Російська агресія проти України стала викликом для всього регіону Центрально-Східної Європи.

Уряди країн приміряють український сценарій на себе. Адже там розуміють, що в разі успіху в Україні Кремль навряд чи зупиниться на досягнутому й продовжить експансію у держави регіону, які три десятиліття тому були в орбіті Москви.

А тому більшість країн швидко зробили необхідні висновки — і вже розпочали працювати над недопущенням сценарію, який має місце в Україні. 

Назад до СРСР?

Країни Балтії згадують ледь не першими, коли обговорюють можливість нової агресії РФ.

Членство в НАТО суттєво вирізняє балтійські держави від України, якій так не вистачає гарантій безпеки Альянсу. Утім, попри натовську "парасольку", керівництво колишніх радянських республік відкрито говорить про необхідність бути пильними проти імовірного російського нападу.

Попри це, побоювання країн Балтії не дивують: усі три держави регулярно стають об’єктами гібридної діяльності.

Прикметно, що з приєднанням Литви, Латвії та Естонії до НАТО та Євросоюзу, попри фундаментальні зміни в контексті безпекового компонента, Росія та її вплив стали більш ніж відчутними. З одного боку, безпека країн Балтії значно зросла, оскільки на їхніх територіях почали розміщуватися союзні війська і регулярно організовувалися багатонаціональні навчання. З іншого боку, кількість ворожих дій Кремля зросла.

Очевидно, що гібридні атаки можуть передувати агресії воєнній.

Країни Балтії це добре усвідомлюють і визнають, що хоча повністю й покладаються на НАТО у військових питаннях, вони, будучи східним його флангом, є потенційними мішенями.

Усі три країни наразі працюють над зміцненням своїх військ, вкладаючи кошти в модернізацію свого військового потенціалу задля захисту кордонів від можливої агресії. За останнє десятиліття Таллінн, Рига і Вільнюс значно збільшили витрати на оборону, модернізували озброєння та залучили населення до добровольчих військ.

Кожна країна витрачає на оборону понад 2% ВВП. Таким чином, вони є одними з небагатьох країн-членів НАТО, які в даний час досягають цілі Альянсу, підтвердженої на цьогорічному саміті в Брюсселі, з витрачання 2% ВВП на оборону.

Так, Естонія невдовзі досягне історичного рекорду щодо витрат на безпеку. Оборонний бюджет цієї країни на 2022 рік, оголошений міністром оборони Калле Лаанетом у вересні минулого року, є найбільшим, який країна коли-небудь виділяла, й становить 748 млн євро, що близько 2,31% ВВП.

Пріоритети нового плану розвитку оборони входять до ширшого плану дій країни. Міністерство оборони Естонії планує набути нових можливостей і розвинути всеосяжний національний оборонний потенціал проти кіберзагроз, а також краще оснащені пілотовані та безпілотні боєздатні підрозділи.

Південна сусідка Естонії, Латвія, у відповідь на напад Росії на Україну планує збільшити свій військовий бюджет та інвестувати у вербування та протиповітряну оборону. Для Латвії воєнні витрати на поточний рік заплановані на рівні 758,35 млн євро і становить 2,3% ВВП.

Це більше, ніж 707,82 млн євро, виділених на 2021 рік, що зробить її однією із найщедріших країн-членів НАТО.

І це не дивно. Адже саме Латвія, разом з Литвою, межує із Білоруссю. Й після того, як режим Александра Лукашенка допоміг Росії у наступі на Україну, занепокоєння щодо можливого розширення діапазону дій Кремля лише посилилося.

Навіть попри те, що НАТО зробило кроки щодо посилення східного флангу додатковими військами, а президент США Джозеф Байден пообіцяв, що кожен дюйм території блоку буде захищений контингентом американських військ Альянсу, це не заспокоїло офіційну Ригу.

Так, латвійський міністр оборони Артіс Пабрікс заявив, що країна не може "сидіти склавши руки" і припускати, що союзники допоможуть їй у разі нападу.

"Ми повинні негайно вжити усіх можливих заходів для зміцнення оборони Латвії та прискорення розвитку можливостей національних збройних сил", — наголосив Пабрікс.

