Після трьох років очікування, двох політичних скандалів та однієї зміни президента Сполучених Штатів посольство США в Україні нарешті отримає повноцінну очільницю.

Україна готується дати офіційну згоду на призначення (або, якщо говорити дипломатичною мовою, підтвердити запит на агреман) Бріджит Брінк, яку президент Байден обрав як кандидата на посаду свого посла в Україні. ВИПРАВЛЕНО: Зараз цей процес ще не завершений, але відповідь прогнозовано має бути позитивною. Усі формальності завершаться за кілька місяців, і вже невдовзі, напевно влітку, посол США в Україні Бріджит Брінк (повне ім’я Bridget Ann Brink) розпочне роботу в Києві.

Зважаючи на вагу та вплив, який американські топ-дипломати мають на процеси в Україні, варто розібратися, ким є ця дипломатка та чого чекати у двосторонніх відносинах після її призначення.

Історія питання

Спершу дуже коротко нагадаємо про скандали, через які посада посла так довго залишалася вакантною. До слова, ім’я Брінк у публічному просторі стосовно України прозвучало ще тоді, хоча й пройшло майже непоміченим.

Попередня очільниця посольства Марі Йованович була достроково відкликана з Києва у квітні 2019 року, а у травні Дональд Трамп офіційно звільнив її з посади. Президент та його особистий адвокат Рудольф Джуліані звинуватили Йованович у нелояльності. Історія зі звільненням посла стала доволі скандальною, бо порушувала процедури, відпрацьовані в американській дипломатії; як з’ясувалося згодом, це враження для президента створили його партнери в Україні, які обіцяли допомогти Білому дому з компроматом на суперника Трампа на виборах – Байдена.

Втім, надсилати нового посла до Києва Трамп не поспішав, натомість призначив тимчасового повіреного і паралельно розвивав неофіційний канал комунікації з новообраним президентом Зеленським. Все це призвело до ще одного скандалу, який вилився в оголошення імпічменту Трампу в Конгресі; втім, для його відсторонення з посади голосів забракло. За процедурою імпічменту ЄвроПравда детально стежила. Тоді у комітеті Конгресу відбулися допити багатьох посадовців, причетних до відносин з Україною, і, серед іншого, пролунало ім’я Бріджит Брінк.

На неї послався Джордж Кент, що тривалий час працював заступником Йованович.

Річ у тім, що Брінк на посаді заступника помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії (це дуже високий ранг у Держдепі!) курувала відносини з усім нашим регіоном. Однопартійці Трампа хотіли викликати на допит у парламенті й Бріджит Брінк – але не набрали голосів.

У 2020 році Білий дім запропонував нового кандидата на посла США – відставного військового Кіта Дейтона, якого називали дуже непоганим варіантом. Втім, це призначення застопорилося через міжпартійні суперечки у Вашингтоні, а коли Трамп програв вибори – номінацію взагалі відкликали.

Пошук нового кандидата забрав у Байдена майже рік, і на межі 2021 та 2022 років з Вашингтона нарешті передали нову кандидатку, яку Київ оперативно схвалив.

То хто ж така Бріджит Брінк?

Ми вже згадали, що Брінк у Держдепі певний час курувала відносини з Україною, тож наша держава для неї не чужа. Втім, вона не є фахівчинею саме з українського питання.

Бріджит – кар’єрна дипломатка, що працює у Держдепі, Раді нацбезпеки та американських дипмісіях за кордоном з 1990-х років. Окремі українські оглядачі називали її "дипломатом, що спеціалізується на гарячих точках Європи", але це дуже спірне твердження. Втім, її перше закордонне відрядження справді підпадало під це визначення.

У 1997 році молода дипломатка поїхала до посольства США у Белграді.

Те відрядження завершилося достроково. Через війну.

У березні 1999 року, у відповідь на етнічні чистки та воєнні злочини югославської армії у Косові, сили НАТО розпочали військову операцію проти Югославії, включно з бомбардуванням стратегічних об’єктів у її столиці; співробітників посольства США терміново евакуювали, а саму дипмісію закрили. Згодом Бріджит Брінк розповідала, що цей досвід наклав відбиток на сприйняття нею міжнародної політики та важливості демократії.

