10 березня Wall Street Journal опублікував едіторіал, в якому редакція звинуватила особисто Байдена у блокуванні постачання Україні літаків МіГ-29, які польський уряд згодився передати США.

Україна неодноразово зверталася до партнерів із НАТО з проханням отримати ці літаки для посилення своєї обороноздатності перед російським агресором. Не будемо вдаватися в сенс такого човникового перекладання відповідальності на іншого, за наміру допомогти українцям.

Важливою в цьому питанні стала відмова США підтримати цю ініціативу. Редакція WSJ назвала такий крок "повідомленням Путіну про фіаско з боку НАТО", оскільки офіційна позиція Білого дому, що такий крок може спровокувати Росію, не збігається з логікою політики стримування агресії, яку вже зараз впроваджують країни Альянсу, допомагаючи Україні.

"Замість того, щоб стримувати Путіна, Байден дозволяє росіянам стримувати США", –

підсумовує видання.

WSJ – далеко не єдиний у гострій критиці "українського курсу" Джо Байдена. До його перегляду закликають і опозиційні республіканці, і частина демократів, і значна частина експертного середовища.

Наскільки потужним є їхній тиск? І чи здатний він вплинути на політику президента США?

Суперечливий тиск

Позиція Сполучених Штатів у підтримці України є вкрай важливою, оскільки багато європейських країн орієнтуються у своїй допомозі саме на поведінку американців.

Більш того, сам Байден неодноразово зазначав, що бажає мати повне узгодження у своїй політиці з іншими ключовими союзниками, щоб приймати рішення в унісон. Це добра політика з процесуальної точки зору для Альянсу, однак вона може створювати ситуації, коли, орієнтуючись на занепокоєння одних, починаєш занепокоюватися сам.

За інформацією BBC, майже одразу понад 40 сенаторів-республіканців на чолі з сенаторами Джоні Ернстом та Міттом Ромні написали відкритий лист, у якому заявили, що категорично не згодні з позицією Байдена.

Вони закликали негайно вирішити питання про передачу літаків і систем протиповітряної оборони, наголошуючи, що не можна дозволити Путіну отримати перевагу через неспроможність забезпечити українців необхідною зброєю, боєприпасами, засобами зв’язку та медичними засобами.

Також група з 27 колишніх урядовців та експертів у сфері зовнішньої політики опублікувала відкритий лист у Politico із закликом запровадити частковий режим "закритого неба" для захисту гуманітарних коридорів, які Росія продовжує обстрілювати, попри домовленості з Україною.

З іншого боку, низка політиків та представників академічних кіл підтримали стриману поведінку Байдена, наголошуючи на заяві Путіна, що будь-яка передача літаків буде розцінюватися Росією як проголошення НАТО війни.

Не все однозначно і з громадською думкою.

Опитування американців, проведене минулого тижня Economist спільно з YouGovAmerica, показує, що 40% американців підтримують ідею запровадження "закритого неба", тоді як проти виступають лише 30%.

Проте додаткове опитування виявило, що частина не розуміє, що стоїть за цим "закриттям неба" – 30% підтримують можливість збивати російські літаки, тоді як 46% висловилися проти.

Неоднозначність поглядів у самому американському суспільстві і політикумі, з одного боку, створює тиск на Байдена, а з іншого – не дає йому чіткої відповіді, як діяти.

А така ситуація виглядає проблемною для президента з огляду на низку причин, зокрема й у контексті публічної підтримки його дій.

Боротьба за рейтинг

Вже цієї осені у США пройдуть проміжні вибори, на яких, за попередніми прогнозами, більшість і в Сенаті, і в Палаті представників можуть взяти республіканці.

У такій ситуації для адміністрації Байдена та Демократичної партії вкрай важливо залишитися із сильним рейтингом "свого" президента.

Рейтинг Байдена серед населення різко впав після виведення військ з Афганістану і продовжував плавний рух донизу аж до російського вторгнення в Україну.

За останні тижні рівень підтримки президента дещо зріс (від 40% до 42%), в основному за рахунок його дій на підтримку України, однак рівень несхвалення політики продовжує залишатися вище 51%. Це гірше за рейтинги підтримки будь-якого американського президента після першого року правління з часів Гарі Трумена (окрім Дональда Трампа).

