У четвер 17 березня, на 22-й день повномасштабного вторгнення РФ в Україну, президент Володимир Зеленський виступив по відеозв’язку перед депутатами Бундестагу.

Його емоційна промова викликала овації у залі: депутати аплодували стоячи навіть після того, як трансляція зображення з Києва перервалася.

Зеленський провів паралель між "Стіною", тобто Берлінським муром, і новою незримою стіною, яка постає посеред Європи.

"Європейська правда" публікує також повний текст його промови.

* * * * *

Шановні депутати, шановний канцлере Шольц, шановний німецький народе!

Я звертаюсь до вас після трьох тижнів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, після восьми років війни на Сході моєї держави, на Донбасі.

Звертаюсь до вас, коли Росія бомбардує наші міста, руйнуючи усе, що є в Україні.

Все: житлові будинки, лікарні, школи, церкви. Ракетами, авіабомбами, реактивною артилерією.

За три тижні загинули дуже багато українців, тисячі. Окупанти вбили 108-х дітей. Посеред Європи, у нас, у 2022 році.

Я звертаюсь до вас після численних зустрічей, переговорів, заяв і прохань, після кроків на підтримку, частина з яких запізніла. Після санкцій, яких очевидно замало, щоб зупинити дурну війну.

І після того, як ми побачили, скільки звʼязків ваші компанії залишають з Росією, з державою, яка просто використовує вас, щоб фінансувати війну.

За три тижні війни за наше життя і нашу свободу ми переконались у тому, що відчували раніше. І що ви, напевно, поки не помічаєте.

Але ви – ніби знов за стіною.

Так, не Берлінською, але посеред Європи.  Між свободою і неволею. І стіна ця міцнішає з кожною бомбою, яка падає на нашу землю, на Україну. З кожним рішенням, яке НЕ приймається заради миру. Не приймається вами, хоча може допомогти.

Коли це сталося, шановні політики, шановний німецький народе?

Чому це можливо?

Коли ми говорили вам, що "Північні потоки" – це зброя і підготовка до великої війни, ми чули у відповідь, що це економіка, економіка, економіка.

А це був цемент для нової стіни.

Коли ми запитували вас, що має зробити Україна, щоб стати членом НАТО, бути у безпеці, отримати гарантії безпеки, ми чули у відповідь: рішення такого на столі поки що немає і найближчим часом не буде. Як і крісла для нас за цим столом. Як ви зволікаєте й зараз – з питанням про вступ України в Євросоюз. Якщо відверто, для декого це політика. А насправді це каміння, каміння для нової стіни.

Коли ми просили про превентивні санкції, ми зверталися до Європи, ми зверталися до багатьох країн, зверталися до вас. Санкції такі, щоб агресор відчув, що ви сила – ми бачили затягування. Ми відчули спротив. Ми зрозуміли, що ви хочете продовжувати економіку, економіку.

І зараз – торговельні маршрути між вами і державою, яка знову принесла в Європу жорстоку війну і колючий дріт над стіною. Над новою стіною, яка розділяє Європу.

Ви не бачите, що за цією стіною. А вона між нами, між людьми у Європі.

І через це ви не відчуваєте вповні те, що переживаємо саме ми.

Я звертаюсь до вас від імені українців. Від імені маріупольців, мирних мешканців міста, яке російські війська заблокували і рівняють з землею. Просто знищують все, що там є. Все. І всіх, хто там є.

Сотні тисяч людей під цілодобовими обстрілами, без їжі. Цілодобово без води. Без електрики, без звʼязку. Тижнями.

Російські війська не розрізняють, де військові, де цивільні обʼєкти, і вважають мішенню усе.

Театр, в якому ховалися сотні людей і який був підірваний вчора; пологовий будинок; дитяча лікарня; житлові райони без будь-яких військових обʼєктів. Вони руйнують усе. Цілодобово.

І не пускають жодного гуманітарного вантажу у наше заблоковане місто. 5 днів російські війська не припиняють обстріли спеціально для того, щоб не допустити порятунок для наших людей.

Ви це все можете побачити. Якщо підніметесь над цією стіною.