Головним регіоном, на якому спеціалізувалася Брінк, була Південна Європа (за винятком короткого періоду роботи в Узбекистані). Так, після повернення з Белграда вона курувала Кіпр; в 2008-2010 рр. відповідала у Держдепі та РНБ за Південну Європу, а потім за "Егейські держави" та Південний Кавказ. У проміжку – працювала в посольстві США в Грузії (це важливо, до цього ми ще повернемося). Але України у її портфоліо весь цей час не було.

Наша держава увійшла у сферу відповідальності Бріджит Брінк у 2015 році, коли вона стала заступницею помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії.

Як розповіли ЄП двоє співрозмовників, особисто знайомих з дипломаткою, вона на цій посаді багато перетиналася з проблематикою ЄС і розуміє, як працює європейська машина ухвалення рішень, а також була долучена до взаємодії з Україною. А ще подейкують, що у неї чудові стосунки з Вікторією Нуланд, що є заступницею держсекретаря. Це, очевидно, зіграло роль при виборі її як кандидатки на посаду в Україну.

Також важливо відзначити, що Бріджит Брінк, на відміну від Нуланд, не є "партійним" кандидатом. Вона – типова кар’єрна дипломатка, що працювала як при демократах, так і при республіканцях. Це робить майже гарантованим її успішне проходження через комітет Конгресу, схвалення якого є необхідним для призначення на посаду посла.

До слова, саме за президентства Трампа вона мала підтримку Держдепу у ключових в її кар’єрі призначеннях – та у ключовому провалі, про який розповімо у наступній главі.

Міфічний агент Саакашвілі

До України Бріджит Брінк має переїхати не з Вашингтона, а з Братислави: з 2019 року вона працює послом США у Словаччині. Але потрапила вона на цю посаду, по суті, випадково.

Ми вже згадували, що Брінк тривалий час опікувалася Грузією.

Вона двічі працювала в американському посольстві у Тбілісі, причому на серйозних посадах – у 2005-2008 роках очолювала департамент політики та економіки, у 2011-2014 була навіть заступницею посла, а між цим слідкувала за Грузією у Вашингтоні. Ба більше, Бріджит Брінк розуміє грузинську мову та трохи говорить нею – дуже рідкісні навички як для американського дипломата.

Не дивно, що у 2018 році, коли постало питання про призначення нового посла у Тбілісі, вибір зупинився саме на ній.

Це було би дуже круте призначення для маленької, але важливої для Штатів держави Південного Кавказу. Брінк на той момент вже три роки працювала на топ-посаді у Держдепартаменті, відповідаючи за політичні відносини з усією Європою; мала чудові зв’язки на усіх рівнях у Вашингтоні; і при цьому мала глибоке розуміння Грузії.

Але сталося неймовірне – вона отримала відмову від грузинської влади.

За правилами міжнародних відносин держава, до якої надсилають посла, має право відмовитися надавати агреман, тобто згоду на призначення. Утім, ця можливість – виняткова, це буває дуже рідко, і лише коли є реальні підстави, бо такий крок може образити столицю, що робить призначення.

А з послами США, яких хочуть призначити до дружньої держави, такого не буває приблизно ніколи.

Але з Бріджит Брінк сталося саме це.

За даними профільного видання Foreign Policy, тодішній помічник держсекретаря з питань Європи та Євразії Весс Мітчелл намагався переконати грузинську владу переглянути це рішення, але без успіху. Неофіційно грузинська влада повідомила американським партнерам, що вважає дипломатку занадто лояльною до Саакашвілі, хоча це категорично заперечували як у Держдепі, так і контакти американців у Грузії. Побутує думка, що рішення заблокувати призначення ухвалив особисто Іванішвілі – ключовий грузинський олігарх із величезним впливом на чинну владу, який вважає Саакашвілі своїм особистим ворогом.

