Так сталося, що 24 лютого увійде в історію України не лише як початок російсько-української війни.

У цей день Україна відключила свою систему електричних мереж від російської та білоруської й почала працювати в ізольованому режимі. Щоб довести, що українська енергосистема є самодостатньою і стабільною, нашій країні потрібно було працювати без допомоги інших країн три дні.

За умови успішного виконання цього завдання, уже з 2023 року Об’єднану енергетичну систему (ОЕС) України мали би приєднати до енергосистеми континентальної Європи (ENTSO-E).

Проте війна все змінила. Очевидно, що підключення назад до енергосистем РФ та Білорусі для України тепер абсолютно неприйнятне. Проте функціонування української енергосистеми відокремлено несло масу ризиків – особливо у випадку знищення агресором об'єктів інфраструктури. 

Термінове приєднання до європейської енергосистеми стало актуальним як ніколи. І ЄС пішов назустріч Україні. 

Шлях довжиною 25 років

Понад 25 років Україна працювала над своїм стратегічним завданням – стати повноцінною частиною загальноєвропейської енергосистеми ENTSO-E (раніше – UCTE).

Ще з 1995 року почалась відповідна підготовка, а 1 липня 2002 року відносно невелику частину – "Острів Бурштинської ТЕС", що включає Закарпатську та частково Львівську й Івано-Франківську області, – було технічно відокремлено від ОЕС України та синхронізовано з європейською мережею.

Тобто "енергоострів" вже майже 20 років успішно працює як частина загальноєвропейської енергосистеми та технічно забезпечує зовнішню торгівлю електроенергією з країнами ЄС (Угорщиною, Румунією та Словаччиною).

Вперше питання про повну інтеграцію ОЕС України із ENTSO-E було порушено у 2005 році.

Пізніше відбулося приєднання України до Енергетичного співтовариства у 2011 році та затяжний процес реформи ринку електроенергії за європейським зразком. Тим часом продовжувався переговорний процес та підготовка до інтеграції енергосистем. І лише у 2017 році оператор системи – "Укренерго" – підписав угоду про умови майбутнього об’єднання, яка містила каталог заходів, що мала виконати українська сторона в рамках підготовки до повноцінної інтеграції.

У відповідності до них Україна створила спільний блок регулювання з Молдовою, провела технічне тестування роботи енергоблоків теплових та атомних електростанцій, а консорціум із шести системних операторів ENTSO-E здійснив дослідження стійкості роботи ОЕС України та можливості синхронізації (до речі, із позитивним висновком). Також важливою віхою стала сертифікація "Укренерго" як оператора системи передачі за моделлю ISO, відповідно до вимог законодавства ЄС.

Чому приєднання до загальноєвропейської енергосистеми ЕТSO-E таке важливе для України?

Це важлива складова енергетичної безпеки, адже на роботу системи більше не впливатимуть Росія та Білорусь.

Відкриється можливість для аварійної допомоги з ЄС, що надважливо в умовах війни. Це також дозволить посилити інтерес потенційних інвесторів до ринку електричної енергії України, адже робота української системи буде для них більш відкритою, доступною та зрозумілою.

Для вітчизняних учасників ринку інтеграція в ENTSO-E також є можливістю краще зрозуміти правила ЄС і наростити обсяги торгівлі електроенергією. Завдяки більшій стійкості ОЕС буде легше підтримувати подальший розвиток відновлюваних джерел енергії та їхню інтеграцію в ринок електроенергії України. Зрештою, інтеграція енергетичної системи України до ENTSO-E передбачена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Випробовування війною

Ще за кілька днів по початку роботи ОЕС в ізольованому режимі лунало багато неофіційних рекомендацій від експертів (у тому числі європейських) з пропозицією перенести це тестування.

Ризики, зважаючи на загрози війни, були високими. Однак уряд і оператор мереж "Укренерго" наполягли на виконанні цього етапу відповідно до плану.

Рішення пройти тестування в ізольованому режимі, незважаючи на всі ризики, є зрозумілим. Україна готувалась до синхронізації з ENTSO-E шість років, у систему було інвестовано більше 700 млн євро, "Укренерго" виконала безліч завдань, які були умовою для приєднання до європейської системи.

Згідно з планами, після проходження тестування в ізольованому режимі українська енергосистема мала би повернутись до синхронної роботи з ОЕС Білорусі та Росії, у червні 2022 року повторити таке ж тестування, і вже у 2023 році приєднатись до ENTSO-E.

Але вже у перший день тесту, в той самий час, коли Росія почала військові дії, стало зрозуміло, що повернення назад неможливе.

По-перше, Білорусь і Росія могли б і не погодити синхронізацію.

По-друге, це просто неправильно – відновлювати хоч якісь зв’язки з агресором та його союзником.

Втім, були й позитивні новини. Перша за все – результат випробування перевершив усі очікування.

Попри війну, постійну загрозу руйнування мереж, попри тимчасову втрату управління Каховською ГЕС, "Укренерго" успішно витримала роботу в ізольованому режимі.

І це дало Україні можливість говорити про дострокове приєднання до європейської енергосистеми. 

Саме тому європейська інтеграція української енергосистеми відбулась на рік раніше, ніж планувалась.

26 лютого міністр енергетики Герман Галущенко підписав наказ про відмову від приєднання до мереж Росії та Білорусі і звернувся до міністрів енергетики країн ЄС із проханням прискорити рішення про приєднання до ENTSO-E.

Окремі країни ЄС публічно підтримали таку ініціативу. І вже 28 лютого міністри енергетики країн-членів ЄС погодили синхронізувати українську систему та ENTSO-E у прискореному режимі.

"Україна потребує допомоги в енергетичному секторі, щоби впоратися з вторгненням Росії. З минулого тижня Україна більше не підключена до російських енергетичних мереж, а отже, існує підвищений ризик відключення електроенергії. І, як держави-члени ЄС, ми повинні якнайшвидше підключити Україну", – заявила на брифінгу єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімпсон.

* * * * *

Що буде далі? Політичне рішення прийняте, надалі мають бути вирішені всі технічні питання і розпочата фактична синхронізація.

Звісно, це не справа одного дня, але найближчим часом можна очікувати інтенсивної підготовки з обох сторін та епохальної події для української енергетики, до якої Україна йшла більше 25 років – повноцінної інтеграції енергосистем.

Зважаючи на те, наскільки високим зараз є рівень підтримки України в ЄС, навряд чи знайдуться компанії чи країни, які будуть активно протистояти цьому процесу. А якщо такі знайдуться, для українського суспільства – не лише влади, але й експертного середовища, журналістів – дуже важливо продовжувати адвокацію, аж до потрібного результату.

До слова, разом з ОЕС України до європейської мережі приєднується й енергосистема Молдови, на черзі – країни Балтії, які також можуть пришвидшити свій процес.

Ілюзія "русского міра" в енергетиці розсипається на очах.

Автори: Олена Павленко, Богдан Серебренніков,

DiXi Group