Заплановане збільшення до 2,5% ВВП на оборону до 2025 року передбачає додаткове фінансування у розмірі близько 100 млн євро, яке буде використане, зокрема, для систем ППО середньої дальності, механізації сухопутних військ та кібербезпеки. Частина коштів піде на рекрутинг.

Схожа ситуація й у Литві. На початку березня уряд цієї країни погодився збільшити витрати на оборону майже на 300 млн євро, з пропозицією до парламенту країни внести необхідні корективи до державного бюджету на поточний рік. Зміна дозволить збільшити витрати на оборону до 2,52% ВВП.

Міністерство національної оборони Литви планує використати додаткові кошти для закупівлі зброї, військового обладнання, боєприпасів, а також обладнання для посилення кібербезпеки. Також уряд республіки вирішив виділити 40,43 млн євро додаткового фінансування з позикових коштів Міноборони для покриття витрат, необхідних для розміщення сил країн-партнерів НАТО.

Усі, окрім Угорщини

Напад Росії на Україну неабияк стривожив і країни "Вишеградської групи" (V4), до якої входять Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Майже пів століття вони перебували під чоботом Кремля, і повторення подій не такого вже далекого минулого точно не до вподоби народам регіону. Та чи всім?

Особливо це стосується Польщі, де радянське панування після Другої світової війни глибоко вкарбувалося в національну свідомість. Поляки добре пам’ятають періоди репресій та бездержавності, які завдала їм Росія.

Через досить напружену геополітичну ситуацію та збройний конфлікт у сусідній державі польські політики захотіли гарантувати безпеку громадянам.

18 березня президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про захист вітчизни, проєкт якого з’явився ще у жовтні минулого року — в розпал міграційної кризи на польсько-білоруському кордоні та скупчення російських військ поблизу України. Утім, розгортання війни в нашій державі стало поштовхом до прискорення роботи над ним.

Закон є дуже важливою основою для подальшого розвитку обороноздатності республіки. Щонайменше 3% ВВП з 2023 року, які будуть витрачені на оборону та фонд підтримки збройних сил, є фінансовим механізмом, який дозволить пришвидшити процес модернізації Війська Польського.

"Буде поправка (до плану оборони): наступного року 3% ВВП на оборону, потім ми її збільшимо", — заявив, виступаючи у Сеймі, віцепрем’єр з питань безпеки, лідер правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський.

Закон про захист вітчизни комплексно впорядковує положення про збройні сили Польщі, замінюючи декілька правових актів, зокрема закон про загальний обов’язок оборони 1967 року. Основні цілі документа, який налічує 824 статті, передбачають: збільшення оборонного бюджету; збільшення чисельності Війська Польського; відновлення системи резерву; а також надання можливості краще навчати солдатів тощо.

Документ також має на меті полегшити обслуговування волонтерів, які бажають пройти навчання. Буде створена нова система заохочення кандидатів на службу.

Необхідність прийняття нормативного акта у сфері оборони на певний час об’єднала навколо себе польський політикум.

Так, лідер опозиційної "Громадянської платформи" Дональд Туск заявив, що партія голосуватиме за законопроєкт, хоча й вказав на його недосконалість.

Окрім того, Варшава зараз активно працює над отриманням західного озброєння. Так, 5 квітня визначено як дату підписання договору про постачання 250 американських танків Abrams найновішій конфігурації. Вартість контакту складає понад 23 млрд злотих.

На їх продаж вже дали "зелене світло" Державний департамент та Конгрес США. Окрім цього, буде направлення до Польщі й інших видів передових технологій Заходу, включаючи зенітно-ракетний комплекс Patriot.

Важливо відзначити, що Польща вирішила допомогти Збройним силам Україні. Так, Варшава погодилася передати новітній переносний зенітно-ракетний комплекс Piorun (глибока модернізація ПЗРК Grom), здатний вражати цілі різних розмірів, від літаків до безпілотників.

