Антиукраїнський Орбан: що робитиме Угорщина після виборів "під знаком війни"

У 2018 році вибори в парламент Угорщини завершилися перемогою блоку Віктора Орбана. Тоді прем’єр вдало скористався наслідками міграційної кризи в ЄС, накачав угорське суспільство мігрантофобією та на цій хвилі отримав рівно 2/3 голосів у парламенті, 133 зі 199 мандатів. Варто наголосити, що це було третє скликання поспіль, коли Орбан зайшов до парламенту з конституційною більшістю. Угорці до цього навіть звикли.

У 2022 році здавалося, що ситуація змінилася. Опозиція об’єдналася проти багаторічного прем’єра. Угорські аналітики погоджувалися, що він майже напевно переможе, але втратить конституційну більшість. Можливо навіть, що увійде до парламенту з перевагою лише у кілька місць.

Це визнавали навіть у команді Орбана.

Один з найближчих соратників прем’єра та глава його офісу Гергей Гуйяш у неділю вкотре заперечив, що влада ставить за мету знову отримати 2/3 місць. "Ми цього ніколи не говорили під час кампанії. Наша мета – отримати 100 місць, тобто більшість, щоби сформувати уряд", – пояснив він.

Та підрахунок голосів приніс справжню сенсацію. Орбан не просто переміг, а й збільшив результат. Це означає, що його нова передвиборча стратегія довела ефективність – і напевно отримає розвиток. От тільки є велика проблема: її частиною уперше стали відверто антиукраїнські наративи.

Що сталося?

У неділю 3 квітня в Угорщині відбулися вибори до Національних зборів. У виборах до парламенту формально завжди змагаються партії, але за європейською політичною традицією в реальності йдеться передусім про змагання їхніх лідерів.

На парламентських виборах кожна партія, що претендує на лідерство, визначає кандидата у прем’єри, який очолить уряд у разі перемоги. Тому в реальності змагалися Віктор Орбан, чинний глава угорського уряду, та лідер об’єднаної опозиції Петер Маркі-Зай.

В Угорщині на парламентських виборах діє змішана система, за партійними списками і мажоритаркою – як і в Україні. Команда Орбана перемогла і там, і там. 

Блок консерваторів, який він очолює (а це об’єднання "офіційної" партії влади Fidesz та її багаторічного сателіта, партії KDNP), отримав 53% у загальнонаціональному голосуванні, а також 88 зі 106 депутатів (тобто абсолютну більшість!) у мажоритарних округах.

Якщо нинішні результати виборів офіційно затвердять, Орбан контролюватиме у парламенті 135 мандатів (усього в Національних зборах 199 депутатів). Плюс майже гарантовано за нього голосуватиме депутат, обраний від "німецькомовної меншини" – вже 136.

Але й це не все. Ще сім депутатів провела партія "Наша Батьківщина" (Mi Hazánk) – нова ультраправа, антиєвропейська, ксенофобська партія, ідеологія якої межує з фашизмом.

Тож якщо одного дня буде потреба провести настільки дике рішення, на яке забракне голосів навіть у Fidesz – ці точно не відмовлять.

Це, звісно, суто теоретична можливість. Але динаміка зміни поглядів угорського прем’єра не дозволяє це повністю виключити.

Адже уся політична історія Віктора Орбана доводить, що він є унікальним, політично живучим лідером, ідеологія якого може змінитися геть непередбачувано.

Орбан вічний, але змінний

Угорська політика багато в чому є відмінною від української. Але головна відмінність – це незмінність керівництва Угорщини.

Віктор Орбан уперше став прем’єр-міністром у далекому 1998 році. Після нинішньої перемоги Орбан розпочне свій п’ятий термін на цій посаді, а з 2010 року він є прем’єром безперервно, тобто четвертий раз поспіль (у прем’єрів, на відміну від президентів, як правило, немає обмежень щодо кількості термінів на посаді).

Утім, попри незмінність лідера, ідеологія влади час від часу суттєво змінювалася. ЄвроПравда вже не раз розповідала про "еволюцію Орбана", тому зараз – дуже стисло.

