Після повномасштабного російського вторгнення, згідно з даними ООН, Україну залишили понад 5,2 млн осіб. А вже до кінця року ця кількість може сягнути 8,3 млн осіб.

Куди їдуть українці та чи слід усіх з них називати біженцями? Адже більшість українців у ЄС вирішила не ставати біженцями, а отримати тимчасовий захист, який дає право на роботу, соціальні виплати і свободу пересування.

За даними УВКБ ООН, за перші два місяці війни більше 2,9 млн громадян України виїхали до Польщі, 782 тисяч – до Румунії, 496 тисяч – до Угорщини, 435 тисяч – до Молдови та 357 тисяч – до Словаччини.

Однак ці цифри говорять лише про перетин кордону, а не про кінцеву точку прибуття.

Значна кількість людей поїхала далі – переважно в інші країни Європи.

Кількість біженців, які виїхали з України до сусідніх країн з 28 лютого по 25 квітня 

Джерело: УВКБ ООН. Сума даних в цій таблиці вища за загальну кількість біженців, які тікають з України (5,2 млн), оскільки тут також враховано осіб, які перетнули кордон між Румунією та Молдовою

Питання статусу

Абсолютна більшість українців, які виїхали до країн ЄС, не прагнуть отримати статус біженця, а натомість подають заяви на тимчасовий захист.

За попередніми оцінками Агентства ЄС з питань притулку, до 18 квітня 2022 року близько 2,1 мільйона осіб, які виїхали з України, були зареєстровані для тимчасового захисту в ЄС та країнах Шенгенської зони.

Водночас українці подали за цей період лише 21 300 заяв на міжнародний захист.

Наразі Україна займає лише третю сходинку за кількістю заяв на пошук притулку в ЄС у 2022 році.

Чому українці обирають тимчасовий захист? Цей механізм забезпечує право українців на перебування в ЄС, а також право на доступ до житла, послуг з охорони здоров’я, освіти, соціальних виплат, гарантує право на роботу.

На відміну від статусу шукача притулку, тимчасовий захист дозволяє українцям вільно пересуватися в межах ЄС.

Тобто українці самі можуть обирати, куди їхати, та за потреби переїжджати в інші країни Євросоюзу. Саме тому відслідкувати точну кількість українців в кожній конкретній країні ЄС наразі важко.

Але вже зараз можна сказати напевно, що наші співвітчизники прагнули в першу чергу потрапити в країни з розвиненими мережами українських мігрантів та сильною діаспорою – до Польщі, Німеччини, Чехії, Угорщини, Іспанії, Італії, Португалії.

Зокрема, у Польщі станом на 25 квітня українцям видали понад 1 мільйон ідентифікаційних номерів PESEL. Цей номер дає доступ до державних послуг, таких як охорона здоров’я та навчання в школах, а також дозволяє сплачувати податки, а тому його прагнуть оформити більшість українців, які тікають від війни.

За даними урядового комісара у справах біженців, 47,9% всіх номерів PESEL було призначено дітям віком до 18 років, 44,9% – жінкам у віці 18-65 років, 3,8% – чоловікам у віці 18-65 років і 3,4% – жінкам та чоловікам старше 65 років.

Важливий аспект тимчасового захисту – це те, що він має обмежений термін дії.

Кожна країна-член ЄС може самостійно визначати тривалість його надання, але загальною рекомендацією є один рік, який може бути автоматично подовжений кожні шість місяців ще на рік.

У разі припинення воєнних дій країни ЄС можуть не подовжувати тимчасовий захист, а це спонукатиме українців до повернення в Україну.

Та навіть зараз, коли РФ не припиняє свій наступ, люди потрохи повертаються. За даними Держприкордонслужби, яка в рамках реформи Інтегрованого управління кордонами розвинула свої спроможності з обліку і висвітлення статистичних даних, з 28 лютого по 25 квітня до України в’їхало 1 185 500 українців.

Після звільнення від окупантів Київської, Чернігівської та Сумської областей рух в бік України посилився, і 16 квітня вперше за час повномасштабної війни кількість тих, хто повернувся – 38 тисяч осіб, перевищила кількість тих, хто виїхав – 32 тисячі.

Позитивна динаміка в’їзду також зберігалася напередодні великодніх свят – з 21 по 24 квітня.

Водночас УВКБ ООН застерігає від поспішних висновків, адже дані про в’їзд можуть відображати маятникові переміщення і не обов’язково вказувати на стійке повернення, оскільки ситуація в Україні залишається нестабільною та непередбачуваною.

Чи є біженцями українці, що переїхали до РФ?

Незважаючи на повномасштабне вторгнення Росії, УВКБ ООН спирається на офіційні дані російських органів влади та вважає, що туди втекло від війни понад 600 тисяч біженців.

Ще понад 24 тисячі осіб, за їхніми даними, поїхали до Білорусі.

Та чи можна довіряти російським посадовцям і називати цих людей біженцями? Звісно, ні.

Деякі українці справді, ризикуючи життям, виїхали до Росії і так званих "ЛНР" та "ДНР" через неконтрольовані Україною пункти пропуску. Проте масові свідчення з Маріуполя та інших міст, що зазнають постійних російських атак, говорять про те, що більшість таких "біженців" були примусово депортовані.

Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця на засіданні Радбезу ООН заявив, що росіяни примусово переселили до РФ понад 500 тисяч українців, зокрема 121 тисячу дітей.

Не менш як 20 тисяч українців утримуються у фільтраційних таборах на лінії Мангуш – Нікольське – Ялта та близько 5-7 тисяч – у Безіменному Донецької області. За словами Кислиці, українців силоміць переселяють у північні області РФ та на острів Сахалін, де видають документи, які забороняють залишати російські регіони протягом двох років.

Наразі Україна просить Євросоюз знайти інструменти впливу на РФ, які могли б зупинити депортацію та повернути всіх депортованих людей додому.

Чи можемо ми отримати перевірені дані щодо виїзду українців до Росії? На жаль, ні.

Після 24 лютого Україна зі зрозумілих причин не може контролювати перетин кордону з цими країнами та вести облік вибувших. Через російську агресію з 28 лютого усі пункти пропуску на кордоні з Росією, Білоруссю та біля невизнаного Придністровʼя були закриті.

Але навіть не маючи даних від Держприкордонслужби, ми можемо стверджувати про неприйнятність використання терміну "біженець" до людей, яких насильно вивезли до Росії та утримують там.

Автор: Катерина Кульчицька,

аналітичний центр "Європа без бар’єрів"

Статтю створено в межах проєкту "Мультикомпонентна громадська підтримка реформ у сфері інтегрованого управління кордонами", який реалізує ГО "Європа без бар’єрів" у рамках проєкту "Підтримка ЄС у зміцненні інтегрованого управління кордонами в Україні (EU4IBM)", який фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародним центром з розвитку міграційної політики (ICMPD).

Висловлені в тексті думки є особистою позицією авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи ICMPD.