Набуття громадянства певних країн в обмін на інвестиції в їхню економіку вже давно стало нормою.

Найголовніша перевага такого виду "інвестицій" полягає у можливості вільно пересуватись світом. Саме тому такі програми через інвестиції називають отриманням "золотого паспорта" (набуття громадянства) чи "золотої візи" (отримання резидентства).

"Золота віза", що дає право отримати резидентство країни, також надає можливість вільно перетинати кордон на необмежений час, вільно інвестувати в країну резиденції, працювати без потреби отримувати всілякі дозволи на працевлаштування та відкривати банківські рахунки. А ще "золоту віза" значно спрощує в подальшому процес отримання громадянства країни резиденції.

"Золотий паспорт" дає набагато більші можливості для заможних іноземців.

Йдеться про право голосу, право бути обраним до державних органів влади, а також право на доступ до безоплатної медичної допомоги та освітніх послуг.

Але у такого паспорта є ще деякі неафішовані переваги. Він дає можливість відкривати закордонні компанії та рахунки, а обмін фінансовою інформацію може відбуватися через будь-яку країну-офшор.

Так, наприклад, Кіпр вже давно став традиційним місцем для реєстрації бізнесу, аби захистити його від рейдерства, можливих арештів та кримінальних справ.

Відтак, приміром, Україна не дізнається про закордонні активи і, як наслідок, не зможе стягувати податки. Варто також зазначити, що "золотий паспорт" став різновидом страхування від серйозних соціально-політичних проблем в Україні чи у разі, наприклад, кримінального розшуку.

Це призводить до замкненого кола: попит на легалізацію коштів призводить до попиту на офшор, що, в свою чергу, призводить до збільшення зацікавленості в отриманні такого паспорта.

Не дивно, що першими країнами, які впровадили програму з надання громадянства в обмін на інвестиції в економіку, стали порівняно небагаті острівні держави: Вануату, Домініканська республіка, Гренада – члени так званого "Грошокраю" (збірне поняття офшорних юрисдикцій).

Втім, з офшорами зрозуміло: їм оголошено війну, умови співпраці з ними уже геть не такі солодкі, як були колись. Держави дедалі суворіше контролюють рух капіталу (добираються вже й до криптовалют).

Проте аналогічний механізм отримання громадянства запровадили чимало країн Європейського Союзу, серед яких Кіпр, Мальта, Болгарія, Іспанія, Португалія, Греція та інші. Знали, що російський олігарх Роман Абрамович – громадянин Португалії?

На особливу увагу заслуговують Кіпр та Мальта, адже саме ці дві держави відкрито торгують своїм громадянством.

Так, кіпрський "золотий паспорт" можна отримати за інвестиції від 2 млн євро. Увесь процес триватиме приблизно пів року. При цьому всіх охочих запевняють у тому, що для отримання паспорта жити в країні не потрібно.

Щоправда, умови інвестування з минулого року стали трохи вибагливішими: інвестиції в бізнес мають створювати не п'ять, а дев'ять робочих місць для кіпріотів та громадян ЄС; а сума благодійного внеску для участі в програмі змінилася зі 150 тис. до 200 тис. євро. 

За оцінками таких міжнародних організацій, як Transparency International та Global Witness,

Кіпр заробив на видачі "золотих паспортів" понад 6 мільярдів євро.

З вересня минулого року умови отримання громадянства Мальти також стали дещо жорсткішими. Тепер сума інвестицій має складати 650 тисяч євро у фонд розвитку країни, ще 150 тисяч євро у державні облігації та придбання нерухомості за 350 тисяч євро.

Згідно з новими планами вартість нерухомості має подвоїтись, тобто на нерухомість треба буде витратити 700 тисяч євро.

Внесок у фонд розвитку Мальти також зросте на 100 тисяч євро, якщо інвестор подає заявку на отримання паспорта вже за рік після отримання дозволу на проживання. Формально для успішного здійснення процедури на Мальті треба прожити рік, проте на практиці це майже ніяк не контролюється.

Цікаво, що надання громадянства, видача віз та посвідок на проживання – це особиста справа кожної країни Європейського Союзу. Загальноєвропейських правил, які б регулювали це питання, на жаль, не існує.

Відтак, єдине, що може робити Європейська комісія – висловлювати занепокоєння, що регулярно й робить, тільки-но у ЗМІ з’являються нові скандальні факти щодо новоспечених громадян Кіпру чи Мальти.

Крайню стурбованість було висловлено через надання Португалією громадянства вже згаданому олігарху Абрамовичу (там тепер проводять внутрішню перевірку).

Дійсно, Брюссель критикує схему отримання громадянства в обмін на інвестиції саме через ризик безпеки, відмивання грошей, ухилення від сплати податків та корупційних схем. Єврокомісія запевняє, що й надалі вивчатиме питання відповідності норм ЄС у цих інвестиційних програмах. Також вони закликають Кіпр та Мальту ретельно перевіряти усі заявки та, за потреби, вживати необхідних заходів.

У жовтні 2021 року Кіпр оприлюднив список власників "золотих паспортів", відносно яких є сумніви в законності отримання. За даними кіпрської газети Politis у цьому списку фігурують 34 особи, з яких українці – Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Костянтин Григоришин та Віталій Гайдук. 

У 2020 році Кіпр заявив про позбавлення громадянства деяких власників "золотих паспортів".

Проте процедура позбавлення громадянства не була прописана належним чином.

Наразі у законодавство цієї країни вже внесли зміни, проте виникла інша проблема – задіяти нові норми "заднім числом" майже неможливо, через що Коломойський та інші українці, які отримали громадянство Кіпру протягом 2008-2012 років, свій паспорт не втратять.

Нові зміни стосуватимуться майбутніх власників "золотих паспортів", яких позбавлятимуть громадянства, якщо на момент подання документів інформація була спотворена та/або прихована. 

"Комісія вважає, що надання громадянства – в даному випадку громадянства Союзу – цими державами в обмін на оплату або визначені інвестиції без того, що особи, які отримують громадянство, мають реальний зв'язок з відповідними державами-членами ЄС, несумісне з принципом лояльного співробітництва, закріпленим у статті 4, пункті 3 договору про Європейський Союз", – йшлося в заяві Європейської комісії.

Які з цього слід зробити висновки Україні: так, видача громадянства – суто наша внутрішня справа. І так, це можна і треба робити в обмін на інвестиції. При цьому все ж необхідно слідкувати за встановленням реального зв’язку між новоспеченим громадянином і Україною.

Та якщо нашим паспортом стануть користуватися шахраї, корупціонери чи терористи – цього цивілізований світ не терпітиме.

Автори: 

Віталій Власюк, адвокат, юрист-міжнародник,

Оксана Бурячок, експерт з міжнародних відносин