У 1998 році Орбан прийшов до влади як ліберал, він навіть був віцепрезидентом європейського об’єднання лібералів. Потім – вирішив, що вигідніше бути консерватором, і на наступні вибори і він, і вся партія йшли вже під рівно протилежною (!) політичною ідеологією.  

Прем’єрську посаду у 2010 році він здобув як проєвропейський консерватор, що орієнтується на групу ЄНП.

У 2014 році його "фішкою" стала тема об’єднання усіх угорців, що опинилися за кордоном після поразки Угорщини у Першій світовій війні. Будапешт почав роздавати паспорти угорцям за кордоном, створив проблеми з сусідніми державами тощо. Утім, ця тема була електорально дуже вигідною, бо є дуже болючою для угорців, адже 100 років тому Угорщина втратила 2/3 своїх територій.

Перед виборами 2018 року наратив знову змінився. Орбан оголосив війну мігрантам та Соросу, якого звинуватив в усіх бідах Угорщини, у формуванні таємних планів тощо. ЄП вже писала, що це була кампанія, гідна підручників з політтехнологій: Орбан об’єднав виборців і здобув 2/3 мандатів за рахунок придуманих ним "ворогів держави". Але звернемо увагу на інше.

На той час, у квітні-2018, був пік українсько-угорського освітнього конфлікту. Угорщина вже блокувала нашу участь у зустрічах НАТО тощо. Утім, у Орбана вирішили лишити українську тему в стороні кампанії (що було добре для нас).

До виборів-2022 угорський прем’єр знову вирішив змінити тему. Міграційна загроза минула. Легенда про "Сороса, який хоче знищити угорську ідентичність" лишилася в угорській державній пропаганді, але вже видавалася недостатньо переконливою. Тож дорогою до виборів Орбан вирішив віднайти актуальнішу загрозу.

На цю роль призначили Євросоюз, який Орбан визначив своїм новим ворогом.

Ще від минулого (а то й позаминулого) року угорська влада будувала кампанію на тому, що нинішній ЄС – зло, бо це ліберальне об’єднання, яке руйнує угорську націю (саме час нагадати, що уперше Орбан став прем’єром як ліберал!)

Партія Fidesz вийшла зі складу ЄНП, риторика офіційного Будапешта ставала дедалі більш антиєвропейською. Хоча у сфері економіки, фінансової допомоги тощо Орбан лишався цілком прихильним до Євросоюзу.

Утім, наприкінці кампанії ситуація у світі суттєво змінилася. Почалася війна. І це створило ще одну передвиборчу тему, яка зрештою вийшла на перший план. Це – тема України, присутність у кампанії якої поволі наростала і досягла піка в останній тиждень перед виборами.

І найголовніше: дуже схоже, що антиукраїнська риторика залишиться і після виборів.

Міфи проти України

Після того як попередні результати виборів засвідчили карколомну перемогу влади, Віктор Орбан вийшов до своїх прихильників у Будапешті, щоби звернутися до них із промовою, у якій визначив своїх публічних "ворогів".

У цьому переліку, на жаль, знайшлося місце і для України.

"Ця перемога запам’ятається на все життя, тому що так багато людей ополчилися проти нас: ліві вдома, ліві за кордоном, бюрократи в Брюсселі, всі фонди та організації імперії Сороса, іноземні ЗМІ і, зрештою, навіть український президент".

Список "противників" угорського прем’єра (ліві, ЄС, Сорос, ЗМІ та Україна) досі звучав без останнього елемента. Утім, додавання України було доволі очікуваним для тих, хто стежив за виборами.

Про те, що після початку війни Угорщина зайняла публічну позицію, відмінну від решти Європи, ЄП писала неодноразово. Орбан став єдиним лідером у ЄС, який категорично та принципово відмовився постачати в Україну будь-яку зброю для оборони від нападу РФ. Понад те, він оголосив, що забороняє навіть транзит угорською територією зброї з інших держав, якщо та прямує до України.

І це рішення стало основою передвиборчої кампанії Fidesz у останні тижні до виборів.

