Україна почала перший судовий процес проти РФ через вторгнення російських військ в Україну, що розпочалося 24 лютого. Суд ООН у Гаазі погодився провести надзвичайно термінові слухання і вже ближчим часом має винести проміжне рішення. Ми віримо, що він, як і весь світ, стане на сторону України, та й юристи-міжнародники, з якими консультувалася ЄвроПравда, вважають справу виграшною для Києва.

Ще важливіше те, що проміжне рішення мають винести вже ближчим часом.

Ви можете спитати, чого ж Україна не позивалася проти РФ у 2014 році, коли так само відбулося вторгнення?

Річ у тім, що цього разу Кремль "підставився", коли почав обгрунтовувати свою агресію неіснуючим "геноцидом російськомовних". Це дозволяє розпочати процес проти РФ навіть без її згоди. Детальніше про це читайте у статті "В Гаагу за геноцидом: що написала Україна у позові до Суду ООН"

"Європейська правда" слідкувала за слуханнями у Гаазі та переклала для вас промови двох агентів України на процесі – Антона Кориневича, який відкривав слухання, та Оксани Золотарьової, що виступила із заключною промовою. Публікуємо їх із незначними, переважно технічними скороченнями.

Також вони пояснили, якого саме рішення Україна чекає від МС ООН вже зараз. 

Антон Кориневич, агент України у Суді ООН

Сьогодні ми тут, у цій будівлі, яка називається Палац миру.

У цей час моя країна потерпає від війни та агресії.

Я стою тут, у кімнаті, що має назву Велика зала справедливості, але вдома мої співвітчизники бачать лише несправедливість, коли російські бомби та ракети падають на наші міста.

Поки я стою перед Судом, українців вбивають.

Мільйони людей перебувають у безпосередній небезпеці. Комісар ООН з прав людини каже про значні жертви серед цивільного населення.

Напад Росії на Україну змусив понад півтора мільйона людей покинути країну. Ще більше стали внутрішньо переміщеними особами, тобто поїхали в інші місця України. Близько 15 тисяч людей, переважно жінки та діти, сховалися в тунелях київського метро. Під землею народжуються немовлята, у той час як нагорі обстрілюють лікарні.

Усе це – страшна реальність, з якою зараз стикається народ України.

...Це не перший випадок, коли Україна на власному досвіді відчуває неповагу Росії до міжнародного права. Тепер світ розуміє глибину цієї неповаги і рівень її жорстокості.

Російські місця у цій залі лишилися порожні, і це говорить саме за себе.

Їх немає у цьому Суді, натомість вони ведуть агресивну війну проти моєї країни. Так Росія вирішує суперечки. Натомість Україна має іншу позицію і поважає міжнародне право і цей Суд.

Але навіть Росія знає, що міжнародне право має значення.

Чому б інакше Росія намагалася виправдовувати свою агресію?

РФ стверджує, що ця війна має "зупинити геноцид". Президент Росії зранку 24 лютого, віддаючи наказ про вторгнення в Україну, сказав, що "ми повинні зупинити це звірство, цей геноцид".

"Мета" війни, за його словами, полягала в тому, щоб "захистити" людей від "геноциду".

Це жахлива брехня. Путін бреше, а українці гинуть.

Не Україна вчиняє геноцид, а Росія та її політичне керівництво та армія вчиняють злочини проти людяності та воєнні злочини в Україні.

За останні два тижні багато людей пригадали Другу світову війну. Я чув, як інші зазначали, що Європа не бачила такої агресії та конфлікту з часів Другої світової. Натомість Росія нині заплямовує пам’ять про Голокост, заявляючи про "денацифікацію" України. Хоча зараз справді доречно згадати Другу світову, але з іншої причини: у тій війні українці та росіяни разом боролися та гинули, щоб зупинити зло.

Тоді, на попелищі Європи, світ побудував сучасні стовпи міжнародного права.

Два стовпи є найважливішими. Світ став свідком агресії, і відповіддю став Статут ООН (який забороняє агресію). Світ став свідком Голокосту, і відповіддю стала Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Світ сказав "ніколи знову" подвійному злу нацизму: агресії та геноциду.

Росія спотворила ці слова.

Росія ставиться до геноциду як до зброї.

Вона використовує один стовп сучасного правового порядку, щоб знищити інший. Росія збрехала про геноцид, щоб виправдати свій злочин агресії, Росія осквернила Конвенцію про заборону геноциду.

