Війна захопила українців зненацька, тому багато хто опинився на кордоні без "тривожної валізки" і навіть без необхідних документів. Врятуватися дозволили всім. Але чи так само легко буде повернутися додому? Спробуємо розібратися.

Перші тижні війни соцмережі майоріли питаннями щодо пошуку житла та роботи за кордоном. Але після часто невдалих спроб влаштуватися і просто через тугу за домівкою і рідними в Україні охочих повернутися додому стає дедалі більше. Польське видання tvn24.pl повідомляє, що щодня поїздами до Львова та Одеси повертаються від ста до трьохсот людей. У тих, хто виїхав без чинного закордонного паспорта, виникають занепокоєння, чи впустять їх назад та чи не виникне проблем на кордоні.

Киянка Марина виїхала з дітьми з України лише тиждень тому, але вже думає про зворотний шлях та непокоїться: "Я сподіваюся, що скоро все налагодиться і ми зможемо повернутися до Києва найближчим часом. До Великодня, мабуть, ні. Думаю, в травні. В обох дітей прострочені закордонні паспорти. Я дуже хвилювалася, чи випустять нас, а тепер не знаю, чи впустять назад".

Право громадян на в’їзд в Україну гарантується Конституцією України та іншими законодавчими актами. Згідно з роз’ясненнями Держприкордонслужби, всі громадяни, які документально доведуть свою належність до громадянства України, зможуть безперешкодно повернутися додому. Тому всім, хто виїхав за простроченим закордонним паспортом, за внутрішнім українським паспортом або за їх ксерокопією, хвилюватися не варто.

Але що робити тим, кому довелося тікати від війни без жодних документів?

Жителька Берегова поділилася історією вчительки з Маріуполя, яку вона супроводжувала до кордону та якій вдалося врятувати трьох дітей-сиріт.

"З чотирьох дітей рідний тільки один. Другий – племінник, дитина сестри. Сама сестра вийшла в якийсь із днів з бомбосховища чи то за водою, чи то за їжею і не повернулася. Третя дитина – сусідів. Батьки загинули, а його помітили в руїнах сусідського будинку і забрали до себе в підвал. Четверту дитину вона побачила (поруч із загиблими батьками. – ЄП), коли з першими трьома бігла на евакуаційний автобус", – розповіла вона. Попри те, що дозволів на вивезення дітей у жінки не було, їй вдалося виїхати з ними в Угорщину.

Такі історії, на жаль, непоодинокі.

За словами начальника відділу організацій прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби України Ігоря Матвійчука, без державного посвідчення особи перетнути кордон важче, бо працівники мають ідентифікувати людину. Але навіть таким особам не відмовляють – їх шукають за ксерокопіями та базами даних.

Стосовно дітей – ситуація складніша.

Правил перетину кордону з дітьми без документів просто не існує. Але і це вдається обходити.

Прикордонники вникають і розбираються, вживають всіх заходів, у першу чергу для ідентифікації осіб дорослих, які супроводжують дітей, та за можливості зв’язуються з батьками.

У будь-якому випадку такий дорослий, який супроводжує дітей за кордоном, зобов’язаний протягом одного робочого дня після прибуття до місця призначення звернутися до консульства або посольства України. Там дітей поставлять на тимчасовий консульський облік, зафіксують їх перебування на території іншої держави, нададуть підтверджувальні документи, щоби їхнє перебування з вами було законним, та/або, за потреби, залучать органи опіки та піклування.

Що треба зробити в першу чергу для постановки дітей на тимчасовий консульський облік?

• знайти посольство/консульство України, на території консульського округу якого ви перебуваєте;
• повідомити консульству/посольству електронною поштою дані дитини (ПІБ, дата народження, адресу проживання за кордоном, відомості щодо супроводжуючої особи та її статус, контакти супроводжуючої особи);
• дізнатися час консульського прийому та записатись на прийом, якщо у цьому консульстві передбачений попередній запис;
• підготувати наявні документи – свої, дитини та документи про ваш зв’язок з дитиною;
• вчасно прийти до консульства.

Детальніше про те, навіщо потрібен облік, які документи необхідні та як знайти консульство, дивіться в інфографіці від Офісу президента України.

Без документів, звісно ж, у війну можуть опинитися не лише діти, а й дорослі.