Втім, експерти зазначають, що це типова ситуація у випадках міжнародних конфліктів, де сили США не задіяні напряму.

Проте, за даними опитування Ipsos, американці набагато більше хвилюються про зростання цін та стан економіки (22%), ніж про війни та збройні конфлікти за межами США (14%). Таким чином, усе, що змушує американців витрачати більше грошей, буде більше відбиватися на популярності Байдена, у порівнянні з діями на підтримку України.

Це одразу вплинуло на політику адміністрації з пошуку варіантів компенсації зростання цін на паливо після зупинки імпорту нафти, зрідженого газу та вугілля з Росії.

Разом зі зростанням цін на пальне адміністрація президента різко кинулася шукати варіанти компенсації. При цьому у Вашингтоні звернули увагу на Венесуелу, Іран та Саудівську Аравію, тобто ті країни, на які США наклали санкції, однак їх зняття могло би компенсувати заборону імпорту енергоносіїв з Росії.

Така поведінка вже отримала критику як від республіканців, так і від тієї частини демократів, які особливо наголошують на блокуванні співпраці з країнами, що порушують права людини.

Білий дім намагається знайти швидке рішення у цій ситуації, довгострокові та менш проблемні опції принаймні не оголошувалися публічно.

Йдеться, наприклад, про Канаду, яка постачає понад 51% нафтопродуктів на ринок США і вже готова незначно наростити потужності.

Значно більших обсягів можна досягнути у разі зміни рішення стосовно нафтопроводу Keystone XL, розвиток якого Байден заблокував одразу після того, як вступив на пост президента. До цього закликали і деякі республіканці, наголошуючи, що "зелений курс" може зачекати.

Більш того, прем’єр-міністр канадської провінції Альберта, яка постачає нафту, Джейсон Кенні чітко заявляв, що "Альберта є розв’язанням проблеми". Також існує можливість збільшення потужностей Мексики.

Єдина перепона – всі ці рішення вимагають часу, а ціни та рейтинг є для Білого дому справою нагальною.

Як посилювати тиск?

Однак, як вже можна було неодноразово побачити, на позицію Байдена можна впливати.

Щоб у цьому переконатися, варто згадати попередні питання, які мала розв'язати адміністрація президента.

Спочатку був тиск щодо санкцій проти "Північного потоку-2", далі – запровадження санкцій проти російського бізнесу та громадян, потім був тиск щодо зупинки імпорту нафти, зараз продовжується тиск щодо перекриття неба чи хоча б розблокування передачі Україні польських МіГ-29 та систем ППО.

Що спільного у всіх цих ситуаціях? Кожного разу адміністрація Байдена відповідала "ні" на запити України і лише після потужного тиску з боку обох партій та опитувань, які демонстрували підтримку цих рішень з боку американців, Білий дім змінював свою стартову позицію.

А отже, з політикою відмов Байдена можна працювати.

Тут найважливішу роль відіграватимуть прості американці. Якщо вони покажуть, що готові платити більше, ніж зазвичай, і готові пріоритезувати війну України з Росією, це дасть чіткий сигнал владі, що можна діяти.

Для цього українській діаспорі, та й нам, українцям, потрібно активніше використовувати правило п’яти рукопотискань, або ж "міжособисту дипломатію".

Заклик до своїх заокеанських знайомих і їхніх знайомих звертатися до своїх представників у владі на різних рівнях – це простий рецепт, як на низовому рівні просувати українські інтереси.

Подібним чином мають діяти громадський сектор, бізнес, експертні та академічні кола. Байден повинен відчувати цей постійний запит від американського суспільства, і, як і в попередні рази, буде змушений піддатися тиску.

Врешті-решт, чи не Ентоні Блінкен сам заявляв у Києві, що демократія і цивілізованість є дорогими речами, але за них варто платити?

Українці вже сьогодні платять за них незрівнянно більше, ніж будь-яка наша країна-партнер.

Автор: Дмитро Шеренговський,

проректор Українського католицького університету