Орбан та його соратники оголосили, що це – головне, що рятує Угорщину від війни. Мовляв, якщо хоча б одна вантажівка з набоями пройде територією Угорщини, це перенесе війну на угорську землю (і байдуже, що інші держави ЄС здійснюють таке постачання!).

Абсурдне і очевидно неправдиве пояснення, але для угорських виборців воно, схоже, виявилося дієвим.

"Розгадка" цієї ефективності – у тому, як працюють медіа в Угорщині. ЄвроПравда не раз розповідала, що за понад 10 років Орбан звів нанівець свободу слова та взяв під контроль ключові ЗМІ країни. Тому чимало угорців – особливо тих, хто довіряє прем’єрові, – живуть у викривленій інформаційній реальності. Саме це дозволяє уряду Орбана просувати навіть безглузді міфи.

Найцікавіше у цій історії те, що, попри офіційну риторику, транзит зброї для України територією Угорщини відбувався! Будапешт давав згоду на нього, і по землі, і у повітряному просторі, з однією умовою: щоби озброєння перетинало кордон з Україною деінде, лише не в Угорщині.

Але в останній тиждень перед виборами Орбан вийшов на новий рівень.

Назад дороги немає?

Президент України Зеленський домовився з опозицією, що у разі її перемоги угорські солдати воюватимуть в Україні.

Така резонансна (і так само безглузда) заява пролунала спершу від добре відомого нам Петера Сійярто, але дуже швидко стала основною темою угорської державної машини пропаганди.

Сигнал угорським виборцям був очевидний. Обираєте  Орбана – буде мир. Обираєте опозицію – буде війна. І другий сигнал: Україна втручається у вибори і хоче втягнути Угорщину у війну. Київ відповів жорстким протестом і навіть наїздом на Орбана, але без успіху.  Спікери Fidesz взяли тему на озброєння.

Складно оцінити, чи був саме цей фейк визначальним у настільки високих результатах виборів влади і у обвалі підтримки об’єднаної опозиції, але це – цілком реальна можливість.

А от двосторонні відносини після цього опинилися у дуже глибокій ямі.

Адже Орбан побачив: антиукраїнська риторика не шкодить його рейтингу і, цілком імовірно, працює на його користь.

В Києві, схоже, також не вірять, що йдеться лише про передвиборчу риторику Будапешта, і вважають, що Будапешт всерйоз взяв на озброєння антиукраїнську риторику. А заява, яка пролунала у понеділок від віцепрем’єрки з питань євроінтеграції Ольги Стефанішиної, можна розцінювати як спалювання мостів з командою Орбана.

"Солідарними зусиллями ми маємо запобігти тому, щоб на території Європейського Союзу створювались тоталітарні режими або передумови для чергових осередків загострення і впливу Російської Федерації", – сказала вона, додавши, що очікує лише подальшого зближення Будапешта і Москви.

Чи була виправдана така жорсткість? Можна сперечатися. Хтось скаже, що ми налаштовуємо Орбана проти себе; інші можуть відповісти, що Орбан вже налаштувався проти нас, у тому числі публічно, і приховувати реальність не варто…

Але фактом є те, що українсько-угорські відносини вступають у нову фазу.

І несуть Україні нову небезпеку.

Вже у червні саміт ЄС планує голосувати щодо надання Україні статусу кандидата в ЄС. Досі вважалося, що головною перепоною на цьому шляху є Німеччина, але після того, як Орбан поставив Зеленського в один ряд із Соросом серед своїх "ворогів", є високий шанс, що ситуація зміниться.

А Угорщина вміє застосовувати вето навіть щодо ключових рішень...

Утім, Віктор Орбан за свою політичну кар’єру не раз доводив, що принципових питань чи ворогів для нього не існує. Все може змінитися, якщо знайдуться компенсатори. А Євросоюз має важелі впливу (у тому числі фінансові), здатні переконати угорського лідера поступитися.

Тож не варто поспішати з тим, щоби робити ситуацію аж надто катастрофічною. Але те, що попереду непростий період – не викликає сумнівів.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"