Приклад Польщі наслідувала сусідня Словаччина. Міністерство оборони цієї країни планує найбільшу закупівлю в її історії. Уряд вже схвалив придбання 152 гусеничних і 76 колісних бойових броньованих машин на орієнтовану суму понад 2 млрд євро.

Причинами купівлі є поганий стан наявної військової техніки, а також вимоги до функціонуючої армії, сформовані НАТО. Тим паче Братислава неодноразово брала на себе зобов’язання щодо модернізації.

За словами міністра оборони Словаччини Ярослава Надя, транспортні засоби, які Міноборони країни хоче придбати, належать до основного озброєння сухопутних військ Альянсу.

Ба більше, очільник словацького оборонного відомства на спільній пресконференції з американським колегою Ллойдом Остіном заявив, що 2% ВВП може бути недостатньо для військових витрат:

"Ми говорили про те, що 2% ВВП як витрати на оборону — це не той рівень, який має бути нашою метою, а має бути лише базою".

Надь додав, що низка союзників уже заявили про плани досягти 3% ВВП, і послався на Польщу та деякі країни Балтії, які можуть досягнути 2,5%.

Також міністр оборони Словаччини заявив, що вони готові надати Україні системи протиповітряної оборони С-300. А також те, що Братислава веде переговори з Вашингтоном та іншими союзниками щодо отримання належної заміни.

Схожа ситуація й у Чехії, народ якої не з чуток знає, що таке присутність росіян на вулицях їхніх міст. Так, уряд країни планує цього року збільшити бюджет Міністерства оборони на мільярди крон. Додаткові ресурси підуть на нову зброю, боєприпаси та запчастини до військової техніки.

За словами міністра фінансів Збінека Станжури, уряд вкладе більше коштів на оборону. Якщо у 2021 році держава, за попередньої влади, спрямувала на цю сферу 1,4% ВВП, то нинішній уряд зобов’язався витрачати на армію до 2025 року необхідні за стандартами Альянсу 2% ВВП.

На цьому тлі контрастно вирізається Угорщина — країна, що входить до числа тих, які блокують подальші далекосяжні санкції проти РФ за вторгнення в Україну і відмовляються не тільки передавати або продавати їй зброю (навіть оборонну), але навіть не хочуть пропускати такі поставки через свою територію або повітряний простір з інших держав.

Будапешт пояснює це "необхідністю захистити Угорщину та угорців". А будь-яку підтримку України описує як "участь у війні, яка не стосується Угорщини".

Антиукраїнський Орбан: що робитиме Угорщина після виборів "під знаком війни"

"Ми повинні триматися подалі від цієї війни, тому що цього вимагають наші національні інтереси", — кілька разів заявив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, хоча при цьому він не згадує, що на території України проживає угорська меншина, котра, як і решта громадян нашої держави, стала жертвою російської агресії.

Таке ставлення до вторгнення Росії в Україну угорської влади розкритикували інші учасники V4, зокрема Чехія та Польща. Більше того, це стало причиною того, що було скасовано зустріч міністрів оборони V4, що мала відбутися 30 березня у Будапешті.

Спочатку очільниця чеського Міноборони Яна Чернохова оголосила про рішення бойкотувати заплановану зустріч. Опісля до неї доєднався міністр національної оборони Польщі Маріуш Блащак. Зрештою, угорська сторона взагалі скасувала засідання, що підтвердив міністр оборони Угорщини Тібор Бенко.

На думку експертів, скасування зустрічі глав оборонних відомств є найсерйознішим симптомом розколу центральноєвропейської групи.

Іншими словами, V4 наразі переживає найсерйознішу кризу. І агресія РФ вивела наявні проблеми на поверхню. 

Попри це, три країни з чотирьох, що входять до "Вишеграду", роблять усе можливе, щоб як укріпити свою обороноздатність, так і допомогти Україні.

І якщо у деяких політиків V4 настала політична "амнезія", зокрема щодо подій 1956 року, то інші добре пам’ятають події Катинського розстрілу, Празької весни та інших злочинів, які вчиняли росіяни.

А тому роблять усе можливе, щоб не допустити нового панування Москви у регіоні.

Автор: Станіслав Желіховський, 

кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка