В умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну виникла пропозиція щодо прискореного вступу нашої держави до Європейського Союзу.

Це важливо, адже зазвичай процес вступу до ЄС є тривалим і може зайняти від кількох років до кількох десятків років.

Найбільш показовим є приклад Туреччини, яка вперше подала заявку про вступ до Європейського економічного співтовариства (попередник Європейського Союзу) ще в 1987 році, проте членства досі не набула. Відсутність цієї країни серед членів Європейського Союзу зумовлена, не в останню чергу, політичними причинами, що пов’язані з неврегульованими територіальними суперечками.

Тож на яке прискорення може розраховувати Україна?

Крок за кроком до ЄС

Наразі процедура вступу до Європейського Союзу є чіткою та регламентованою і складається з декількох послідовних етапів, і деякі з них є досить тривалими, а набуття статусу кандидата на вступ ще не гарантує успішного завершення цього шляху.  

На першому етапі держава-претендент на членство подає відповідну заявку до Ради Європейського Союзу. Як правило, перед поданням заявки така держава підписує Угоду про асоціацію з метою приведення законодавства держави-претендента до стандартів Європейського Союзу (для України Угода з Європейським Союзом набула чинності у 2017 році).

Другим етапом для набуття членства в ЄС є надання згоди представниками держав-членів для початку розгляду заявки. На цьому етапі Європейська комісія, за дорученням держав-членів, перевіряє відповідність держави-претендента критеріям набуття членства.

Зараз Україна перебуває саме на другому етапі вступу до Європейського Союзу.  

Надалі проходить етап визнання держави кандидатом на вступ до Європейського Союзу, під час якого держава, що подала заявку, заповнює розроблений Європейською комісією опитувальник для визначення готовності держави розпочинати переговори про вступ.

Опитувальник після заповнення розглядається Європейською комісією, яка, за результатом розгляду, надає висновок щодо можливості держави бути кандидатом на членство в Європейському Союзі.

Кандидатський максимум: як Єврокомісія планує просувати Україну до членства у ЄС

За цим йде визнання Європейською радою держави кандидатом на вступ та ухвалення рішення про початок переговорів про вступ до Європейського Союзу. Зазначене рішення має бути ухвалено всіма державами-членами одноголосно.

Переговори про вступ проводяться на урядовому рівні та мають на меті приведення законодавства та принципів держави-кандидата у повну відповідність із законодавством Європейського Союзу, фактично – імплементацію законодавства ЄС до національного законодавства.

В основі переговорів лежать acquis Європейського Союзу, що поділені на 35 глав, кожна з яких стосується певної сфери (наприклад, правосуддя, освіта, наука, економічна та монетарна політика). Закриття переговорів по кожній главі схвалюється державами-членами одностайно. Початок переговорів по кожній наступній главі не може бути розпочатий до закриття переговорів за попередньою главою. Результати переговорів закріплюються у проєкті договору про приєднання.

Саме етап переговорів зазвичай є найбільш тривалим і забирає декілька років.

Крім того, початок переговорів ще не означає, що держава обов’язково набуде статусу члена ЄС у майбутньому, оскільки Євросоюз, у разі незадовільного результату переговорів, має право зупинити або й взагалі припинити їх.

Після завершення переговорів за всіма главами проєкту договору про приєднання Європейська рада та Європарламент мають прийняти рішення щодо надання державі-кандидату статусу члена Європейського Союзу. Це рішення повинно бути прийняте Європейською радою одноголосно, а Європарламентом – абсолютною більшістю голосів.

Надалі між державою-кандидатом та державами-членами Європейського Союзу укладається договір про приєднання. Цей договір має бути підписаний та ратифікований всіма державами-членами, а також державою-кандидатом. У договорі про приєднання вказується дата набуття державою членства.

Прискорення для України

Практика розширення Європейського Союзу не знала прецедентів прийняття країни за прискореною процедурою. Крім того, судячи із заяв на саміті ЄС 11 березня, деякі лідери країн-членів Європейського Союзу не підтримують застосування прискореної процедури для України.

З огляду на послідовність етапів вступу, малоймовірно, що держави-члени погодяться на те, щоб Україна "проскочила" якийсь із них та, наприклад, отримала можливість укласти договір про приєднання без імплементації законодавства Європейського Союзу до національного законодавства.

Тим більше, що раніше з боку представників та керівництва ЄС неодноразово звучали зауваження щодо процесу наближення вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу.

Однак, з огляду на героїчну та несподівану для багатьох за кордоном боротьбу України за свою незалежність, за наявності політичної волі та консенсусу між державами-членами,

процес вступу України до ЄС може бути прискорено в рамках наявної процедури без розробки кардинально нового порядку набуття членства.

Позитивним сигналом саме для такого варіанта прискореної процедури є заяви про наявність домовленостей на рівні президентів України та Європейської комісії щодо прискорення набуття Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Швидкість проходження етапів набуття членства в Європейському Союзі не в останню чергу залежить від реформування законодавства державою-претендентом та наближення його до стандартів ЄС.

Тож прискорити процес вступу може й сама Україна шляхом злагодженої роботи законодавчої та виконавчої гілок влади задля внесення змін до законодавства з метою імплементації положень законодавства Євросоюзу.

Тобто прискорення вступу має бути обопільним процесом, в якому кожна сторона намагатиметься якомога швидше, але без втрати в якості, здійснити всі необхідні процедури для просування в напрямку набуття Україною статусу члена Європейського Союзу.  

Отже, можливе рішення європейських політиків щодо прискорення прийняття України до ЄС в рамках існуючої процедури або, що менш ймовірно, розробка спеціальної процедури вступу України буде спричинене радше політичними причинами, ніж перебуватиме в юридичній площині, та створить унікальний прецедент в історії Євросоюзу.

Автор: Дмитро Каба,

юрист LCF Law Group