманітних фондах та інститутах.

Це ще більше загострює конфлікт між президентом Дудою та лідером "ПіС" Ярославом Качинським.

Жертвою цього протистояння може стати голова уряду Матеуш Моравецький, якого підозрюють у недостатньо жорсткій лінії та зв’язках із президентом.

Вже зараз прем’єра позбавляють важливих чиновників, замінюючи їх на тих, хто більш відданий керівництву партії.

А на додачу, з’являється все більше свідчень, що позиції Моравецького як голови уряду та потенційного спадкоємця Качинського вже не є такими потужними. Особливо після невдалого старту масштабної економічної програми "Польський лад", якою опікувався особисто прем'єр. 

І це додатково посилює протистояння всередині польської влади.

* * * * *

Польська політична криза ніби не стосується України.

Проте вона відбувається у вкрай невдалий для нас час, і політичний хаос у Варшаві може ослабити Польщу й відсунути підтримку Києва далеко на задній план.

Наразі ці ризики не здаються вагомими – питання російської загрози об’єднують і польську владу, і опозицію.

Проте поглиблення кризи може поставити під сумнів і цей консенсус.

А на додачу конфлікт із Брюсселем послаблює вагу голосу Варшави – у той момент, коли він найбільше потрібен Києву.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"