Пані Президенте, члени Суду, справа, яку ініціювала Україна, є простою. Росія звинувачує Україну в геноциді, а Україна рішуче заперечує це твердження, і ми це доведемо. Росія стверджує про неіснуючий геноцид як привід, щоби вторгнутися в суверенну державу.

Я пропоную Росії таке: давайте вирішимо нашу суперечку як цивілізовані нації. Покладіть зброю і подайте свої докази. Україна поважає цей Суд і виконає його розпорядження.

Але Росія також повинна його виконати.

Якщо ж Росія не схоче повертатися до міжнародного права, Суд має право діяти. Ба більше, Суд зобов’язаний діяти.

(…)

Якщо коли-небудь і був момент в історії, коли Суд має застосувати свої повноваження схвалювати термінове рішення про тимчасові заходи, то це – саме той момент.

Оксана Золотарьова, співагент України у Суді ООН

Україна пережила вже 11 днів жорстокого вторгнення Росії.

Багато хто казав, що ми не можемо так довго протистояти російській агресії. Та вони недооцінили народ України. Вони недооцінювали наш дух, нашу єдність, нашу відданість. Те, наскільки мужньо українські герої захищають Україну. І ми будемо її захищати, доки агресор не піде.

Україну підтримує цивілізований світ.

Ми вдячні за кожен вчинок і зусилля для підтримки України. Але нам потрібна допомога.

Нам потрібно більше допомоги від союзників.

Потрібна допомога від усіх установ світу, в тому числі від цього суду.

Ви маєте право діяти.

Росія сфабрикувала звинувачення в геноциді, щоби виправдати те, що не підлягає виправданню. Її жахлива брехня стала приводом для її незаконного нападу на Україну.

Росія цинічно перекрутила злочин геноциду, намагаючись виправдати свою злочинну агресію, а зараз, нібито "запобігаючи та караючи" за злочин геноциду, Росія здійснює воєнні злочини та злочини проти людяності.

Україна постала перед Міжнародним судом ООН задля термінового захисту для кожного, хто живе в Україні.

Немає жодних сумнівів у коректності нашого позову. Звіти місій ООН та інших нейтральних спостерігачів підтверджують, що звинувачення Росії в геноциді на адресу України є абсурдними. Україна мала право не зазнавати незаконного вторгнення на підставі зловживання Росією Конвенцією про геноцид.

Рішення Суду є невідкладним.

Суд може і повинен ухвалити рішення про заходи, які просить Україна.

На цьому я могла би підвести риску, але маю нагадати Суду, що на кону – людські життя.

Російська Федерація продовжує наступ на наші міста та села, на наших людей. Моє рідне місто Харків у руїнах через обстріли Росії. Руйнуються церкви, руйнуються лікарні, руйнуються університети, руйнується цивільна інфраструктура. Жодне з цих місць не може розглядатися як військові об’єкти, як "законна" ціль воєнних дій.

Світ бачить, як Росія вбиває мирних жителів. Ми не знаємо, скільки українців Росія вже вбила за останні 11 днів. Можемо лише здогадуватися, скільки ще буде вбитих у найближчі 11 днів, якщо ця безглузда агресія не припиниться.

За цих надзвичайних обставин Україна просить Суд ухвалити такі тимчасові заходи:

а. Російська Федерація негайно призупиняє розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії, заявленою метою яких є "запобігання і покарання" нібито геноциду в Луганській та Донецькій областях України.

б. Російська Федерація негайно забезпечує, щоби будь-які військові або нерегулярні збройні формування, якими вона керує або підтримує, а також будь-які організації та особи не сприяли військовим операціям, метою яких декларується "запобігання" чи "покарання" за нібито вчинення Україною геноциду.

в. Російська Федерація утримується від будь-яких дій, що ускладнюють цей спір.

г. Російська Федерація звітує Суду про виконання цього наказу.

Завершуючи, я хотіла би послатися на слова Генсекретаря ООН Антоніу Гутерріша. Після схвалення резолюції Генасамблеї щодо агресії Росії той сказав: "Людям в Україні вкрай потрібен мир. І люди по всьому світу цього вимагають".

Це питання життя чи смерті українського народу. Тому я з повагою закликаю Суд якнайшвидше видати ваш наказ.

Ми у ваших руках.

7 березня 2022 року, 

Гаага, Палац Миру,
слухання справи "Україна проти Росії" щодо Конвенції про запобігання геноциду 

переклад "Європейської правди"