Повнолітнім громадянам України у цьому разі треба діяти так само. Вони можуть звернутися до посольства чи консульства для:

• отримання тимчасової посвідки, що підтверджує особу;
• виготовлення біометричного закордонного паспорта (це є доволі тривалою процедурою, вона суттєво дорожча, ніж в Україні, і потребує, щоби ви вже оформили право на перебування за кордоном, тож зважте, чи це вам потрібне);
• продовження терміну дії простроченого закордонного паспорта.

Оксана з Ірпеня, якій пощастило врятуватися разом з донькою, також поділилася своєю історією і своїми побоюваннями: "Їхала, куди везли, 2,5 доби в дорозі. Перетинала кордон евакуаційним потягом Львів-Перемишль. Пощастило, що в мене були і український, і закордонний паспорт. Виїхала по закордонному, бо чула, що інакше доведеться оформляти біженство. А як тоді повертатися додому?".

Хвилювання Оксани мають підґрунтя, хоч і не повністю – про це пояснимо далі.

Але спершу зауважимо: повернутися додому можна у будь-якому разі. Однак часом це може мати наслідок для вашого статусу в ЄС.

Сьогодні існує три способи легального перебування українців на території країн ЄС: "статус туриста", статус тимчасового захисту та статус біженця (міжнародний захист).

Туриста взяли в лапки, тому що в цьому разі не йдеться про отримання будь-якого статусу. Українці, що в’їхали до ЄС за закордонним біометричним паспортом, можуть перебувати там 90 днів протягом 180-денного періоду.

Біженці – це, якщо спрощено, ті, хто не планують повертатися до України взагалі.

А тимчасовий захист дає вам гнучкість і швидкість оформлення. Це – особливий статус, який ЄС розробив ще у 2001 році, але уперше в історії його задіяли саме для українців після російського вторгнення.

На практиці основною відмінністю є те, що тимчасовий захист надається дуже швидко (залежить від країни, як правило, йдеться про лічені дні або максимум кілька тижнів з моменту подачі звернення).

Натомість розгляд заяви на отримання статусу біженця може тривати 6-9 місяців. На цей період вилучається паспорт громадянина України та забороняється виїжджати з країни перебування. Ба більше, навіть після того, як вам надали статус біженця, поїздки до України лишаються забороненими – це може призвести до позбавлення вас цього статусу. Також на період розгляду заяви про притулок (тобто про статус біженця), як правило, діє заборона на працевлаштування.

Тож статус біженця підійде тим, хто хоче "пустити коріння" за межами України та через певний час отримати громадянство в ЄС.

Тим же, хто прагне повернення в Україну, краще оформлювати тимчасовий захист. Право на нього автоматично анулюється після завершення війни, але дає можливість в’їхати в Україну в будь-який час та повернутися за кордон.

На території ЄС правила в’їзду та перебування іноземців відрізняються залежно від країни. Законодавство деяких держав, зокрема Румунії та Словаччини, у разі перетину кордону без дійсного закордонного паспорта дозволяє перебувати в країні лише за умови подання заяви на статус біженця. Але і ця норма нині, за особливих умов, не завжди дотримується. Країни ЄС намагаються всіляко допомагати та іти назустріч українцям в їх прагненні врятуватися та врятувати дітей, а з іншого боку – зацікавлені у їх поверненні додому після закінчення війни.

Тому європейці докладають максимум зусиль для використання українцями саме права на тимчасовий захист, а не на статус біженця.

Тож незалежно від того, з якими документами ви перетнули кордон, будьте впевнені: шлях додому відкритий. Як максимум, вам доведеться отримати у посольстві посвідку на повернення до України.

Взаємодія профільних органів влади, передбачених інтегрованим управлінням кордону, дозволить зробити перетин громадянами кордону на в'їзд максимально скоординованим.

Нехай лише дім дочекається кожного.

Авторка: Євгенія Григор’єва,

аналітичний центр "Європа без бар’єрів"

Статтю створено в межах проєкту "Мультикомпонентна громадська підтримка реформ у сфері інтегрованого управління кордонами", який реалізує ГО "Європа без бар’єрів" у рамках проєкту "Підтримка ЄС у зміцненні інтегрованого управління кордонами в Україні (EU4IBM)", який фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародним центром з розвитку міграційної політики (ICMPD).

Висловлені в тексті думки є особистою позицією авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи ICMPD.