Та історія стала ще одним етапом охолодження відносин між Тбілісі і Вашингтоном. А для Бріджит Брінк як "моральну компенсацію" запропонували посаду у Братиславі, звідки вона врешті-решт попрямує до Києва.

Чого чекати Україні від призначення Бріджит Брінк?

Помітних публічних заяв про Україну дипломатка не робила, і це не дивно – ані в якості посла у Словаччині, ані під час роботи у Держдепі її посада не передбачала коментування українських питань. Однак співрозмовники ЄП, що знайомі з Бріджит або перетиналися з нею, мають позитивні очікування.

Звісно ж, треба зауважити, що посол в будь-якому разі буде виконувати політичну волю Вашингтона, і якоїсь самодіяльності очікувати не варто – але все одно, у дипломатії персональний фактор є дуже вагомим. І саме зважаючи на персональні особливості та переконання дипломатки, її призначення є добрим знаком.

Цікава деталь: нова очільниця посольства США вільно володіє російською мовою. Але набула вона цього вміння не в Росії і не належить до тих, хто прагне "зрозуміти Путіна", запевняють джерела ЄП.

Її глибокий грузинський досвід для нас – точно плюс. Завдяки цьому Брінк чудово розуміє, якою підступною і агресивною є путінська Росія. Також важливо, що російську агресію проти України вона зустріла саме у Тбілісі і сприймала її з коректної точки зору.

Крім цього, Брінк є щирою прихильницею демократії та демократичних перетворень у державах Східної Європи. І тут у пригоді стає її досвід роботи у Тбілісі в 2005-2008 роках, до російського нападу – вона застала період активних реформ, що змінювали Грузію, у тому числі антикорупційних, і водночас бачила, як Саакашвілі почав активно припускатися помилок, що зрештою вилилося у його програш на виборах.

Зважаючи на те, що і для Байдена ці реформи є пріоритетом, нова керівниця посольства точно знайде спільну мову з Білим домом.

Утім, не варто чекати від Брінк відкритої безкомпромісності на новій посаді.

Три роки її роботи послом у Словаччині – найкращий доказ цього. За цей час від керівниці посольства США не пролунало, напевно, жодної конфліктної або різкої заяви, хоча у сусідів у цей час було доволі гаряче.

У 2020 році, наприклад, тут повністю змінилася влада, а багаторічна правляча партія SMER-SD пішла в опозицію на тлі звинувачень у корупції та можливого зв’язку окремих партійців із замовниками вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка. У 2021 стало ще гарячіше – Словаччину охопила урядова криза через закупівлю прем’єром російської вакцини "Спутник V".

Обидві ці події були дуже важливі для Вашингтона, США мали свою позицію і вели діалог з учасниками кризи – але уникали висловлювати її публічно. Втім, це не означає, що з призначенням Брінк посольство США в Україні буде лише спостерігачем. За потреби вона готова робити і символічні жести – наприклад, публічно підтримала Центр імені Яна Куцяка і брала участь у заходах з вшанування його пам’яті.

Словом, якщо Бріджит Брінк збереже підходи до роботи і в Україні, то ми отримаємо посла США, що концентрується на неконфліктному діалозі, "м’якій силі", тобто на непублічному переконанні сторін. Хоча у розмовах без преси при цьому можуть звучати і жорсткі речі – ті, хто спілкувалися з Брінк раніше, подейкують, що на це вона цілком здатна. І, напевно, це – найкоректніша стратегія роботи з чинною українською владою.

Насамкінець ще одна дуже важлива деталь.

Джерела переконують, що Бріджит Брінк є не лише прибічницею сильного трансатлантичного партнерства (як і Байден та уся нинішня адміністрація США). Вона, як стверджують, також вважає, що розширення НАТО – це добре, і точно не буде голосом проти цих ініціатив України. І хоча треба усвідомлювати, що фінальну позицію США з цього питання будуть ухвалювати у Вашингтоні, а не у посольстві в Києві, нам потрібна підтримка усіх гравців.

Наскільки вона буде потужною – побачимо після призначення нового посла США.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"