Якщо згадаєте, що значив для вас Берлінський повітряний міст, який можна було зробити, тому що небо було безпечним. З неба вас не вбивали, як зараз у нашій країні. Коли ми не можемо зробити навіть повітряний міст, коли небо приносить хіба що російські ракети та авіабомби.

Я звертаюся до вас від імені українців старшого віку. Багатьох тих, хто пережив Другу світову війну.

Хто врятувався під час окупації 80 років назад. Хто пережив Бабин Яр. Бабин Яр, куди в минулому році приїжджав президент Німеччини Штайнмаєр, за що я був йому вдячний. На 80-ліття трагедії. І куди зараз ударили російські ракети, саме в це місце. Вбивши родину, яка йшла в Бабин Яр.

Вбивши знову – через 80 років.

Я звертаюсь до вас від усіх, хто чув, як щороку політики кажуть: "Ніколи знову". І хто побачив, що ці слова нічого не варті.

Бо знову в Європі намагаються знищити цілий народ. Знищити все, завдяки чому і заради чого ми живемо.

Я звертаюся до вас від імені наших військових. Тих, хто захищає нашу державу, а отже, й цінності, про які часто говорять люди в Європі. Всюди, і у вас. Захищають свободу і рівність, можливість жити вільно. Не підкорятись іншій державі, яка вважає чужу землю своїм "життєвим простором".

Чому вони захищають все це без вашого лідерства? Без вашої сили? Чому держави за океаном для нас виявилися ближче, ніж ви?

Тому що це – стіна. Стіна, яку хтось не помічає. Але об яку бʼємося ми, поки воюємо за те, щоб зберегти свій народ.

Пані та панове!

Німецький народе!

Я вдячний усім, хто підтримує нас.

Я вдячний вам, звичайним німцям, які щиро допомагають українцям на вашій землі. Журналістам, які роблять свою справу чесно, показуючи усе зло, яке Росія принесла до нас. Вдячний тому німецькому бізнесу, який поставив мораль і людяність вище за бухгалтерію, вище за економіку, економіку, економіку. І вдячний політикам, які все ж намагаються... Намагаються зламати цю стіну!

Які між грошима Росії і смертями українських дітей обирають життя.

Які підтримують посилення санкцій проти Росії. Таке, яке може гарантувати мир нам – і Україні, і Європі.

Які не вагаються, чи відключати Росію від SWIFT.

Які знають, що потрібне ембарго на торгівлю з Росією. На імпорт звідти усього, що спонсорує цю війну. Які знають, що Україна буде в Євросоюзі. Бо вже є більше Європою, ніж багато хто ще.

Я вдячний усім, хто є вищим, ніж будь-які стіни, і хто знає, що на сильнішому і відповідальності більше, коли йдеться про порятунок людей.

Нам складно вистояти без допомоги світу, без вашої допомоги. Складно захищати Україну, Європу. Без того, що ви здатні зробити зараз, щоб не озиратися ще й після цієї війни.

Після зруйнованого Харкова – вдруге через 80 років. Після розбомблених Чернігова, Сум і Донбасу. Також вдруге, через 80 років. Після закатованих і вбитих тисяч людей – вдруге, через 80 років.

Бо що тоді історична відповідальність, яка ще досі не спокутана перед Українським народом за те, що було 80 років тому?

І зараз – щоб не зʼявилась нова відповідальність. За новою стіною. Яка знову буде вимагати спокути.

Я звертаюся до вас і нагадую те, що потрібно. Те, без чого Європа не виживе. Не збереже свої цінності.

Колишній актор, президент Сполучених Штатів Америки Рональд Рейган сказав одного разу в Берліні: "Зруйнуйте цю стіну!"

І я хочу сказати тепер. Вам, канцлере Шольц! Зруйнуйте цю стіну.

Дайте Німеччині лідерство, на яке ви заслуговуєте. І чим ваші нащадки будуть тільки пишатись.

Підтримайте нас. підтримайте мир. Підтримайте кожного українця.

Зупиніть війну. Допоможіть нам її зупинити.

Слава Україні.

Володимир Зеленський,

Київ – Берлін,

17 березня 2022 року